– Ну, розповідай, що ти в бабусі робив? Допомагав їй? – почала розпитувати сина Алла, коли вони повернулися з села.
Останній літній місяць восьмирічний Олексій був у свекрухи Алли – Оксани Ігорівни.
Чоловік Алли Віктор теж весь місяць був у матері, свекрусі Алла тоді сказала, що у них відпустки не збіглися, з роботи її не відпустили.
Спочатку Оксана Ігорівна наче повірила, хоча довго бурчала, що даремно Алла так на роботі гарує, краще б сім’єю займалася, і навіщо вона тільки заміж виходила?
А коли Алла раніше лягла спати, щоб рано вранці поїхати додому, вона почула, як Оксана Ігорівна сину говорила:
– Ось Вікторе, не на ту ти синку натрапив! Бач яка королева, на роботу їй треба, ручки їй забруднити не хочеться! Та хіба це справа – чоловікові з матір’ю сина спихнула, а сама одна буде у квартирі відпочивати?!
Говорила я тобі, з Людмилою треба було одружитися. Вона своя, зрозуміла, а до Алли цієї ти в її квартиру жити пішов, то звичайно вона тобою командувати буде!
Віктор почав відповідати, що вони самі розберуться, але Алла навіть слухати не захотіла і накрилася з головою ковдрою.
Це вона, схоже, помилилася, це їй Віктор здався надійним і люблячим.
Але перед відпусткою вони посварилися й вирішили пожити окремо.
Ось, мабуть, свекруха зрадіє, коли здогадається, що вони на межі розлучення…
…– Олексію, ну розповідай, що ти у бабусі в селі робив? На річку ходили? А книжки ти хоч читав? – розпитувала Алла, розбираючи сумку з одягом сина.
– Треба ж, футболка якась нова, такої в Олексія не було… – подумала жінка.
– А це мені тітка Люда подарувала, – зрадів син, побачивши у мами в руках футболку з намальованими машинками. – Я з її Іринкою грався й вона мою футболку забруднила випадково. А тітка Люда мені подарувала нову! Гарна, так мамо? Ми купатися разом на річку ходили, тато, тітка Люда і ми з Іринкою, класно, так? Весело було, шкода, що тебе з нами не було!
Алла аж присіла від почутого. Вона образилася, думала, що Віктор поживе без неї трохи і повернеться, пробачення проситиме… А він, значить, із цією Людмилою на річку ходив!
– Так, мамо, а ще я дрова рубав. Тато мені купив маленьку сокирку і навчив, як треба від поліна тріски відколювати! – радо згадав Олексій. – А ще я грядки поливав, бабуся мене хвалила. Молодець я, так мамо?
– Тато купив? Сокирку? – Алла на секунду застигла, – А він не подумав, що ти ще малий?! Ну зовсім вже твій тато!
Алла подивилася на Олексія, і раптом запитала:
– Синку, а що, тато вечорами завжди вдома був? Ніхто там у нього не з’явився?
Олексій навіть розсміявся:
– Мамо, ти прямо як баба Оксана, вона мене теж чомусь тихенько розпитувала, чи не бачив я, чи не зʼявився хтось у мами? – Олексій притишив голос і запитав здивовано,
– Мамо, а як це – зʼявився? Це баба Оксана про якогось поганого запитувала, а як він може з’явитися?
– Все, йди зуби чистити і спати, ніхто не не з’явився, я тобі потім поясню, коли підростеш, – строго сказала Алла, пожалкувавши, що поставила недолуге питання восьмирічному сину.
– Ну ось, завжди так, як щось цікаве, то потім! – син зліз зі стільця і пішов зуби чистити.
Олексій швидко заснув, Алла ж довго сиділа біля його кушетки і раптом їй стало дуже сумно.
Коли Олексій був із батьком у свекрухи, вона не відчувала, а зараз раптом дуже відчула – так тепер і буде…
Віктор там, а вони з Олексієм тут удвох. Віктор братиме сина на канікули, чи на вихідні, а Олексій потім їй розповідатиме, що вони там робили. Неймовірно просто!
Одна справа образитися і виставити чоловіка, щоб пожити окремо, а інша – жити одній із сином завжди через недолугі недомовки.
А у Віктора характер такий після того, що вона йому наговорила, він навряд чи перший миритися буде…
…Вранці Алла з Олексієм зібралися пройтися по магазинах – до школи треба новий рюкзак купити, взуття все мале, виріс Олексій за літо.
За вікном, як наче навмисно, почався дощ! Доведеться поїхати пізніше…
– Олексію, а тато хоч про мене запитував? Адже з тобою ми по телефону спілкувалися, а він весь час зайнятий був, – вирішила розвідати обстановку Алла.
– Звичайно, мамо, – посміхнувся син. – Тато переживав, що ти ввечері пізно з роботи одна їздитимеш, а я його заспокоїв. Сказав, що тебе дядько Микола з роботи підвезе, пам’ятаєш, він тебе підвозив, коли тато у бабусі був?
– Олексій, та це один раз було, і як ти тільки запам’ятав?! – ще більше засмутилася Алла.
– Мамо, ти не думай, тато одразу зрадів, він навіть сказав:
– Дядько Микола підвозив? Ну, тоді я за нашу маму абсолютно спокійний!
І засміявся дуже весело!
Тут раптом задзвонив телефон сина, Олексій глянув на екран.
– Ой, це ж тато! Тату, а ми з мамою омлет їмо, а ти де? Поруч з будинком? То йди до нас швидше!
– Ти що, Олексію?! Ти покликав його?! – Алла раптом розхвилювалася, сама від себе не очікуючи такого.
Вона побігла у ванну, хотіла переодягнутися, зрозуміла, що не встигне, і швидко поправила волосся й трохи підфарбувала губи.
Сама ж думала при цьому:
– І навіщо я все це роблю?
Віктор зайшов, великий і якийсь незграбний.
– Та я тут поряд був у справах, до речі, мати айстри та гладіолуси зібрала, може Олексію треба букет до школи? Та й дощ, тож я подумав, може, треба з вами в магазин з’їздити?
Алла мовчала, а самій їй хотілося підійти і пригорнутися до нього.
Всі образи відлетіли, забулися взагалі незрозуміло, з чого вони тоді посварилися?
– Тату, а ти омлет будеш? Ми з мамою не змогли все зʼїсти, тобі покласти? – вліз між ними Олексій.
…Коли мама і тато через кілька місяців сказали Олексію, що у нього буде братик, він засяяв, а потім сказав:
– Ну ось, я й сам здогадався, про кого всі говорили! Братик мій у нас з’явився, у животі в тебе зʼявився! А ти, мамо, казала, що я не зрозумію нічого! Баба Оксана про нього ж мабуть і запитувала!
…З Оксаною Ігорівною у Алли стосунки налагодилися, квіти від свекрухи її зворушили, отже вона бурчала на сина за звичкою, а на ділі не хотіла їхнього розбрату.
А Оксана Ігорівна невістку згодом навіть полюбила.
Не всяка міська королева за простого хлопця з села заміж вийде, синів йому народжує, та ще й заробити на сім’ю старається!
Точно любов у них, а проти любові немає інших цінностей, грішно проти неї йти, неправильно…