Галина готувалася до зустрічі чоловіка. Він був у черговому відрядженні, яке цього разу розтяглося на два місяці. Старші дівчата сумували, хоч Сергій і не був для них рідним батьком. Галина залишилася сама, коли їм було по три роки. Віра та Оля відразу прийняли Сергія. Та й неможливо було його не прийняти. Сергій любив дітей. Коли народилася спільна дитина, донька Світланка, Сергій дуже тішився. Влаштував Галі незабутню зустріч із пологового будинку.
Про минуле Сергія Галя не знала, та й сама нічого йому не розповідала. Важко було згадувати. Сергій і не наполягав. Кожен раніше мав своє життя, яке не хотілося ворушити. Одна радість про минуле була у Галини, це її доньки двійнята.
Галя зробила генеральне прибирання у квартирі, вимила вікна та випрала фіранки, зробила невелику перестановку. Хотілося порадувати чоловіка. Він любив затишок. Будинок виблискував ідеальною чистою. Вона накупила продуктів, щоб приготувати святкову вечерю. Сергій обіцяв повернутися до сьомої вечора.
Галина включила музику і почала куховарити. У духовці вже стояв пиріг. Вона приготувала печеню, зробила пару салатиків і тепер накривала на стіл. Доньки грали в кімнаті, але постійно забігали та питали, коли приїде тато.
Галина та Сергій разом були вже десять років. Сім років він вирощував її доньок, а Світланка з’явилася три роки тому і дуже тішила всіх. Її дзвінкий сміх лунав по кімнатах, як дзвоник.
Жили дружно, у відпустку намагалися вибратися до моря. Заводилою завжди був Сергій. З ним не засумуєш. І це тривале відрядження дуже засмучувало всю родину.
Галя дні рахувала до повернення чоловіка. А ще він обіцяв їй сюрприз. Вона чекала на щось приємне. Це в його стилі – зробити щось приємне своїм дівчаткам.
Годинник показував сім, але Сергія все не було. Галина визирнула у вікно, але в цей час пролунав дзвінок. Вона кинулася відчиняти.
На порозі стояв Сергій із букетом квітів. Галя кинулася його обіймати, дівчата стрибали поруч, чекаючи своєї черги обійняти та поцілувати батька. Коли обійми закінчилися, тут усі й помітили, що біля відчинених дверей стоїть дівчинка, тримаючи в руках свій рюкзак.
Настала мовчанка. Сергій, щоб розрядити обстановку, сказав:
-А ось і сюрприз … Зустрічайте гостю. Це Тамара.
Галя розгубилася, але потім запросила всіх до столу. Як завжди Сергій жартував, але сьогодні у нього це погано виходило. Галя сиділа у напрузі, поглядаючи на гостю. Після вечері дівчатка пішли до кімнати, а Галина та Сергій залишилися самі.
-Може поясниш, хто це? -Запитала Галина.
-Розумієш … Важко все пояснити … До тебе в мене була сім’я. Ми жили громадянським шлюбом. Я постійно був у відрядженнях. Катя, моя дружина була жінка помітна. Чоловіки завжди звертали на неї увагу. Я ревнував. Якось я повернувся трохи раніше, Катя була не одна. Сваритися я я не став, мовчки зібрав чемодан і поїхав. Переїхав у ваше місто, у нас тут філія. А потім тебе зустрів. Далі ти знаєш.
-Не зовсім розумію, а хто це приїхав із тобою?
-Це Тамара. Дочка Каті. Їй вже вісімнадцять. Каті не стало. Її сусідка мене розшукала. Дівчинка залишилася зовсім одна. Рідних у неї немає. Так, вона мені не рідна, але я виховував її, коли їй був тільки рік, і вона мене вважає своїм батьком. Вибач, не міг я її там одну залишити… Вона вступить до нашого міста, переїде до гуртожитку. А поки що нехай поживе в нас. Га?
-Ти не міг заздалегідь попередити мене? Сюрприз якийсь незвичайний вийшов. Я навіть не знаю, як поводитися з Тамарою. Я ніколи не розпитувала тебе про минуле життя, а мабуть дарма.
-Не ображайся. Адже й у тебе знайдуться секрети у шафі.
-Так є, але згадувати не хочеться, тільки з тобою відчула себе щасливою і тут.
-Все буде як раніше, не турбуйся. Я маю надати підтримку. Вона розумна дівчинка, все розуміє.
Дівчата дивилися телевізор, дивлячись на гостю. Тамара скромно сиділа у кріслі. Худенька, в джинсах і короткій майці блакитного кольору, з довгим по плечі волоссям.
У дитячій переставили меблі, перетягли розкладне крісло, щоб Тамара спала. Галина змирилася, що чоловік привіз Тамару. Дівчинка одразу знайшла контакт із молодшими, з нею була ввічлива.
Через місяць вона вступила до місцевого інституту та з’їхала, забігаючи зрідка. Галина знала, що Сергій їй допомагає грошима, та й сама вона намагалася не ображати її, намагалася завжди погодувати, дати із собою пиріг чи ще чогось. Тамара увійшла до їхнього життя.
Спочатку було важко. Чужа людина в будинку. Стало тісно у їхній двокімнатній квартирі, але час все розставив на свої місця. За рік, поки Тамара навчалася, вони зблизилися. Вона виявилася ласкавою та доброю. Але навесні щось сталося. Вона почала все рідше заходити, потім змінила одяг. На її стрункій маленькій фігурці об’ємні речі виглядали не зовсім добре, але Сергій жартував, що Галина нічого не розуміє у сучасній молодіжній моді.
А влітку вона заявила, що їде додому на канікули, що скучила за своїм будинком, за подружками. Сергій не хотів її відпускати, але вона наполягла.
Сергію вона дзвонила, але рідко. А восени Тамара не повернулася до інституту. Подзвонила, сказала, що занедужала і невдовзі повернеться. Сергія знову відправили у відрядження. Галина, як завжди, готувалася до зустрічі. Пекла пироги, готувала його улюблені страви.
Почувши довгоочікуваний дзвінок, дівчинка кинулась до дверей. Відкривши вони побачили Сергія, який присівши навпочіпки щось розглядав. Потім пролунав дивний звук. Галина визирнула за двері. На підлозі стояла переноска, в якій лежало немовля.
-Черговий сюрприз?!
-Я не знаю. Підійшов до дверей, а тут таке!
Дитина заплакала сильніше. Галина взяла люльку до рук і занесла до кімнати. Вона взяла немовля, а під ним опинився конверт із листом.
Сергій почав читати.
-Тато Сергій, Галино. Це мій син Ромчик. Прошу вас виховайте його. Мене не шукайте, я поїхала далеко. Спробую розпочати нове життя… Тамара.
Повисла мовчанка. Такого ніхто не чекав. Ромчик завередував. Дружині довелося шукати дитячі пляшечки. Сергій побіг за суміш до магазину. У будинку з’явилася ще одна дитина…
Тамару намагалися шукати. Пошуки нічого не дали. Вона взяла академічну відпустку в інституті, а потім поїхала. У рідному місті її не було. Сергій та Галина всиновили хлопчика. Тамара більше в їхньому житті не з’являлася…