– Матусю, Тетяна Іванівна читала нам казку. Мені вона дуже сподобалась? А ти сьогодні якусь казку прочитаєш мені перед сном? …
Історії
Ольга вже зібралася було йти спати, але ще вирішила зайшла в кімнату до своєї мами Марини. Вона підсіла до неї на ліжко й нервово зітхнула. – Матусю, мені треба дещо тобі сказати, – загадково почала вона. – На завтра у мене до тебе є одне дуже важливе прохання… Ольга невпевнено глянула на матір. Вона ніби вирішувала, говорити далі, чи ні? – Всього одне прохання, – нерішуче продовжила дівчина. – Але незвичайне… – Ну, кажи вже! – усміхнулася Марина. – Що мені вже завтра треба такого зробити незвичайного? Марина здивовано дивилася на дочку, не розуміючи, що відбувається
Ольга вже зібралася йти спати, але ще вирішила зайшла в кімнату до своєї мами Марини. Вона підсіла до неї на …
Каті подзвонила мама і попросила терміново приїхати. – Мамо, що сталося? – влетіла вона в квартиру Оксани Дмитрівни. – Як довго ти їхала! Я вже зачекалася на тебе! – обурилася з порога жінка. – У мене новина! Марія з Миколою нарешті вирішили одружитися! – Хм, ну молодці, – сухо процідила Катя, розуміючи, що весь поспіх саме через це. У повітрі повисла незграбна пауза. Здавалося, мати збиралася з духом, щоб повідомити старшій дочці важливу інформацію. – Але ти на це весілля не підеш! – раптом сказала Оксана Дмитрівна. – Як це не піду? Чому? – здивована запитала Катя, не розуміючи, що відбувається
– Терміново приїжджай! Потрібно поговорити! – здивувала старшу дочку несподіваним дзвінком Оксана Дмитрівна. – Не можу, я на роботі, – …
Люба вирішила продати дачу. Вона стояла на ґанку будиночка і так їй щось важко стало на душі. Неначе втратила вона щось важливе, потрібне… До різдвяних свят про дачу Люба майже не згадувала. Бувало, на мить замислиться, а потім махне рукою… А наприкінці січня ноги самі понесли її у магазин насіння. Магазин мав попит, там завжди було багатолюдно. Люба навіть усміхнулася – дівчатка-продавчині все ті ж самі, насіння нове завезли, горщики під розсаду по акції… Раптом Люба помітила в черзі якогось чоловіка. Вона придивилася хто то такий і застигла від несподіванки
– Олежику, та не можу я так! – сказала Любов Степанівна сину. – Сил моїх більше немає! Я там втомлююся. Навіщо …
У Миколи заслабла мати. Вона пів року лежала слаба, а потім її не стало. Микола залишився сам… Помалу він почав розуміти, що таке самостійне життя. Чоловік вирішив затіяти ремонт у квартирі. Займався він ним сам, і з великим задоволенням, їздив купував будматеріали. Тепер він міг собі це дозволити, адже придбав уживану машину, а до цього закінчив курси водія, що завжди не подобалося матері. Вона казала Миколі, що на дорозі може трапитися всяке. А тепер він здійснив свою мрію… Одного разу, коли Микола вкотре поїхав у будівельний магазин, сталося несподіване
Батьки Марини розлучилися, коли їй було три роки. Свого справжнього батька Марина не пам’ятала, та й його було так мало …
Оксана запекла ароматну курочку, накришила салат, спекла торт. Сьогодні у неї день народження і вона вирішила влаштувати вечерю для себе та чоловіка. Пролунав дзвінок у двері, з роботи повернувся Юрій. – Цікаво, що він мені подарує? – подумала жінка і вибігла в коридор. На порозі стояв чоловік з маленькою коробочкою в руках. – Кохана, це тобі мій подарунок! – промовив Юрій і простяг дружині коробочку. Жінка поспішно зняла папір із бантиком і витягла оксамитовий футляр. – Дякую! – Оксана розкрила футляр і застигла від побаченого. – Це що, жарт? – тільки й вигукнула вона, нічого не розуміючи
Юрій прокинувся раніше, ніж звичайно, і став посилено гриміти посудом, бажаючи розбудити Оксану. Однак довелося добре постаратися, перш ніж роздратована …
Іван вже спав, коли задзвонив телефон. Дзвонила начальниця. – Іван Петрович? – запитав жіночий голос. – Слухаю… – пробурмотів Іван. – Я чую, ви не задоволені, що я дзвоню? – запитала Валентина Петрівна. – Я вже спав, – відповів чоловік. – Чому ви дзвоните так пізно? – Я дзвоню… – начальниця зробила паузу. – По особистій справі! Поряд з вами немає дружини? – До чого тут це? – не зрозумів чоловік. – Ну так є, чи немає? – наполягла Валентина Петрівна. – Немає, – підтвердив Іван. – Чудово. Тоді у мене до вас буде прохання, – сказала жінка і висловила йому своє прохання. Іван вислухав її і застиг від почутого
Коли задзвонив телефон, Іван вже майже засинав. Але він механічно потягнувся до трубки, невдоволено думаючи про те, що, мабуть, дзвонять …
Микола дуже заслаб. Приїхала швидка і відвезла хлопця в лікарню. Мати Миколи Галина Василівна часто провідували сина, приносила йому домашню їжу, смаколики. – Мамо, ти мені їсти сюди не носи, – якось сказав їй Микола. – Тут дуже добре годують, от тільки в мене апетиту щось немає… Мати дивилася на очі сина, й витирала сльози. – Господи, який же ж ти в мене слабий, – хитала головою вона. – Мамо, все буде добре, ось побачиш, – казав Микола. Раптом Галина Василівна глянула на тумбочку. Там у пакетах лежали пиріжки, сирники й ватрушки… Вона застигла від здивування
Миколу, великого хлопця з мішкуватою фігурою, знало все містечко. Жив він з матір’ю на самій околиці, і сусіди, побачивши його, …
Марина з Ігорем одружилися. У них народився синочок Дмитрик. І ось йому виповнилося три рочки. День народження вирішили відзначити в родинному колі. Марина подзвонила свекрусі. – Здрастуйте, Світлано Іванівно, – сказала вона. – Ми хочемо запросити вас на день народження внука. – Якось без мене святкуйте! – відповіла свекруха… Після того, як пішли гості, Марина взялася прибирати зі столу. Ігор дивився в кімнаті телевізор. Раптом задзвонив телефон. Ігор взяв слухавку. Марина не чула, про що він говорив. – Кохана, тут таке сталося! – раптом прибіг він. Марина застигла з тарілками в руках, не розуміючи, що відбувається
– І хто ж ваші батьки, дорогенька? – єхидно спитала Світлана Іванівна Марину, дівчину, яку її син Ігор привів познайомитися …
Павло помітно хвилювався, скоро повинна розпочатися церемонія реєстрації, а нареченої все немає. Він набрав номер майбутньої дружини. – Оля, ну ти де?! – вигукнув він. – Затори по місту великі, – пояснила дівчина. – За хвилинку будемо. Оля з’явилася майже перед тим, як оголосили їхню чергу. І ось молодята стоять посеред ошатної зали. – Прошу вас підтвердити, чи є ваше рішення стати подружжям взаємним? – запитала співробітниця ЗАГСу. – Прошу відповісти вас, наречена. – Ні! – чітко і голосно відповіла Оля. – Як “ні”? – здивувався наречений. Але Павло навіть уявити не міг, чому Оля передумала виходити за нього заміж
Алла дуже заздрила щасливій нареченій. Вона так хотіла опинитись на її місці! Купити чудову білу сукню, мило посміхатися сотні гостей …