Тетяна Максимівна прокинулася від тиші. Незвичної, дзвінкої тиші. Раніше в цей час Андрій Васильович уже гримів на кухні чайником, бурчав …
Історії
В Надії не стало матері. Жінка приїхала у квартиру Марії Яківни, розібрати речі. Надія тільки-но взялася за справу, як раптом відкрилися двері і в квартиру зайшла сусідка. – А що тут відбувається? – запитала Катерина. – Та ось, прийшла речі матері перебрати, – відповіла Надя. – А яке ти маєш право це робити? – запитала сусідка. – Я ж спадкоємиця, – відповіла Надія. – Ніяка ти не спадкоємиця! Марія квартиру не тобі лишила! – уїдливо сказала тітка Катя. – А кому ж? – здивувалася Надія. – На ось подивись! – сусідка простягла Надії папку з документами. Надія швидко відкрила її, переглянула і ахнула від побаченого
Марія Яківна вже багато років жила сама. Чоловіка давно не стало, діти роз’їхалися іншими містами. У кожного з них було …
Петро сидів на дивані і намагався зробити на ремені ще одну дірочку. Виходило в нього не дуже… – Петре, навіщо?! – запитала його дружина Ліда. – Тобі ж так ремінь затісний буде! – Ні, я живіт втягну і все, – серйозно пояснив той. – У мене завтра на роботі корпоратив! Наступного дня ремінь вдалося застебнути на потрібну дірочку й Петро помчав на вечірку. Повернувся він пізно. Ліда помітила, що від чоловіка пахло жіночими парфумами, а ремінь був знятий і покладений в кишеню пальто… Ліда, підозрюючи недобре, оглянула одяг чоловіка, але нічого такого не знайшла. А вночі на телефон Петра прийшло несподіване повідомлення
Петро Іванович дивився свою улюблену гумористичну передачу. – А це ж про тебе, Петрику! – ласкаво сказала дружина Ліда. – …
Олег повернувся додому пізно, зайшов на кухню. – Привіт, що у нас сьогодні смачненького? – усміхнувся він до дружини. Віра мовчки поставила на стіл тарілку із запеченими стегенцями та картоплею. – Кохана, щось сталося? – захвилювався він. – Я йду, – раптом сказала Віра. – Куди? – не зрозумів Олег. – Я від тебе йду…, – тихо додала дружина. Чоловік застиг. – Чому? Що сталося? – запитав він. – Я не можу забути, що ти зробив…, – схлипнула Віра. – А що я з робив? Ти про що? – Олег здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається
– Вибач мені, кохана! Я помилився! Не знаю, що на мене найшло! Але я тебе так люблю! Я жити без …
Олена святкувала ювілей. Жінка наготувала всіляких смаколиків і вся родина сіла за стіл. – Мамо, вітаю тебе з днем народження! – простягнув їй подарунок син Денис. То було щось довге, загорнуте у пакувальний папір. – Я сам зробив, – сказав хлопець. – У друга в гаражі верстат є. Олена розгорнула упаковку. Там була дерев’яна качалка. – Боже, синку! – вигукнула Олена. – Це дуже класний подарунок! Дякую! Настала черга подарунка чоловіка. Валерій приніс коробку. – Треба ж, запакував ще й як, – подумала Олена. – Ну, жінко, з ювілеєм! – сказав Валерій. – Нехай ця річ тебе радує завжди. І нас також! Олена відкрила коробку і… Заціпеніла від побаченого
Олена зовсім не хотіла псувати сюрприз, але так вийшло, що, наводячи порядок у шафі, вона впустила коробку з риболовними снастями …
Наталя сиділа за столом і чекала, коли повернеться її син. – Мамо, не сварися… Я затримався. Я був у Марії, – двері квартири відчинилися, на кухню забіг Віктор. – Не сварюся, Вітя, все гаразд, – м’яко сказала Наталка. Віктор пожвавішав і почав говорити: – Мамо, у Марії скоро день народження, я хочу зробити сюрприз. Я дізнався у її батька рецепт її улюбленого торта! Допоможеш приготувати? Ось подивися на цей рецепт. Віктор дістав з кишені невелику картонку де був надрукований рецепт і вручив її матері. Наталя глянула на цю картонку і остовпіла від побаченого
Кухонний годинник монотонно цокав, відраховуючи хвилини. Наталя сиділа за столом і пила чай, іноді кидаючи погляд на циферблат. Коли стрілки …
Віра зайшла в свою квартиру. – Боже, та де ж тут все знаходиться? – раптом почула вона з кухні незнайомий жіночий голос. – Нічого не можна знайти! Віра застигла в коридорі. – О, знайшла! – почулося знову. Віра навшпиньки підійшла до кухні. На її улюбленій табуретці, закинувши ногу на ногу, сиділа жінка років сорока п’яти. Дорогий костюм, ідеальний манікюр, укладене волосся – типова успішна бізнес-леді. – Ви хто? – запитала Віра. Незнайомка поволі повернулася. – О, нарешті! – вигукнула вона. – А я вже думала, до ночі вас чекатиму. Сідайте, Віро. Нам треба серйозно поговорити. – Як ви тут опинилися?! – Віра не розуміла, що це робиться
– Боже, та де тут все взагалі знаходиться? Нічого не можна знайти! А куди поділося ігристе з верхньої шафки? – …
Славко прокинувся рано і одразу пішов на кухню. Чоловіку захотілося випити кефіру і він зазирнув у холодильник. – Невже весь випили, – важко зітхнув Славко і вирішив сходити в магазин. Славко швидко одягнувся і вийшов з квартири. Він повільно спустився на перший поверх. Біля підʼїзду сиділа компанія місцевих чоловіків. Славко пройшов повз них, як раптом почув, що ця компанія почала активно щось обговорювати. Чоловік зупинився, зрозумівши, що обговорюють вони його дружину Тетяну. Славко прислухався до їхньої розмови і заціпенів від почутого
– Моя мама серйозно занедужала, – із гіркотою в голосі сказала Тетяна. – Треба їхати і за нею доглядати, поки …
Алла переживала не найкращі часи. Вона розлучилася з чоловіком і знову переїхала жити в село. Починалася весна, на городах уже чорніли грядки. Одного ранку Алла раптом почула шум трактора поряд зі своїм будинком. Вона вибігла на подвірʼя прямо в капцях, встигнувши тільки куртку накинути. – Що це таке, Миколо?! Це кому?! – ахнула вона, побачивши завантажений торфом причеп і свого знайомого. – Тобі, кому ж! Чого стоїш? Відкривай ворота. Та я сам… Ти що це в капцях? Ходи, одягнися і взуйся! Микола вистрибнув з трактора і відкрив ворота на подвір’я. Алла застигла від здивування
Алла переживала не найкращі часи. Вона розлучилася з чоловіком і знову переїхала до себе в село. Звичайно, поряд була улюблена …
Ніна приїхала в гості до тітки Поліни. Вона не була в неї 20 років. Жінка зайшла у знайомий під’їзд. Тітка Поліна відчинила двері. – Ніночко, приїхала, доню моя! – сказала вона. Ніна зробила крок через поріг. – Заходь, я краще тебе розгляну, Ніночко, – сказала тітка. – Красунею стала, та й була такою в дитинстві. А мене хоч впізнала? – Впізнала, тітко Поліно, звісно. Дуже рада тебе бачити, – Ніна обійняла її. Потім був чай із яблучним пирогом з корицею і розмови про життя. – Ось візьми, це твоє, – раптом сказала Ніна і дістала якусь коробочку. Тітка аж руками сплеснула від побаченого
Ось Ніна і повернулася сюди, майже через двадцять років. Вона не могла б назвати це містечко містом дитинства, але як …