Рита не раз про зміни в чоловіків у середньому віці. Вона думала, що її це омине. І зовсім не тому, …
Історії
Марина Іванівна щойно отримала зарплату, як їй одразу почали дзвонити її діти й чоловік. – Мамо, я тут сукню собі одну придивилася! – казала дочка. – Дай грошей. – Марино, будеш іти з роботи, купи пінного й горішків! – дзвонив чоловік. Марина Іванівна з усіма погоджувалася. – Навіщо ви так? – обурювалася її колежанка Вероніка. – Нехай ідуть всі на роботу! Як так можна?! – Видно доля у мене така… – похитала головою Марина Іванівна. – Зробила я дещо в молодості, ось тепер і маю. Я ж ще й гроші нишком відкладаю. І не просто так… Вероніка застигла від здивування
Хтось на матір молиться, хтось про неї піклується, а хтось дивиться на неї, як на щось непотрібне – і місце …
Валентина Іванівна повернулася додому, і здивувалася, побачивши в будинку свого сина Дениса. – Чому ж ти не попередив, що в гості заїдеш? – одразу запитала Валентина. – А де Марина та діти? – Мамо, я сам приїхав, – тихо сказав Денис. – Мамо, можна я поживу в тебе? – Живи звісно! А що у вас сталося? – захвилювалася жінка. – Я повернувся додому, і випадково почув, як Марина з кимось розмовляє по телефону, – почав Денис. – Ох, мамо, що я дізнався! – Ну, не тягни, розповідай! – наполягла Валентина. І Денис все розповів матері. Валентина Іванівна вислухала сина і застигла від почутого
Валентина Іванівна дивилася на фотографію чоловіка у жалобній рамці. Сліз вже не було, та й вона сама намагалася більше не …
До Алли з села повернувся її восьмирічний син Олексій. Хлопчик гостював у своєї бабусі і свекрухи Алли – Оксани Ігорівни. – Ну, розповідай, що ти в бабусі робив? – почала розпитувати сина Алла. Вона якраз розбирала сумку з одягом сина. – Треба ж, футболка якась нова, такої в Олексія не було… – подумала жінка. – А це мені тітка Люда подарувала, – зрадів Олексій. – Я з її Іринкою грався, а вона мою футболку забруднила. Тітка Люда мені нову подарувала! Ми разом на річку ходили – тато, тітка Люда і ми з Іринкою? Алла аж присіла від почутого
– Ну, розповідай, що ти в бабусі робив? Допомагав їй? – почала розпитувати сина Алла, коли вони повернулися з села. …
Оксана взяла телефон свого чоловіка Олексія. Жінка хотіла знайти фотографії, які вона якось відправляла йому. – Хм, ціла купа повідомлень, – пробурмотіла Оксана. – Не читає їх, чи що? Вона вирішила глянути, хто це там так виписує її чоловікові. То були якісь листівки від родичок, побажання доброго ранку, привітання зі святами – нічого цікавого… І ось залишилося одне повідомлення. – І хто ж це така пише? – подумала Оксана. – Якась Ольга… Жінка відкрила повідомлення. Оксани дочитала його до кінця, і так і сіла з телефоном чоловіка в руках, не вірячи у те, про що дізналася
Оксана взяла телефон свого чоловіка Олексія. Жінка хотіла знайти фотографії, які вона якось відправляла йому, щоб не загубилися. – Хм… …
Ігор стояв перед столом реєстрації шлюбів, чекаючи на свою наречену Марину. Він дивився на двері, через які мала вийти його майбутня дружина. Ігор не міг повірити, що пішов на цей шлюб з розрахунку. Він був потрібен тільки їхнім батькам… Нарешті на весь ЗАГС пролунала гучна весільна музика. Ігор стрепенувся, виринувши із сумних думок, і глянув на дівчину, яка заходила в залу. Коли наречена підійшла ближче до Ігоря, то раптом букет квітів, який вона тримала в руках, опинився на підлозі. Марина застигла від побаченого, дивлячись на Ігоря широко відкритими очима
– Я не вийду за нього заміж! – рішуче сказала Марина. – Ніколи! Ясно вам? Ти дивися, що вони надумали …
Василь Іванович вирішив зробити до хати прибудову. У нову кімнату вони з його дружиною Тетяною Андріївною переставили старе ліжко й трюмо… По осені, коли вони вже зібрали врожай, біля їхньої хвіртки раптом зупинилася якась велика чорна машина. З неї вийшов молодик. – Хазяї! – гукнув він. – Здрастуйте! Вибачте, а ви не здасте нам в оренду кімнату? Василь Іванович вийшов до воріт, відкрив хвіртку. – Ми ненадовго шукаємо житло. Хочемо медовий місяць тут на природі провести, – сказав хлопець. З машини вийшла мила дівчина. Василь Іванович глянув на молодих і застиг від несподіваної думки
Весною Василь Іванович, як завжди перекопав город. Посадили все, та й засумував він… Сидів усе на терасці, газетки читав, чогось …
Марина сиділа на кухні і сумно дивилася у вікно. Пролунав дзвінок телефону. Дзвонила свекруха. – Слухаю! – сухо відповіла Марина, піднявши слухавку. – Марино, у тебе якийсь голос не такий. Ти не занедужала? – захвилювалася жінка. – Ні, – сказала Марина. – Я завтра приїду, у мене для вас невеликий сюрприз, – весело оголосила свекруха. – Ще один, – Марина заплакала прямо в трубку. – Марино, що сталося? – ще більше захвилювалася свекруха. І Марина все їй розповіла. Свекруха вислухала невістку і застигла від почутого
– Марино, я приїду тільки завтра. Знову не доробили. Не готові у них документи, а я маю їх обов’язково підписати. …
Алла сиділа на лавці дуже засмучена. Щойно вона дізналася, що дуже заслабла. Жінка розуміла, що, можливо, ще нічого й не підтвердиться, та серце говорило про інше… А раптом? Ось через це «раптом» вона й переживала. Дочка студентка, син нещодавно одружився, чоловік… Хоча з ним стосунки й ніякі, та все одно. Що тепер скаржитися, сама такого обрала… – Алла?! Це ти, чи що?! – раптом почула вона чийсь голос. Від гучного вигуку Алла аж стрепенулася. Вона подивилася хто її кличе й застигла від несподіванки
Алла стрепенулась, почувши своє ім’я, і поспішила в кабінет лікаря. – Коли будуть готові аналізи? – запитала вона зі сльозами …
Микола вирішив запросити свою знайому Настю до себе на Новий рік. Настя прийшла і принесла з собою ялинкові іграшки. Усі вони вже були на ялинці. – Якось усе це нереально, – звернулась Настя до Миколи, розкладаючи виделки. – Ти, твоя мамо, ялинка… Мені прямо ніяково. – Дозволь тобі зробити подарунок, – раптом сказав Микола. Він поставив тарілку на стіл і поклав руку в кишеню. Потім чоловік підійшов до Насті і щось поклав у її долоню. Жінка глянула на ту річ і в неї округлилися очі від побаченого. – Що це таке?! – тільки й вигукнула вона
Був кінець жовтня. Листя стрімко опадало, покриваючи дахи припаркованих у дворі машин, клумби. Микола сидів на лавці біля під’їзду і …