– Уявляєш, я бачила в інтернеті статтю, як колишні «віддячують» своїм половинкам за зради… Таке вже там… – сказала Марійка, подруга Катерини.
– Так? І що там такого?
– Одна оббивку улюбленого дивану зіпсувала чимось… Чи то кефіром, чи молоком… Запах стояв у квартирі, довелося ремонт робити… Інша теж щось схоже зробила…
– Ого. На що тільки не підуть жінки, щоби віддячити своїм невірним чоловікам! – здригнулася Катя. – Але ж нам з тобою це не загрожує, у нас мужики хороші.
– Ще б пак! Від таких, як ми з тобою не гуляють, підморгнула Марійка. – Увечері йдемо на йогу?
– Ні, у нас із Сергієм пробіжка.
– Та ну?! Знову?
– Ага.
– Чи надовго вистачить вас? – хихикнула Марійка.
– Вже другий місяць іде. Я сама не очікувала.
– Круто… – із заздрістю сказала подруга. – Нам би таку дисципліну.
Подруги ще трохи побалакали і розійшлися. А ввечері Сергій, чоловік Каті, зателефонував і сказав, що затримається на роботі.
– А як же ж наша пробіжка?
– Катрусю, люба, у мене завал. Я й без пробіжки втомився. Давай сьогодні без мене.
Катя прийшла на йогу без настрою.
– Ага, зурочила, значить, – Марійка засміялася. – Ну нічого, у вихідні надолужите.
– Так…
Але Сергій надолужувати не планував. Щодня, приходячи з роботи, він шукав купу способів відмовитися. Зрештою, Каті набридло, і вона сказала:
– Добре, якщо ти не хочеш бігати, давай ми з тобою по-іншому спалюватимемо калорії: ходити, гуляти, плавати в басейні…
– Люба, повір, є ще багато способів худнути. Я вже давно перевиконав всі плани.
– Добре. Якщо в тебе виходить так активно пересуватися в офісі, то можеш не бігати вечорами. А я, мабуть, пробіжусь у парку. Ключі візьму від твоєї машини, моя в сервісі досі. Сказали наприкінці тижня забрати, але тепер уже аж у понеділок віддадуть.
Катя сіла в машину, яку купила чоловікові у подарунок на ювілей.
Подарунок був дуже дорогим і довгоочікуваним для Сергія.
Втім, Каті ця машина теж подобалася. Особливо колір – червоний.
Чесно кажучи, Катя здивувалася, коли чоловік вибрав не «чоловічий» колір для машини, але не стала загострювати на цьому увагу, до того ж машина була в наявності і не довелося довго чекати.
І тепер, поки її машина була в ремонті, Катя насолоджувалась запахом нового салону автівки, подарованої чоловікові.
Вони з Сергієм прожили 15 років. Катя виходила заміж з кохання, а не з розрахунку, у неї був свій бізнес, а Сергій працював менеджером середньої ланки.
Багато в чому завдяки Каті, через кілька років Сергій зумів піти кар’єрними сходами, і ось, п’ять років тому, коли Катя подумувала про декрет, чоловік нарешті став заробляти і реалізувався як чоловік.
Ось тільки реалізуватися у ролі мами Каті не вдалося.
Вони відклали це питання ще на кілька років, Катя ходила по лікарях, а Сергій ніби забув, що на початку стосунків хотів велику родину. Тепер він мав нову мету – стати великим начальником. І ця мета стала дуже близькою… Якби не прикра випадковість…
– Бачила Сергія, слухай, він прямо посвіжішав! – сказала Марійка, коли вони з Катею зустрілися на йозі.
– Так, є таке, – посміхнулася Катя.
– Ви з ним досі бігаєте вечорами?
– Знаєш, він каже, що втомлюється… Втім, я бачу, що він у непоганій формі, хай і не бігає. Він на роботу останнім часом пішки ходить, щось із колесом в машини, ніяк зробити не можуть, ось чекаємо на нові шини… Загалом, у нього вистачає активності, а от я, як не намагаюся, схуднути до норми не можу.
– Ти спитай, як йому виходить худнути! Може, він не тільки на роботу, а й сходами пішки з поверху на поверх бігає.
Подруги побалакали, і ввечері Катя вирішила перевірити годинник чоловіка. Там був додаток, який вимірював скільки кроків чи метрів він пройшов.
– Цікаво… – пробурмотіла вона.
Як виявилось, чоловік усі ці тижні не ходив на роботу пішки. Він їздив!
І мабуть, на таксі…
Більше того, в шухляді лежали ключі від машини. Ті, що він мав залишити у сервісі.
Але й це було не найдивнішим, на ключах висів брелок… У вигляді рожевого серця зі стразами. Ну зовсім не чоловічий аксесуар.
Сергій застав дружину з ключами в руках.
– Виходить, машина вже на ходу? – прямо спитала Катя.
– А… Е… – Сергій розгубився.
– Що «е»?!
– Так, зуміли якось залатати шину.
– Значить, треба скасувати доставку коліс?
– Ні, не треба. Хай буде запас.
– А це що?
– Брелок? Так, на роботі помилилися, подарували такий, дитячий. Смішно, так?
– Дуже. І ти його одразу начепив? Знаєш, дивно…
– Та облиш! Я ж не говорю тобі нічого, коли ти на свої ключі скорпіона почепила. Це не жіночий символ.
– Це мій знак зодіаку!
– Ну… Все одно.
– Сергію, давай щиро. Чому ти мені сказав, що з колесом проблеми, і що ходиш пішки, якщо катався на машині весь цей час? Де вона, до речі, зараз? Біля вікна на парковці немає.
– Вона стоїть за будинком… – Сергій почервонів.
– Та ну? За чиїм?
– За сусіднім. Там місце було, у нас тут важко знайти паркування.
– Он як? – Катя підійшла до вікна.
Їхній двір ніколи не був абсолютно порожнім, але місце для паркування завжди було.
– Може, хочеш сьогодні пробігтися? Якщо вже ти не ходиш пішки.
– Та я щось втомився… Сама розумієш…
– Звичайно! Я все розумію! – Катя схопила його годинник. – Тут усе!
Усе свідчило не про поїздки на роботу. Ні. Це були активності вдома, а потім у готелі на іншому кінці міста.
Поки чоловік був у душі, Катя докладно все вивчила. Вона спершу не повірила. Потім знайшла назву готелю. Це був готель із погодинною оплатою.
– Добре спалює калорії, так?!
– Катю…. – Сергій побілів. – Це зовсім не так, як тобі може здатися.
– Коли здається, люди хрестяться. А мені зараз не здається, мені очевидно. І Марійка тебе бачила з якоюсь жінкою днями, каже, ви за руки трималися. І машину ти для неї червону вибирав, так? І брелочок її! З серцем! – Катя блефувала, але Сергій швидко здався.
– Ну гаразд, якщо ти все знаєш… То не приховуватиму. Алла – дочка мого боса. Вона живе у сусідньому будинку, і ми з нею зустрічаємось. Але про це ніхто не мав дізнатися.
Вона потрібна мені для того, щоб стати біля керма компанії. Розумієш?
Я для нашого майбутнього стараюся! І машину вона попросила, я просто її просив, щоб вона перед батьком за мене слівце замовила, – Сергій узяв за руку дружину, але Катя лише розсміялася.
– Ага. Для мого майбутнього ти все облаштував! Як мило, та я зараз розплачуся від твоєї самовідданості!
Сергій ще щось хотів сказати, але Катя дала йому добу, щоб виїхати.
– Машину мені залишиш, не забудь, що я купувала її, – сказала Катя. Їй не подобалася думка, що якась Алла кататиметься на машині, яку вона купила для чоловіка!
– Катю, ну це ж мій подарунок, до того ж я її вже обіцяв Аллі. Вона їй дуже подобається. А мені треба будь-що стати керуючим. Особливо якщо ти на розлучення подаси. На що мені жити тепер?! І де?
– Мене питаєш? – почуття несправедливості було таким сильним, що аж затрясло. – Та де хочеш, там і живи!
Катя була у нестямі. Вона раптом згадала, як обговорювала вчинки ошуканих дружин із Марійкою. Як була впевнена, що їй не загрожує зрада чоловіка. А виявилось, що і її Сергій був із таких… Особливо коли справа стосувалася молодих доньок управлінців.
– Якщо не хочеш по-доброму, то в суді ділитимемо. Машина в шлюбі куплена, та й було в нас ще дещо спільно нажите, – зло сказав Сергій, дістаючи валізу.
У той момент Катя була готова вчинити набагато гірше. Але вона обрала неочевидну помсту з душком.
Вранці, коли Сергій, зібравши валізи, йшов, вона простягла йому ключі.
– Знаєш, я подумала… Не хочу судів. Пропоную домовитися: ти забираєш машину і відмовляєшся від прав на інше – квартира моя, але меблі та інше ми не ділимо.
– Так? – Сергій усміхнувся. – От і добре. Я знав, що ти жінка розумна.
Він поклав брелок із серцем у кишеню і пішов у бік будинку коханої. Мабуть, він планував жити у неї.
Минуло кілька днів.
Катя сиділа у кафе із подругою, недалеко від офісу чоловіка. У це кафе Сергій постійно ходив на обід, і місце було обрано не випадково.
– О! Глянь, твій зі своєю приїхав. І вікна відкриті в машині. Навіщо б це? Невже провітрити вирішили? – засміялася Марійка.
І тут мимо промайнули уривки сварки: верескливий жіночий голос, звук дверцят.
– Ти мене принизити вирішив? Ти думав, я нерозумна зовсім?! – галасувала дівчина зі штучними віями та губами.
Катя, намагаючись залишитися непоміченою, обернулася і побачила її – молоденьку коханку чоловіка.
Та стояла на паркуванні поряд із червоною машиною, відчайдушно розмахуючи руками. Сергій виглядав розгубленим.
– Я думала, ти мені нову машину подарував! А вона смердить, як відро для сміття! – продовжувала репетувати Алла. – Як ти міг подарувати мені таке?! Ти ким мене вважаєш?! Та я тату все розповім!
Сергій щось бурмотів про «перед продажем не встигли почистити» і «сам не знав», але дівчина вже гримнула дверима.
Катя сьорбнула каву і зловтішно посміхнулася: її помста спрацювала.
– Здається, Сергій залишився без коханої! І без машини… Ну, давай, розкажи, як ти це все провернула! – Марійка з повагою подивилася на подругу.
І Катя розповіла.
Коли Сергій займався збиранням речей, його розумна дружина взяла запасні ключі і, вийшовши з квартири, почала діяти.
Вона знайшла машину на паркуванні і від’їхала до гаражної зони. Швидко в м’яке місце сидінь видавила пару сирих яєць, якраз під оббивку водійського та пасажирських крісел. Яйця затекли глибоко, туди, звідки їх неможливо було витягти без заміни сидінь. А потім вона «випадково» пролила під килимок у багажнику півпляшки молока. Туди, де воно швидко вбереться і видаватиме той запах, який нічим не вивести.
Потім вона привезла машину назад і повернулася додому.
Залишилось тільки чекати…
– Це що за мотлох ти мені підсунув?! Це подарунок? Це образа! – верещала коханка.
– Я не знав! – у розпачі виправдовувався Сергій. – Чесно! Я думав, все гаразд…
– Одразу видно, як тобі дорога я, якщо машину подарував! Не могла нова так смердіти! – не вгавала дівчина, тупаючи підборами по асфальту.
Катя, яка сиділа неподалік за чашкою кави з подругою, спокійно спостерігала за цією сценою.
– Так тобі й треба, Сергію, – прошепотіла вона, посміхаючись.
Повернувшись додому, Катя сіла на диван. Телефон блимнув повідомленням «Сергійко».
Катя не відповіла. Вона заплющила очі і дозволила собі ще раз пережити все спочатку.
Їхні пробіжки, їхні суперечки щодо вибору ресторану, його задоволений погляд, коли вона вручала йому ключі від машини.
А він?
Він не тільки знецінив усе, що вона для нього зробила. Він забрав цей подарунок, щоб вразити Аллу. Дівча, яке, судячи з зовнішнього вигляду, ледве могло зв’язати пару слів без помилок.
Катя витерла сльозу. Але тут прийшов сумнів.
А раптом варто просто відпустити? Залишити все в минулому? Не бруднитися у цей бруд?
Адже вона могла б просто піти не озираючись.
Ні. Хай запам’ятає. Нехай кожна подорож у тій машині буде нагадуванням про те, кого він втратив. Вона все зробила правильно.
“Катю, будь ласка, скажи, це ти?! Навіщо ти так? Адже ми дорослі люди…”
“Ти зіпсувала машину!”
“Як ти могла так?!”
Катя перечитала ці повідомлення і посміхнулася. Вона набрала коротку відповідь:
«Сергію, якщо ти гульбанив, то ляж, поспи. І все минеться. У мене немає бажання читати це. Якщо є якісь звинувачення, прохання звернутися до мого адвоката. Успіхів».
Зрозуміло, чоловік не мав жодних доказів. Він навіть не бачив, як вона йшла.
Колишній був змушений продати машину із величезною знижкою.
Ось так через свою невірність він позбувся дружини, квартири, машини і Алли, яка розповіла батькові про вчинок Сергія.
І тепер на нього чекає серйозна розмова з начальством і прощання з мрією стати біля керма фірми за допомогою дочки керівника.
А щастя було близько…