– Що, навіть розлучення тебе не зупинить? – Ну, не починай, Оленко! – сказав чоловік. – Навіщо ці нісенітниці з …
Автор: narodnadumka
Оля ліпила на кухні вареники, коли додому повернувся чоловік. – Олю, мені треба тобі щось сказати, – сказав Ігор, зайшовши на кухню, він був якимсь схвильованим. Ольга його таким ніколи не бачила і навіть трохи запереживала. – Що сталося? Та кажи вже! — помітивши, що Ігор явно не знаходить слів і ще більше розхвилювавшись, поквапила його Ольга. – Загалом, сьогодні дещо сталося! Дещо неймовірне, – на одному подиху видав чоловік. – Тобі краще самій все побачити! Ігор поліз у кишеню, дістав якийсь папірець і простяг його дружині. Оля взяла цей папірець, прочитала його, і ахнула від прочитаного
Ольга задумливо постукувала пальцями по столу і дивилася у вікно. В останній місяць вона ніяк не могла зосередитись на роботі. …
Микола повернувся додому з роботи, дружину вдома ще не було. Чоловік розігрів вечерю, і зібрався сідати за стіл, як раптом у двері подзвонили. На порозі стояла його мати. – А я тобі казала! Я ж постійно тобі про це казала! – навіть не привітавшись, з тріумфом, почала говорити вона. – Що вже сталося? – не зрозумів чоловік. – Може зайдеш? Лідія Петрівна пройшла в коридор. – Зараз я тобі все покажу! – Лідія Петрівна дістала з сумки свій мобільний, відкрила на ньому якесь повідомлення і передала телефон сину. Микола взяв телефон, прочитав повідомлення і заціпенів від прочитаного
– Миколо, ну чому ти мене ніколи не слухаєш? – журилася жінка похилого віку. — Я ж тобі кажу слушні …
Галя познайомилася з Валентином випадково. На зупинці. Чоловік залишив їй свій номер телефону і попросив подзвонити йому. – Такий солідний чоловік, – подумала Галя. – І такий весь із себе. Чому ж це він автобусом на роботу добирається? Галя прийшла додому з роботи, заварила чай у прозорому скляному чайничку… – Ну й подзвоню! – нарешті вирішила вона. – Не станеться зі мною нічого. І вона набрала номер. Але їй відповів… Строгий жіночий голос! – Слухаю вас, – сказала якась жінка. Галя розгубилася і поклала слухавку. Спалося погано. Вранці Галя зібралася, гарно причесалася і вирушила на роботу. А на зупинці на неї чекав сюрприз
З самого ранку явно не щастило… Дощ на вулиці, а тут ще й син напередодні ввечері машину забрав. Йому кудись …
Настя запекла ароматну курочку, і чекала коли додому повернеться її син. Відкрилися вхідні двері. – Вечеря готова! Іди їсти, – гукнула одразу мати. Олег мовчки зайшов на кухню. – Синку, що з тобою?! – кинулася до нього Настя, помітивши, що Олег сам не свій. – Мамо, це кінець! Мамо, я такого наробив…, – майже плачучи промовив Олег. – Що сталося?! – ще більше захвилювалася мати. – Мамо, що мені робити?! – син уважно подивився в очі матері. – Та що ж сталося?! Говори! – наполягла Настя. Олег важко зітхнув, зібрався з думками і все виклав матері. Настя вислухала його і заціпеніла від почутого
Настя плакала вже третій день. Вона навіть не пішла до університету на урочисте вручення дипломів – все це здавалося нісенітницею …
Оля одягала доньку до дитячого садочка. – Катрусю, нам потрібно поквапитися, бо запізнимося, – просила жінка доньку. – А в тата є інша тітка, він із нею на машині їздить, – несподівано сказала Катруся. Ольга швидко глянула на годинник і тільки зараз зрозуміла, що сказала дівчинка. – Що? – перепитала вона. – Тато їздить з іншою тіткою. Я їх бачила, – пояснила Катя. – Можливо ти щось наплутала? – усміхнулася Ольга. – Не наплутала! У неї волосся біле-біле, а очі сині! – весело сказала Катруся. – Катю, яка ще тітка? Що ти таке говориш? – Ольга здивовано дивилася на доньку, не розуміючи, що відбувається
– А в тата є інша тітка, він із нею на машині їздить, – несподівано сказала Катруся. Ці слова обрушилися, …
У Карини не стало чоловіка. Через якийсь час вона вирішила переїхати від свекрухи і забрати сина Стасика. – Ну куди ти його повезеш, Карино?! – вигукнула Ганна Василівна. – Мені треба жити далі! – відповіла Карина. – Так і живи, дівчинко, Стасик тут до чого? – не вгавала свекруха. – Він же ж мій син, – сказала Карина. – Він з матір’ю має бути! – Карино, – Ганна Василівна схилила голову. – Ти ж до чоловіка йдеш! А якщо з ним не вживешся? – Ганно Василівно, я все розумію, – Карина опустила очі. – Але я не можу залишити Стасика з вами… – Господи, та чому?! – вигукнула літня жінка. – Та тому, що він вам нерідний! – раптом заявила вона. Ганна Василівна аж присіла від почутого
– Ну куди ти його повезеш, Карино?! – вигукнула Ганна Василівна. – Ви мені вибачте, будь ласка, але мені жити …
Алла чистила картоплю на борщ, коли у двері подзвонили. Жінка подивилася у вічко і побачила на порозі свого брата Олега. – Привіт, щось сталося? – здивувалася Алла, як тільки відкрила двері. Олег мовчки увійшов на кухню, сів, взявся за голову. На його великому обличчі виднілися сльози. – Олег, що з тобою? – захвилювалася жінка. – Ну, Алло, якщо так усе склалося, значить, прийшов час тобі дізнатися правду! – раптом сказав він. – Яку правду? – здивувалася Алла. Олег важко зітхнув, уважно подивився на сестру, зібрався з думками і все їй розповів. Алла вислухала брата і заціпеніла від почутого
– Ну, я ж тобі казав, що мати все мені залишить, а ти не вірила. Так що даремно приїхала, ой …
Марина Анатоліївна була на весіллі внучки. – Схоже, моїх ровесників тут не буде, – літня жінка вкотре оглянула гостей. І раптом вона побачила якогось незнайомого чоловіка свого віку. Жінка швидко підійшла до однієї з нових родичок. – А це хто? – кивнула вона на того чоловіка. – Дідусь нареченого, – відповіла родичка. – Ходімо, я вас познайомлю! Вони підійшли. Родичка звернулася до чоловіка: – Олег Миколайович, знайомтеся! Бабуся нареченої. Ой, вибачте мене кличуть! – і десь побігла. – Якщо так, то давайте самі знайомитися, – запропонував чоловік. А Марина Анатоліївна дивилася на нього і не могла повірити своїм очам. – Це ти?! – тільки й сказала вона
Того дня Марина Анатоліївна наче забула, що їй уже сімдесят. Зранку вбиралася, крутилася перед дзеркалом. А як же ж?! Сьогодні …
Ірина Геннадіївна збиралася на роботу, коли у двері подзвонили. – Наталю, ти чого так рано? Сталося щось?! – здивовано спитала Ірина Геннадіївна, побачивши на порозі квартири дочку із двома онуками. – Мамо, ну ти чого трубку не береш?! Я тобі весь ранок дзвонила. — сказала Наталя до матері. – Телефон розрядився, мабуть. А що таки сталося, ти можеш пояснити? – Ірина Геннадіївна вже було почала хвилюватися. – Сталося мама, сталося… Біда у нас, – важко зітхнула Наталя. – Біда? Яка ще біда? – не зрозуміла Ірина Геннадіївна, але жінка навіть уявити не могла, що привело доньку в її квартиру
– Наталю, ти чого так рано? Сталося щось?! — здивовано спитала Ірина Геннадіївна, побачивши на порозі квартири дочку із двома …