Таня та Ігор давно планували ремонт у своєму сільському будинку. Будинок їм дістався від бабусі Тані. Із роботою в місті у Ігоря не ладналося. Вирішили переїхати, тим паче й житла свого в місті не було. Втрачати по суті нема чого. Батько Тетяни допоміг зятю з роботою. Ну, а Таня сама знайшла. Рік прожили у будинку, і зайнялися ремонтом. У бабусі нічого не було, жила по-старому. “Вода з колодязя смачніша” – завжди говорила вона на пропозицію сина провести воду. Все вирішили зробити по-сучасному, підвели газ, воду. Поступово закупили все потрібне. Залишилося лише косметичний ремонт зробити. У суботу рано-вранці запланували почати.
Але у п’ятницю пролунав дзвінок.
– Таню, привіт. А ми до вас збираємось. Пожити. Пустите? Так добре. Повітря чисте.
Це дзвонила дружина друга Ігоря Олена. Друга, навіть швидше не друга, а просто знайомого, працювали раніше разом, звуть Микола. Вони за рік вже встигли приїхати тричі. Дуже їм у селі подобалося: шашлики, повітря, ліс. Тетяна навіть відповісти не встигла.
– Що ти мовчиш? Ми вже майже їдемо. У нас ремонт у квартирі, тижнів на два, чи три, ну як вийде. Бригаду знайшли гарну, по знайомству. Тільки дуже дорого. І загалом у нас відпустка. Тож ми надовго.
Тетяна швидко прокручувала у голові перспективи від таких гостей. Друг, звичайно, Ігоря, але й він не в захваті був від таких гостей. Приїдуть на все готове. Та ще й на невідомо скільки часу. Ремонт відкладати? Та й гості любителі веселощів та гулянок, а вона цього не любить, та й Ігор теж не любить нічних посиденьок. Йому ще працювати треба.
– Таня, Таня, ти чого мовчиш. Ми їдемо. Будемо за три години. Нам дорогою треба заїхати в одне місце, але до 9-ї ми будемо у вас.
– Олено. В нас ремонт. У нас навіть спати нема де.
– Який ще ремонт. Це ремонт у нас. А Ви хоч не надумайте починати. У фарби, лаки взагалі не переношу.
Добре, що сказала, подумала Таня.
– А ми вже фарбуємо. Сьогодні у гаражі спатимемо. Ну а ви…
– У якому гаражі? У вас новий?
– Ні. Той самий. Новий ще не збудували.
– Так він же маленький.
– Нам на двох місця вистачить.
– Ой. Ну ти і жартівниця! Потрібно ж таке придумати. Чекайте, ми їдемо. До зустрічі.
Ігор прийшов з роботи. Вони швидко поїли. Тетяна за вечерею йому розповіла про розмову з Оленою.
– Почнемо сьогодні.
– А я думала, тобі не сподобається, що я так сказала. Він же твій друг.
– Ну ні! Добре сказала! Молодець! Та не друг, а знайомий, але нахабніти не треба. Його не запрошували. Та й ці гулянки їхні… Веселяться собі і на нас не звертають уваги. Наче нас і немає. А ми їм шашлик, стіл. Друзі. Все. Сьогодні нічого не буде.
– Починаємо!
– Ага. З веранди. Адже вони не знають, що у нас є другий вхід. Саме тут все фарбувати треба.
За роботою вони не помітили, як до воріт під’їхала машина та почала сигналити.
– А ви чого не відчиняєте. Ми думали ви нас чекаєте, замість вітання почав Микола, а чого шашликами не пахне?
– А ми не думали, що ви приїдете. Я ж Олені сказала, що у нас ремонт, – Віка стояла в забрудненому фарбою одязі і з пензлем у руці.
– Ну так, Микола, мені говорила дружина, що Олена дзвонила. Але сам бачиш. Нам ще з фарбуванням треба закінчити.
– Дивні ви. А що без ремонту не можна було? – Заговорила Олена, – ми ж у гості до вас. Це ремонт у нас. Що нам тепер робити? Де ми житимемо цілий місяць?
– Але ж у вас родичі є, батьки.
– Так у вас краще. Повітря свіже. А ви тут усе зіпсували. – Олена всім своїм виглядом показувала невдоволення.
– Ну, так залишайтеся. Тільки спати доведеться в машині. Ну, а ми в гаражі. Там вам, напевно, буде незручно..
– Так, і шашликів нема? – знову запитав Микола.
– Так ми на вас і не чекали. Адже Таня сказала, що у нас ремонт. В нас і їжі немає. А ви шашлику не привезли? А то б ми швидко зараз шашличків.
– То ми ж у гості їхали.
– Ну, тоді вибачайте. Потрібно заздалегідь попереджати. Таня, став чайник. У нас багато справ. Гості завтра нам допоможуть.
– Ні ні. Ми чай не будемо. Ми поїдемо, – відмовився Микола.
– А ще друзі називаються. Все, Миколо, вони нам не друзі! – Олена завжди так, спочатку скаже, а потім думає. Але інколи це навіть добре.
Непрохані гості поїхали.
– Ну ось. Дуже добре вийшло. І у веранді все пофарбували, і гостей здихалися. Ремонт повним ходом. Завтра в хаті робитимемо, – сказав Ігор, обійняв дружину і разом пішли в будинок