-Дмитро, мені здається чи в тебе хтось є? – одного ранку запитала Віра у свого чоловіка, який збирався в чергове …
Історії
Тетяна зі своєю найкращою подругою Юлією не зустрічалися вже більше місяця. Жили вони тепер у різних районах міста, та ще й працювали у різних компаніях! На вихідних, то одна зайнята, то інша… І ось все-таки настав той вечір, коли Юля приїхала в гості до Тетяни. Подружки запекли реберця з овочами в духовці, відкрили ігристого й почали ділитися своїми новинами. Тетяна уважно вислухала подругу. – Щиро кажучи, я навіть боюся розповідати тобі свою новину, – раптом сказала вона. – І чого ж ти боїшся? – здивовано запитала Юля. Вона дивилася на подругу, не знаючи до чого та веде
Так вийшло, що Тетяна зі своєю подругою Юлією не зустрічалися більше місяця. Жили вони тепер у різних районах, працювали у …
Аліна повернулася додому. Чоловік та свекруха сиділи на кухні. – Аліно, ти чому так довго? – запитав Ігор, коли Аліна зайшла на кухню. – На роботі затримали, – пояснила вона. – Давай, переодягайся і берися за вечерю, – додала Віра Петрівна. – Ви сиділи і чекали, щоб я приготувала вечерю? – здивувалася вона. – А хто ж має готувати, – єхидно додала свекруха. Аліна мовчки пішла у свою кімнату. Невістка була в кімнаті вже хвилин з двадцять. – І де ж вона? – сказала свекруха до сина і вирушила до Аліни. Віра Петрівна зайшла в кімнату і застигла від побаченої картини
Шум дощу за вікном, здавалося, посилювався з кожною хвилиною. Краплі барабанили по шибках, ніби намагаючись проникнути всередину. Аліна сиділа на …
– Ти чого суп недосолила? – невдоволено запитала Алла Вікторівна невістку. – Несмачне ж! – Бо я люблю, коли недосолене, – відповіла Оля. – До того ж цей суп їсть і ваша внучка, а вона ще маленька. – Цей суп їсть і Сергійко, йому явно буде несмачно! – вигукнула свекруха. – Дбати про чоловіка треба! Оля зробила глибокий вдих. Такі сварки продовжувалися постійно… Пройшов час і Оля розлучилася з Сергієм. Він майже не приходив до доньки. Навідувалася до внучки тільки вічно невдоволена свекруха. І тут, як грім серед ясного неба, пролунав дзвінок від колишнього чоловіка! Оля взяла слухавку і аж сіла від почутого
– Ти чого суп недосолила? – невдоволено підібгавши губи, запитала Алла Вікторівна невістку. – Несмачне ж! – Тому що я …
Ірина Володимирівна вже збиралася лягати спати, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила її донька Алла. – Мамо! Привіт! – сумно сказала Алла. – Привіт доню! Щось сталося? – Ірина Володимирівна це зрозуміла за тривожним голосом доньки. – Віктор дві ночі не ночував вдома, мені здається у нього коханка, – Алла розплакалася. – Так дочко, заспокойся. Тобі зараз не можна хвилюватися, – спробувала заспокоїти доньку мати. – Мамо, що мені робити? А якщо він надумає піти від мене, – схлипнула донька. – А ти посмаж йому котлеток! – раптом заявила Ірина Володимирівна. – Котлеток?! До чого тут котлети?! – здивовано вигукнула Алла, не розуміючи, що відбувається
Віктор повертався додому, де на нього чекала маленька донька та вагітна дружина. Він не був вдома дві доби, був у …
Світлана готувала на кухні вечерю. – Ну, що там, коли будемо вечеряти? – запитав Віктор, зайшовши на кухню. – Ще трохи, – відповіла дружина. – Коханий, можеш дати свій телефон? – Звісно, ось тримай, – Віктор простягнув дружині телефон. Світлана щось уважно видивлялася в ньому, а потім повернула чоловіку. – Цікаво, – додала вона. – Що цікавого? – не розумів чоловік. – Немає повідомлення від Анатолія Івановича, – раптом сказала дружина. – А у мене воно є! – Ти про що? – округлив очі Віктор. – Ось дивись! – Світлана дістала свій телефон і повернула екран до чоловіка. Віктор глянув на повідомлення і остовпів від побаченого
– І що робити? Живу заради дітей. Тільки дай, дай, дай. Я втомився, просто нема сил вже щось доводити. Усі …
Наталя з донькою Любою і її подруга Алла винайняли квартиру. Алла допомагала з немовлям – вона стала для Люби молочною мамою. З роботою було непросто. Алла абияк влаштувалася прибиральницею. Але було ясно, що це тимчасово. Тим більше, Алла помітила, що Наталя її ревнує, коли вона годує маленьку Любочку. – Наталю, напевно мені треба тобі дещо пояснити, – якось сказала подрузі Алла. – Ти ж питала, навіщо мені тобі допомагати? – Так, ти знаєш, мені це досі неясно, – зізналася Наталка. – Добре, сідай, я тобі все розповім, – посміхнулася Алла. Наталя сіла поруч, здивовано дивлячись на подругу
Наталя плакала і ніяк не могла зупинитися. Як їй тепер жити одній з маленькою донькою? Вона намагалася налаштуватися на те, …
Таня влетіла в квартиру, на ходу стягуючи чобітки. – Мамо! – вигукнула вона. – Ти вдома? – Що сталося? – Ольга Петрівна визирнула з кімнати. Таня сіла на табуретку. — Уявляєш, така історія! Мені лист прийшов. З-за кордону, – сказала донька. — З-за кордону? – мати спохмурніла. – Ага! – усміхнулася Таня. – Від дядька Миколи. Ну того самого, про якого ти не любиш згадувати. — І що у листі? – Ольга Петрівна змінилася на обличчі, присіла на край стільця. – А ти сама подивися, – якось підозріло сказала донька і простягла листа матері. Ольга взяла лист, відкрила його, швидко прочитала і остовпіла від прочитаного
Таня влетіла в квартиру, на ходу стягуючи промоклі чоботи. – Мамо! – вигукнула вона, проходячи на кухню. – Ти вдома? …
Вікторія паркувала машину біля своєї улюбленої яблуні, коли дзенькнув її телефон. Жінка запереживала. – Невже з Іваном щось сталося? – подумала вона. Син жив далеко, дзвонив вкрай рідко. Постійні відрядження, робота. Вікторія намагалася не турбувати його, але просила хоча б вранці писати їй: «Привіт, мамо, у мене все добре!». Частіше доводилося спілкуватися з невісткою… Вікторія дістала телефон із сумочки, піднесла до очей. Слава Богу, повідомлення від чоловіка! – Віко, ти знаєш, я не люблю говорити, тому краще напишу… – прочитала вона початок. Вікторія дочитала повідомлення і так і застигла, дивлячись в одну точку
Доки Вікторія старанно паркувала машину біля своєї улюбленої яблуні біля під’їзду, дзенькнув її телефон. Іноді чоловік казав, що вона відьма, …
Люба одразу попередила чоловіка – зраду вона не пробачить! Але розуміючи, що дружина не жартує, Ігор все одно їй зрадив… Він закрутив роман із молоденькою секретаркою Катею. Коли Люба дізналася, їй аж смішно стало – це ж треба, як у анекдоті! І того ж вечора вона, як і обіцяла, подала на розлучення. Ігоря чекала валіза з його речами й побажання щастя з новим коханням. – Твій тато зустрів іншу, – сказала Люба доньці Лізі. – Ми з ним зрозуміли, що нам не по дорозі. Тому ми розлучаємося… Але невдовзі та сама секретарка Катя звернулася до Люби з несподіваною вимогою
Люба була з тих, хто не прощатиме зраду. І Ігор це чудово знав. Ще на початку стосунків вона його попередила: …