Свій п’ятдесят дев’ятий день народження Лариса Олексіївна відзначала вдома, в колі рідних та близьких. Були запрошені син і дочка зі …
Історії
Євген повернувся додому в поганому настрої. – Коханий, вечеряти будеш? – в коридорі його зустріла Олена. – Звісно, – спробував усміхнутися чоловік. Олена взяла його за руку і відвела на кухню, де на столі вже красувалася ароматна курочка, стояв тортик, та його улюблений салат олів’є. – А що, у нас свято якесь? Я забув про нашу річницю? – здивувався чоловік. – Так, у нас свято, і ти зараз побачиш яке, – Олена швидко побігла у кімнату, а повернулася з якимось конвертом у руках. – Ось, тримай! Євген взяв конверт, розкрив його і застиг від побаченого
Євген вже майже заснув, тиждень видався виснажливим, п’ятничний вечір. Вечеря з дружиною, келих ігристого. Він, можна сказати, вже поринав у …
Степан занедужав. Допомагати старому по господарству взявся син його знайомих – Роман. Хлопець частенько приїжджав до діда Степана. Він відремонтував паркан, побілив стовбури дерев у саду, розчистив зарості. А ще перекопав перед зимою весь город. – Ох, як добре стало! – сказав дід Степан, виходячи з хати. – Тепер точно мені пожити ще можна! З появою Романа Степан почав більше рухатися, зміцнів, навіть почав виходити за хвіртку і милуватися своїм доглянутим садом. А якось дід Степан сидів на ґанку, коли побачив, що хтось заходить у хвіртку. Він глянув хто там такий і очам своїм не повірив
– Ох ти ж, скільки вас! – Степан Іванович широко розвів руки, наче бажаючи обійняти всіх одразу. – Та ось, …
– Миколо, любий, – Рита швидкими кроками зайшла вранці у спальню до чоловіка. – Що трапилося? – сонним голосом відповів Микола. – Батька твого немає на його звичному місці, – сказала Рита. – Твій брат із сім’єю вже пішли. Я почала кликати батька з коридору. Тиша… – Не варто так хвилюватися, спить, мабуть, – пробурмотів Микола, кутаючись у ковдру. – Вставай, треба перевірити! – не вгавала жінка. – Я прочинила двері і покликала його, а він не відповів. Микола скочив з ліжка і помчав до дверей. Рита побігла за ним. Вони відкрили двері в батькову кімнату і так і стали на порозі від побаченого
Ближче до полудня стало дуже жарко. Рита витерла з чола піт і, притуливши сапку до яблуні, попрямувала до хати. Пройшовши …
– Ангеліно, чому в нас постійно все ламається? – серйозно запитав дружину Ігор. – То кавоварка, то пральна машина. А ще ноутбук, телевізор, фен… Телефон ти вже скільки разів губила? Це виглядає дуже підозріло. – Та я навіть не знаю, – здивовано сказала та. – Може хтось намовив на нас? У церкву от сходжу! Помолюся. Нехай Бог допоможе від цього. Ігор тільки махнув рукою й пішов. Але проблеми продовжувалися далі… – Ангеліно, за кого ти мене маєш? – запитав наступного разу Ігор. Ангеліни розгубилася. – Ти гадаєш, що я нічого не розумію? – запитав чоловік. Ангеліна аж застигла від здивування
– Я тебе народила й виховала, а ти до мене ще й сваришся? – Якщо ти б поводилася нормально, тобі …
Віра Григорівна поїхала до своєї доньки в місто. Вчора Аліна написала їй повідомлення: “Мамо, приїжджай якнайшвидше, зі мною відбуваються незрозумілі речі”. Віра залишила господарство на сусідів і кинулася до доньки. – Ну, розповідай, що в тебе сталося? – одразу запитала жінка, як тільки донька зустріла її на вокзалі. – Мамо, я тобі зараз все розповім, але ти пообіцяй мені повірити, – раптом сказала Аліна. – Звісно обіцяю, – сказала мати і приготувалася слухати. Аліна ще з хвилину помовчала, зібралася з думками і все розповіла матері. Віра Григорівна вислухала доньку і застигла від почутого
«Мамо, люба моя, приїжджай якнайшвидше, зі мною відбуваються незрозумілі речі, і без твоєї допомоги мені не обійтися!» – Віра Григорівна …
Таня поверталася додому в піднесеному настрої. Усьому відділу дали добру премію, а її ще й підвищили. Жінка підійшла до дверей своєї квартири, вставила ключ в замок, але двері в квартиру виявилися відкритими. – Дивно, Андрій мав би бути ще на роботі, – подумала Таня. Вона тихенько відкрила двері в квартиру, зайшла в коридор. Раптом з кухні долинули незнайомі їй голоси. – А це ще що за гості у нас? – почала переживати жінка. Тетяна тихенько зазирнула на кухню і аж рота відкрила від побаченого
Таня поверталася додому в піднесеному настрої. Усьому відділу дали добру премію, а її ще й підвищили. Можна зробити ремонт на …
– Мамо, – подзвонила Катя матері. – Тут таке діло, у мого Славка в селі тітка занедужала. Нема кому за нею доглянути. Може ти зможеш? Там природа, свіже повітря… Надія погодилася на пропозицію доньки. Тітку Славка вона не знала. Через три дні Надія стояла біля воріт тітки Тамари. Вона зайшла на подвірʼя. Від ґанку до сараю, несучи величезну каструлю, йшла жінка. – Ви куди це таку каструлю тягнете?! – Надія поспішила допомогти. – Як куди? – здивувалася господиня. – Поросятам. – Так ви ж занедужали, вам лежати треба! – сказала Надія. Тамара Іванівна застигла від здивування. Надія не розуміла, що відбувається
– Матусю, що ж ти знову вдома сидиш, сходила б кудись, розвіялася, – сварилася до Надії дочка Катя під час …
Надя клопотала на кухні над вечерею. Олег як завжди сидів у вітальні, уткнувшись у ноутбук, вирішуючи завдання по роботі. – Зараз ми разом сядемо за стіл, як справжня сім’я, і проведемо цілий вечір за розмовами. Тільки я та Олег, – думала Надя, витягаючи ароматну курочку з духовки. Вона попрямувала до вітальні, щоб покликати чоловіка до столу, але, наближаючись до дверей, Надія почула якісь голоси. Підійшовши ближче, вона зрозуміла, що Олег розмовляє зі своєю мамою Галиною Степанівною по телефону. Надія прислухалася до розмови чоловіка та свекрухи і аж рота відкрила від почутого
Надія сиділа на кухні, задумливо перебираючи крупинки цукру на столі. Навколо стояла тиша. Тільки гул холодильника порушував цю дивну атмосферу. …
Юрко привів знайомитися свою наречену Тетяну. Вони зустрічалися вже чотири місяці, і Юрко зрозумів, що пора вести свою обраницю до мами. – Мамо, бабусю, знайомтеся, це Тетяна, – щасливий наречений не помітив, як побіліла на обличчі матір і підвела брови бабуся. – Тетяно, це мама – Катерина Віталіївна, і бабуся – Галина Петрівна, – сказав він. – Здрастуйте! – Тетяна посміхнулася. Вона помітила зміни на обличчі жінок. – Оце так! – Галина Петрівна розвела руки, наче хотіла обійняти гостю. – Які люди! Тетяна! Давно ми не зустрічалися! – Ви знайомі? – здивувався Юрко, а за ним і Катерина. Вони не розуміли, що відбувається
– Що робити? Що робити, мамо? – Катерина ходила по кімнаті з кута в куток. Її мати, Галина Петрівна, ліниво …