Віра зателефонувала пізно ввечері. Геннадій тільки но вмостився у кріслі біля телевізора, дуже втомився на роботі. Дружина Валентина телефон простягла:
– Віра дзвонить.
Треба ж більше року не дзвонила, а тут раптом дзвінок. Генадій спочатку не хотів відповідати, потім подумав – може, сталося щось. Зітхнув і відповів: – Алло. Так Віра, привіт.
– Привіє, тату, не спиш? А що такий сумний? У тебе все нормально?
Вона говорила так, наче вони спілкувалися нещодавно, буквально днями. І тут же, не дочекавшись його відповіді:
– Таату, а я виходжу заміж. Ти радий? Тату, мені гроші потрібні на весілля, ти ж допоможеш, правда? Ну тату, мені більше просити ні в кого, якщо не можеш усю суму дати просто так, я можу частину повернути з подарованих від гостей, – голос Віри змінився і Генадій уявив, як вона образилася – звичайно, тато її не любить, у тата інші є діти. А вона, Віра, покинута донька, не потрібна.
Генадій давно знав ці слова напам’ять. Раніше намагався говорити з Вірою, намагався порозумітися, спростувати. Потім зрозумів, що це марно, Марина, її мати, Вірі з дитинства вселяла, що батько її, Генадій, погана людина. Погана, мама так сказала, і все!
Геннадій сумно усміхнувся: – Добре, Віро, я допоможу, не хвилюйся. Хто він хоч?
Але Віра його питання вже не почула, вона тільки радісно вигукнула: – Ой, дякую тату, – і відключилася.
Гроші були, Геннадій давно хотів стару машину оновити, відкладав. Але хіба це важливіше.
Віра була його дочка від першого шлюбу. Точніше, коли вони з Мариною розлучалися, у них дітей не було. Вони й прожили щось із нею лише рік. Навіть менше.
Ефектна, темноволоса, вона за п’ять хвилин закружляла Геннадію голову. Батько і мати Генадія, знаючи свого тихоню сина, були проти такого поспішного шлюбу. Навіть намагалися його відмовляти, але марно. У результаті батьки у квартирі, що Генадію бабуся залишила, їм відмовили. Мама навіть у серцях потім за очі назвала Марину нахабою, що на неї було зовсім не схоже. За те назвала, що Марина при знайомстві дивилася глузливо та нахабно. І сказала батькові та матері Генадія, що їхня любов подолає всі перепони! Всі, і ні на кого не подивляться, їм ніхто не указ!
– З викликом сказала, нахабно дивлячись мені в очі, – мама була дуже засмучена. Не так вона собі уявляла зустріч із їхньою майбутньою невісткою. Хіба Генадію така підходить, ну як він сам не бачить, яка вона! Слів немає!
Мама ніби сама на себе дивувалася, що Марина відразу викликала в неї такі емоції, але в результаті мама виявилася права.
Але Генадій тоді матір не зрозумів, образився на неї. А вони з Мариною швидко розписалися та винайняли квартиру. Батьки мають застарілі погляди, не їм жити з Мариною, а Генадію.
А невдовзі Марина у Генадію розчарувалася. Він намагався, хотів зберегти їхні стосунки. Пішов на другу роботу, та й вдома в усьому допомагав, але Марині було не догодити. Дивилася глузливо, от і вся її ефектність, краса та загадковість. Спробуй зрозумій, що в неї на думці. Генадій помилився, мріяв собі, це він мріяв про любов і вірність, щоб і в горі і в радості. А Марина ні, виявилося не це їй потрібне. Вона теж помилилася в ньому, вони обоє помилились.
Розвели Генадія і Марину за дві секунди. А за два місяці вона Генадію зателефонувала. Сміється – чоловік у неї інший, ти не подумай, Генадію, що хочу тебе повернути. Але ти повинен знати, що дитина від тебе в мене, ми ще в шлюбі були.
А за рік Генадій з Валею познайомився. Новенька у них на роботі. У розлученні, донька від першого шлюбу. Він після невдалого шлюбу, та й Валя теж. Але чого бути, того не уникнути, це було інше почуття. Тепле, добре, його хотілося пити насолоджуючись, маленькими ковточками, щоб вистачило надовго, на все велике життя.
Коли Геннадій попросив руки Валі, вона розгубилася. Вона теж була в нього закохана, але переживала, а раптом знову вона помилилася, раптом? А в неї ж донька, їй більше не можна помилятися, ніяк не можна.
Але Валя і Генадій зважилися, вони й справді були створені один для одного. Що дивно, Генадій батьків ще з Валею не знайомив, а вже бачив, що мати її прийме.
Мама потім йому сказала потихеньку, що за ним, за Генадієм, за сином своїм вона відразу зрозуміла, що з Валею він буде щасливий. Навіть її не бачачи зрозуміла, адже син, як тільки з Валею став зустрічатися, так одразу змінився. Плечі зараз розправив, а очі такі щасливі. Дивитись на нього душа співає, материнську інтуїцію не обманеш. І добре, що з дівчинкою. Це одразу родина. Адже ту внучку, Віру, їм навіть відмовилися показати. Туди Генадій тільки платить щомісяця, ну так що робити, син по-чоловічому вчинив, а як інакше.
А з Валею у Генадія все немовби само собою стало ладитися, ось що значить дано їм було разом бути. З’їхалися вони до великої квартири, потім ще одна донечка народилася. Старша, Катя, татом Генадія кличе. Молодша Настя ще та пустунка. Щомісяця Валентина Генадію подарунок для Вірочки збирає – він до тієї доньки їде, гроші відвозить, а як же, дитина не винна. А в них не зменшиться. Були часи, навіть позичали, щоб Вірочці відвезти. Марина справді сказала, що подарунки їм не підходять, все краще теж грошима.
Віра школу закінчила, Генадій з нею в інституті чи кафе тепер зустрічався. Вона сама дзвонила: – Тату, привіт, ну що, зустрінемося?
І вони знову відкладали грошей, а як же вони всіх доньок вивчать, це ж доньки, їхні дівчатка.
Віра інститут закінчила, працювати пішла. Їй уже двадцять три. І дзвонити татові перестала, ну а що йому тепер дзвонити, він же тепер не фінансуватиме її щомісяця, а просто так дзвонити не обов’язково. Мама Марина Вірі давно все пояснила – тато Генадій її не любить, він її лишив, має інших доньок.
І ось, більше року минуло – зателефонувала донька. Може, зрозуміла, що батько про неї думає, хоч і велика вже. Раніше Генадій приїжджав, у конструктор із нею грав, у лялечок. Вона на нього одягала шапочки – грали, що тато маленький синок. У що вона хотіла, те й грав. Потім їй велосипед купив, вчив Вірочку кататись. У кіно із нею ходили, хотів їх з Катею та Настею подружити, але Марина завжди була проти.
– Генадій, ти що задумався? Що Віра дзвонила, як у неї справи? – Валя руку на плече чоловікові поклала, посміхнулася. – Чула вона заміж зібралася? Ось і чудово. А з весіллям ми звичайно їм допоможемо, ти не хвилюйся.
На весілля Віра їх звичайно не запросила, але Генадій з Валею на це й не надіялися.
Нехай у неї все буде добре, може, любов до чоловіка її душу розтопить, може вона подорослішає і зрозуміє, що її тато завжди намагався бути справжнім батьком. Наскільки це можливо.