Чоловік Аліни, щось весело співаючи, голився у ванній кімнаті. Його дружина не поділяла його веселого настрою, але намагалася цього не показувати. Вона знала, що для сім’ї дуже важлива довіра та особистий простір для кожного. Щоправда, у неї цього особистого простору ось уже рік немає, як вона народила дитину. Але колись син підросте, піде до садка і все стане інакше.
Сьогодні Ігор збирався на парубоцький вечір. Його найкращий друг Сашко одружувався.
Сашка Аліна недолюблювала, власне, як і всіх друзів Ігоря. Тому що вони були ненадійні, якісь незрілі, з ними було не дуже приємно спілкуватися.
Той самий Сашко, який ось-ось одружується, зраджував своїй нареченій. Про це Аліна дізналася випадково – підслухала розмову чоловіка з ним. І найнеприємніше, що Ігор його не засуджував. Начебто таке було нормою.
І коли Аліна про це сказала, розповіла про свої хвилювання, що і для Ігора така модель поведінки є близькою, він її заспокоїв.
– Це ж його справа. А я його друг. А що я буду за друг, якщо його повчатиму. Я просто не лізу, Аліно. Але сам би я так ніколи не вчинив.
Довіра. Саме це трохи заспокоювалося жінку. Треба довіряти коханому чоловікові. Раз він сказав, що для нього все це неправильно, отже, так і є.
Ось і сьогодні він йшов на парубоцький вечір, а Аліна нервувала. Але все повторювала, що Ігор не такий, і вона йому довіряє.
Але не лише це хвилювало її. Сам факт того, що Ігор постійно проводить час із друзями. Майже кожні вихідні він з ними бачиться. Іде до бару, приходить пізно вночі. А Аліна з дитиною. Вона, може, теж кудись пішла б, та ось ніяк. Син зараз до неї дуже прив’язаний і не хоче залишатися з татом. Хоча, і сам Ігор не надто здатний сидіти з малюком. Мовляв, йому буде важко, він постійно дзвонитиме Аліні, щоб щось дізнатися.
Отак і виходило. Ігор проживав чудове життя, постійно розважаючись, а Аліна була замкнена в чотирьох стінах із примхливим сином.
Але вона не сварила чоловіка. Вважала, що це неправильно. Адже у кожного має бути віддушина. І якщо їй не подобаються друзі чоловіка, це не означає, що вони погані. Можливо, вона просто їх погано знає.
– Ти чого така кисла? – запитав Ігор, заходячи на кухню.
– Голова сьогодні весь день важка.
І це було правдою. Аліна себе і справді не дуже добре відчувала, але списала все це недосип. У сина черговий зуб лізе, він постійно вночі прокидається. От і спить вона погано. Ігору до цього справ нема, його не розбудиш, коли він спить.
– Випий щось, – порадив чоловік, збираючись.
– Ти надовго?
– Думаю, так, – хмикнув він.
– Але ти все ж таки постарайся не надто загулювати, – попросила Аліна. – А то я справді погано почуваюся, не хотілося б прокинутися серед ночі від того, що ти прийшов. Мені б виспатися.
– Та встигнеш ще! Скоро Рома підросте, стане легше.
Аліна лише зітхнула. Вона сподівалася, що Ігор запропонує свою допомогу. Дасть хоч один день їй виспатися. Але він не подумав про це.
– Гаразд, погуляй як слід, – посміхнулася Аліна, цілуючи чоловіка.
– Звісно. Все, бувай. Розважайтеся.
Двері за чоловіком зачинилися, і тут же пролунав плач у ліжечку. Син прокинувся. Так, розважаться вони на повну. Зараз поїдять, потім погуляють, потім Аліна скупає його перед сном. Це ж ще ті розваги.
Аліна зайнялася своїм сином, але чим більше минало часу, тим гірше вона почувалася.
– Мабуть, і справді треба щось випити, – пробурмотіла вона. Але перш ніж пити пігулку, жінка вирішила поміряти температуру. І те, що вона побачила на градуснику, її не потішило.
– Приїхали, – зітхнула вона. Градусник показував тридцять сім та дев’ять. Не критично, але все ж таки неприємно.
Аліна написала своєму чоловікові повідомлення, попросивши прийти його не пізно. Написала, що в неї температура і, мабуть, вона зенедужала. І їй треба було б поспати, щоб швидше стало краще.
«Я постараюся, але обіцяти не можу. Випий щось» – відповів Ігор.
Аліні стало прикро. Вона ж не якась сварлива дружина, не стала витягувати його з парубоцького вечора. Лише попросила сильно не затримуватись.
Незабаром температура піднялася ще сильніше. Сил ні на що не було. Аліна випила пігулку, сподіваючись, що воно швидко подіє.
Ще й у сон сильно хилило. А Ромі, як на зло, ще година була до сну. Можна було б і раніше покласти, та тільки Аліна добре знала свого сина, не засне він. Годину прокрутиться в ліжку, нервуючи матір.
Аліна знову поміряла температуру. Вона так і не спала, навіть, навпаки, зросла.
Ставало дедалі гірше. І хоч Аліна не хотіла бути тією дружиною, яка диктує чоловікові, скільки йому відпочивати, все ж таки це був винятковий випадок.
Вона зателефонувала до Ігоря, але трубку він не брав. І лише з другого дзвінка відповів.
– Ігоре, у мене температура висока, мені дуже погано. Приїжджай, будь ласка. Потрібно з Ромою посидіти, я без сил.
– Аліно, ну ти чого? Як я поїду, ми лише недавно почали. Он, хлопці сміються, що я підкаблучник.
Аліні хотілося закричати, що начхати вона хотіла, що думають друзі Ігора, але вона стрималася.
– Я б тебе не просила, якби мені й справді не було погано.
– Ну, випий щось.
– Пила! Вона не помагає!
– Випий ще! Аліно, я зараз не можу приїхати.
– Зрозуміло, – промовила жінка і поклала слухавку. Було так прикро, що навіть сльози виступили на очах.
Аліна невдоволено змахнула їх і почала вкладати Рому. Раптом вийде раніше.
Але, як вона й думала, син ще не хотів спати. Вона ледве сиділа біля його ліжечка, мріючи, коли вона сама звалиться в ліжко.
Коли Рома нарешті заснув, Аліна ще раз поміряла температуру. Позначка перевалила за тридцять дев’ять. Вже зовсім не смішно.
Жінка випила ще одну пігулку, а потім провалилася у сон. Прокинулася від того, що їй було дуже холодно, а ще й Рома заплакав. Поспала вона лише годину, але температура так і не впала.
Тоді Аліна знову зателефонувала чоловіку, вирішивши, що цього разу не проситиме, а вимагатиме.
– Ігоре, приїжджай. У мене дуже висока температура, я не можу навіть підвестися. Пігулки не допомагають.
На фоні грала музика, хтось голосно сміявся. Аліні навіть здалося, що вона чує жіночі голоси. Але зараз їй було зовсім не до ревнощів.
– Аліно, ну виклич швидку. Чим я допоможу?
– Як, чим? Придивишся за сином!
– Слухай, ну я не можу піти. Це ж парубоцький вечір кращого друга, незабаром стане одруженим, і так вже не погасимо!
– Ти ж сидиш! – розлютилася Аліна.
– Не починай! Ти знаєш, як я не витримую причіпок, – скривився Ігор.
– Отже, так: або ти їдеш додому, або можеш взагалі не приїжджати.
Коли Аліна це говорила, дуже переживала. Ніколи не думала, що вона спуститься до такого. Але зараз їй було так погано, а те, що чоловікові було начхати, ще й сильно ображало.
– Тоді я не приїду. Будеш ти мені ще умови ставити! – заявив Ігор і кинув слухавку.
Аліна розплакалася. Було погано, важко та дуже неприємно. Від безвиході вона зателефонувала мамі, і та швидко примчала.
Довелося справді викликати швидку, бо температура так і трималася. Якраз у цей момент, коли спеціалісти оглядали Аліну, а її мама заколисувала онука, повернувся Ігор.
– А що тут таке? – спитав він, обводячи всіх добряче «веселим» поглядом.
Аліна нічого не відповіла. Звісно, при сторонніх Ігор почав вдавати з себе хорошого чоловіка.
– Що ж ти не сказала, що все так погано? Я думав, ти просто занедужала! Ну як вона?
Невдовзі швидка поїхала, а потім і мама Аліни, якій дуже хотілося насварити недбалого зятя.
Ігор же ходив перед дружиною, пообіцяв, що він сьогодні вночі вставатиме до сина. Але, мабуть, він навіть не прокинувся жодного разу.
А вранці Аліні стало краще. Коли Ігор прокинувся, Аліна заявила йому, що вони розлучаються.
– Що? Ти через вчорашнє, чи що? Я думав, ти перебільшуєш, що просто хочеш мене продавити.
– Я намагалася бути доброю дружиною, Ігоре. Я намагалася не діставати тебе, не сердитися, що ти вічно зі своїми дружками ошиваєшься, коли я сиджу з дитиною. Але це стало останньою краплею. Я чітко зрозуміла, що тобі начхати на сім’ю. Ти не нагулявся. Тому я тебе відпускаю. Гуляй скільки влізе. А я якось сама виховаю дитину. Благо, у мене є ті, на кого я можу покластися.
Ігор був упевнений, що Аліна просто залякує його. І дуже здивувався, коли вона справді подала на розлучення.
До речі, його друг Сашко тримався ще менше. Його молода дружина дізналася, що він їй зрадив на парубоцькому вечорі.
Аліна не знала, може, і Ігор їй зраджував. Але, коли вона одужала, немов і її кохання пішло разом із недугою. Вона раптом зрозуміла, що, перш за все, любити треба себе. І дбати про себе. А ті, кому начхати, просто не повинні бути з тобою поряд.