Алла щойно увійшла в квартиру, скинула туфлі і попрямувала до спальні, мріючи звільнитися від суворого офісного костюма і стати під …
Автор: narodnadumka
Марійка з Оленою були найкращі подруги. Вони дружили з дитинства. Розуміли одна одну з пів слова… Наближався день народження Олени. Вона запросила Марійку з її чоловіком на свято. Іти з порожніми руками звісно ж було незручно. Марійка купила букет квітів, торт… Яке ж було їхнє здивування, коли виявилося, що вони – єдині гості на дні народженні! І ще здивував святковий стіл. Ігристе, бутерброди зі шпротами, олів’є… І все! Марійка з чоловіком перезирнулися і вдали, що все гаразд, що нічого особливого не відбувається. Але в глибині душі вони знали, що до чого
– Марійко, рятуй! – подруга говорила з навмисною легкістю. – Мені поручитель потрібен. Кредит хочу взяти. – Ні, Олено, поручителем …
Віра готувала вечерю, поряд крутився її синочок Ілля. – Мамо, дивись яка машина! – захоплено вигукнув хлопчик, побачивши, через вікно, як біля їхнього будинку зупинилося авто. Віра підійшла до вікна, і побачила біля воріт, великий чорний джип. – Хто це приїхав? Може до сусідів якісь гості, – подумала Віра. Раптом жінка помітила, що з машини вийшло двоє людей, і підійшли до хвіртки. На яскравому червневому сонці машина блищала так, що людей не вдалося роздивитися. Віра швидко вийшла на подвірʼя, підійшла до воріт, придивилася до “гостей: і…остовпіла від побаченого
Автобус м’яко котився заміським шосе назустріч першим променям ранкового сонця, яке повільно піднімається через горизонт. Широка асфальтована дорога, обрамлена рядами …
Варвара Олексіївна подзвонила до свого сина Олега. Жінка попросила його й невістку Анжелу терміново приїхати до неї. – Тільки після роботи, – відповів Олег. – Ти можеш десять хвилин витратити на матір? – строго запитала Варвара Олексіївна. – Добре, – сказав Олег. – Я можу до тебе приїхати без Анжели? Чого вона вагітна їздити буде? – Ні, вона мені теж потрібна! – наполягала на своєму мати. – Викличеш потім їй таксі. Олег з Анжелою поспішно поїхали до Варвари Олексіївни. – Ви маєте продати вашу квартиру й машину! – заявила жінка, щойно молоді переступили поріг. – Продати? Навіщо? – запитала Анжела. Вона не розуміла, що відбувається
– Ой, ой, ой, – голосила Варвара Олексіївна, ходячи туди-сюди біля кабінету лікаря. – Чого ж так довго? Все буде …
Сашко з Аліною зіграли весілля, а медовий місяць провели на курорті. – Нарешті вдома, – зітхнули молодята коли повернулися. Раптом пролунав телефонний дзвінок. – Твоя мама дзвонить, – сказав Сашко, глянувши на мобільний. – Дивно. До мене не дзвонили, – здивувалася Аліна, перевіривши свій телефон. – Доброго дня, Жанно Максимівно! Щось сталося? – запитав Сашко, піднявши слухавку. – Привіт. Ви вже повернулися? – запитала теща. – Так, – підтвердив зять. – Слухай, Сашко, ти можеш сьогодні до нас заїхати. Один. У мене для тебе сюрприз, – сказала теща. – Добре. Заїду, – погодився зять. Але Сашко навіть уявити не міг, який сюрприз приготувала для нього теща
– Пощастило тобі, друже, – знайомий із захопленням дивився на нову машину. – Таку тещу ще пошукати треба. Ти сам …
Софія подзвонила матері. – Мій Сашко хоче продати машину, щоб подарувати свекрусі дачу, – зразу заявила вона. – А я категорично проти цього! – Чому? – стурбовано запитала мати. – По-перше, це наша спільна машина, – сказала Софія. – Ми вклали в неї багато зусиль та грошей. По-друге, продавши її, ми опинимося у скрутному становищі. Як ми будемо їздити на роботу? Як будемо возити дітей до школи? – Так провчи його, – підказала дочці Уляна Миколаївна. – Як?! – ахнула та. – А я тобі зараз все скажу! – захихотіла в слухавку мати… Софія вислухала матір і вирішила діяти
Софія скривилася, побачивши свого чоловіка. Сьогодні вона була не дуже рада приходу Олександра. Ще вчора між ними сталася сварка. Здавалося …
Борис повернувся додому з роботи і здивувався, в коридорі стояло дві валізи. – Кохана, ти що у відрядження зібралася? – гукнув він до дружини. – Ні, – в коридор вийшла Катерина. – Це твої валізи! – В сенсі мої? – не зрозумів чоловік. – Ти тепер тут не живеш! – раптом заявила дружина. – Це ще чому? – Борис почав помітно хвилюватися. – Ніби ти не сам не знаєш, що сталося, – єхидно сказала Катерина, взяла з тумбочки якусь папку і дала її в руки чоловіку. – Краще скажи, як я маю розуміти це! Борис взяв папку, відкрив її, загляну всередину і застиг від побаченого
– Катю, я хочу подарувати Юлі на весілля свою квартиру, – несподівано сказав чоловік після вечері. – Нічого собі подаруночок! …
До Віри зі Славком приїхала в гості свекруха. Невістка накрила стіл. – Ти б щось витонченіше приготувала! – закотила очі Марина Олександрівна. – А то що це? Пюре? Курочка? Салатик? А де ж твоє м’ясо по-французьки? Жульєн? Олів’є? – Я ж погано готую, то навіщо воно вам? – безтурботно сказала Віра. – Картоплю з куркою хоча б важко зіпсувати… Марина Олександрівна невдоволено оглянула стіл. – Курка жорстка, можна було трохи довше потримати, – сказала гостя, підкладаючи собі ще шматочок. І тут раптом Віра дістала записник і зробила якийсь запис… – Віро, ти чого? – запитав Славко. Всі здивовані дивилися на неї, нічого не розуміючи
– Віро! Дав же ж Бог невістку! – Марина Олександрівна ще не встигла зійти з поїзда, а вже бурчала. – …
Дарина зі своєю сімʼєю вечеряли, коли у двері подзвонили. – Ви когось чекаєте? – запитала дівчина у батьків. – Ні, – відповів батько, підвівся з-за столу і пішов відкривати. За хвилину на кухню влетіла тітка Світлана, мама подруги Дарини. – Як ти могла?! Як ти могла вчинити так з Вірою, – вигукнула жінка, невдоволено дивлячись на Дарину. – Тітко Світлано, заспокойтеся, і поясніть, що сталося, – попросила Дарина. – Та ти моїй доні все життя зіпсувала! І не соромно тобі?! – не вгамовувалася Світлана. – Ви про що? Що я зробила? – Дарина здивовано дивилася на тітку Світлану, не розуміючи, що відбувається
Дарина та Віра були знайомі ще з пісочниці. Вони жили в одному будинку, тільки в різних під’їздах, і їхні мами …
Батько Ганни пішов із сімʼї. Десять років від нього і його матері не було ні слуху ні духу. Аж раптом Ганні написала бабуся! Вона запросила внучку в гості. Це було дивно і несподівано, але Ганна таки наважилася зʼїздити… Фаїна Данилівна вийшла назустріч внучці. – Нарешті ти приїхала, моя люба! – вигукнула старенька, обіймаючи Ганну. – Як я рада тебе бачити! Ганна посміхнулася, але її не залишало якесь дивне відчуття. Вона пішла слідом за бабусею в хату. – Сідай, люба, – запросила її Фаїна Данилівна. – Ти не уявляєш, як мені важко одній і як я сумую… І тут Ганна почала здогадуватися навіщо вона тут
Сімнадцятирічна Ганна сиділа на краю ліжка, нервово смикаючи край ковдри. Її очі були червоні від сліз, а на щоках залишилися …