З самого ранку явно не щастило… Дощ на вулиці, а тут ще й син напередодні ввечері машину забрав. Йому кудись …
Автор: narodnadumka
Настя запекла ароматну курочку, і чекала коли додому повернеться її син. Відкрилися вхідні двері. – Вечеря готова! Іди їсти, – гукнула одразу мати. Олег мовчки зайшов на кухню. – Синку, що з тобою?! – кинулася до нього Настя, помітивши, що Олег сам не свій. – Мамо, це кінець! Мамо, я такого наробив…, – майже плачучи промовив Олег. – Що сталося?! – ще більше захвилювалася мати. – Мамо, що мені робити?! – син уважно подивився в очі матері. – Та що ж сталося?! Говори! – наполягла Настя. Олег важко зітхнув, зібрався з думками і все виклав матері. Настя вислухала його і заціпеніла від почутого
Настя плакала вже третій день. Вона навіть не пішла до університету на урочисте вручення дипломів – все це здавалося нісенітницею …
Оля одягала доньку до дитячого садочка. – Катрусю, нам потрібно поквапитися, бо запізнимося, – просила жінка доньку. – А в тата є інша тітка, він із нею на машині їздить, – несподівано сказала Катруся. Ольга швидко глянула на годинник і тільки зараз зрозуміла, що сказала дівчинка. – Що? – перепитала вона. – Тато їздить з іншою тіткою. Я їх бачила, – пояснила Катя. – Можливо ти щось наплутала? – усміхнулася Ольга. – Не наплутала! У неї волосся біле-біле, а очі сині! – весело сказала Катруся. – Катю, яка ще тітка? Що ти таке говориш? – Ольга здивовано дивилася на доньку, не розуміючи, що відбувається
– А в тата є інша тітка, він із нею на машині їздить, – несподівано сказала Катруся. Ці слова обрушилися, …
У Карини не стало чоловіка. Через якийсь час вона вирішила переїхати від свекрухи і забрати сина Стасика. – Ну куди ти його повезеш, Карино?! – вигукнула Ганна Василівна. – Мені треба жити далі! – відповіла Карина. – Так і живи, дівчинко, Стасик тут до чого? – не вгавала свекруха. – Він же ж мій син, – сказала Карина. – Він з матір’ю має бути! – Карино, – Ганна Василівна схилила голову. – Ти ж до чоловіка йдеш! А якщо з ним не вживешся? – Ганно Василівно, я все розумію, – Карина опустила очі. – Але я не можу залишити Стасика з вами… – Господи, та чому?! – вигукнула літня жінка. – Та тому, що він вам нерідний! – раптом заявила вона. Ганна Василівна аж присіла від почутого
– Ну куди ти його повезеш, Карино?! – вигукнула Ганна Василівна. – Ви мені вибачте, будь ласка, але мені жити …
Алла чистила картоплю на борщ, коли у двері подзвонили. Жінка подивилася у вічко і побачила на порозі свого брата Олега. – Привіт, щось сталося? – здивувалася Алла, як тільки відкрила двері. Олег мовчки увійшов на кухню, сів, взявся за голову. На його великому обличчі виднілися сльози. – Олег, що з тобою? – захвилювалася жінка. – Ну, Алло, якщо так усе склалося, значить, прийшов час тобі дізнатися правду! – раптом сказав він. – Яку правду? – здивувалася Алла. Олег важко зітхнув, уважно подивився на сестру, зібрався з думками і все їй розповів. Алла вислухала брата і заціпеніла від почутого
– Ну, я ж тобі казав, що мати все мені залишить, а ти не вірила. Так що даремно приїхала, ой …
Марина Анатоліївна була на весіллі внучки. – Схоже, моїх ровесників тут не буде, – літня жінка вкотре оглянула гостей. І раптом вона побачила якогось незнайомого чоловіка свого віку. Жінка швидко підійшла до однієї з нових родичок. – А це хто? – кивнула вона на того чоловіка. – Дідусь нареченого, – відповіла родичка. – Ходімо, я вас познайомлю! Вони підійшли. Родичка звернулася до чоловіка: – Олег Миколайович, знайомтеся! Бабуся нареченої. Ой, вибачте мене кличуть! – і десь побігла. – Якщо так, то давайте самі знайомитися, – запропонував чоловік. А Марина Анатоліївна дивилася на нього і не могла повірити своїм очам. – Це ти?! – тільки й сказала вона
Того дня Марина Анатоліївна наче забула, що їй уже сімдесят. Зранку вбиралася, крутилася перед дзеркалом. А як же ж?! Сьогодні …
Ірина Геннадіївна збиралася на роботу, коли у двері подзвонили. – Наталю, ти чого так рано? Сталося щось?! – здивовано спитала Ірина Геннадіївна, побачивши на порозі квартири дочку із двома онуками. – Мамо, ну ти чого трубку не береш?! Я тобі весь ранок дзвонила. — сказала Наталя до матері. – Телефон розрядився, мабуть. А що таки сталося, ти можеш пояснити? – Ірина Геннадіївна вже було почала хвилюватися. – Сталося мама, сталося… Біда у нас, – важко зітхнула Наталя. – Біда? Яка ще біда? – не зрозуміла Ірина Геннадіївна, але жінка навіть уявити не могла, що привело доньку в її квартиру
– Наталю, ти чого так рано? Сталося щось?! — здивовано спитала Ірина Геннадіївна, побачивши на порозі квартири дочку із двома …
Поліна вирішила сходити в салон краси, волосся привести до ладу. Біля будинку вона зустрілася із сусідкою, яку вона кілька разів бачила у вікно. – Здрастуйте. Ви нова доглядальниця Жанни Семенівни? – ввічливо спитала сусідка Поліну. – Доброго дня. Ні, я майбутня дружина її сина Віктора, – пояснила Поліна. – Майбутня дружина? – єхидно посміхнулася сусідка. – Так, – підтвердила дівчина. – Доню, біжи ти від цієї сімейки! – раптом сказала сусідка. – Вони ж тебе обманюють! – В сенсі? – не зрозуміла Поліна. Сусідка важко зітхнула і все їй розповіла. Поліна вислухала cусідку і остовпіла від почутого
Поліна не вірила своєму щастю. Скоро вона вийде заміж за коханого Віктора! І не важливо, що вони зустрічаються лише три …
Ліда повернулася додому з роботи. – Алісо, я вдома! – гукнула вона до доньки. Аліса не відповідала. Жінка зайшла в кімнату доньки і побачила, що дівчинка гірко плаче. – Доню, що сталося? – захвилювалася Ліда. – Нічого, – буркнула Аліса. – Я ж бачу! Розповідай, – наполягла мама. – Я до нашої бабусі більше ніколи не піду! – раптом вигукнула Аліса. – А до чого тут бабуся? – не зрозуміла Ліда. – Я випадково почула, як вона дещо сказала татові! Мамо, вона таке сказала! – вигукнула Аліса, зібралася з духом і все розповіла матері. Ліда вислухала доньку і застигла від почутого
– Та як вона посміла? – Лідія сварилася так голосно, що, мабуть, чули навіть сусіди. – Подзвони їй і скажи, …
Марині подзвонила мати. – Доню, нічого не вийде, – сказала Дарина Андріївна. – Я працюю на Новий рік. Батько зібрався зі своїми друзями святкувати. Ви ж на нас не образитеся, що цього року ми вас з твоїм Валентином не запросимо? – Ні, звісно, – зі смутком у голосі відповіла Марина. – Придумаємо щось. Марина розповіла чоловіку, що цього року вони до її батьків не поїдуть. – До моїх тоді поїдемо? – запитав Валентин. – Ні, з чого це?! – обурилася Марина. – Самі будемо або з друзями! Валентин з подивом подивився на дружину. – А не хочу з друзями… – сказав він. – А зі мною? – сердито запитала Марина. Валентин похмуро глянув на дружину. – Тоді їдь один до своїх батьків, – холодно сказала Марина. Чоловік нічого не відповів дружині, а ввечері заявив несподіване
Валентин та Марина були у шлюбі близько п’яти років. Дітей пара поки що не планувала, бажаючи пожити для себе. І …