– Невже наша мрія скоро здійсниться? – Микита з усмішкою подивився на свою дружину Яну, а потім знову перевів погляд …
Автор: narodnadumka
Ліза сиділа у парку на лавці і розмовляла зі своїм новим знайомим Миколою Петровичем. Несподівано дівчинка почула голос своєї мами: – Лізо! Що ти тут робиш? Наталя опинилася у парку випадково. Побачивши доньку з чужою людиною, вона занервувала. Скільки разів вона попереджала Лізу, що треба остерігатися незнайомців! І що вона бачить? Її дівчинка сидить незрозуміло з ким і мило розмовляє! Наталя підлетіла до лавки. Зараз вона розставить все по місцях! Чоловік обернувся до неї обличчям. Наталя зупинилася, як укопана і побіліла. –Ти?! – тільки й сказала вона. – Як ти міг?
Щодня Ліза поверталася зі школи через парк. І щоразу неподалік дитячого майданчика бачила літнього чоловіка в пошарпаному пальті, який сидів …
Ганна прибирала в квартирі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила її подруга Олена. – Ганно, привіт. Мені дуже незручно, але ти не могла б мені дати в борг кілька тисяч? – одразу запитала Олена. Ганна навіть крізь трубку відчувала, як соромно Олені. – Звісно, не питання, – погодилася Ганна, і раптом замислилась. Адже Оленка щойно зарплату отримала. – Слухай, а у тебе все гаразд? Навіщо тобі так терміново знадобилися гроші? – запитала подруга. – Ти права Ганно…Дещо таки сталося, – несподівано сказала Олена, важко зітхнула і все розповіла подрузі. Ганна вислухала її і аж рота відкрила від почутого
– Ганно, привіт. Мені дуже незручно, але ти не могла б мені дати в борг кілька тисяч? Ганна навіть крізь …
Тетяна сіла за стіл з чашкою чаю, як раптом пролунав телефонний дзвінок. На екрані мобільного висвітилося ім’я, «Свекруха». – Таня, привіт, – голос свекрухи звучав урочисто, ніби вона хоче оголосити щось дуже важливе. – Ти чула, що в нашої Оленки біда? – Ні, а що сталося? – Тетяна спробувала зобразити співчуття, хоча чудово знала, що в сестри чоловіка біда трапляється раз на тиждень. – Чоловік від неї пішов, – повідомила свекруха. – Їй потрібна ваша допомога?! – Наша допомога? І чим же ми можемо зарадити?! – здивувалася невістка. Але Тетяна навіть уявити не могла, що попросить свекруха
Тетяна з ранку вже встигла зламати кавомолку, витерти калюжу, яку влаштував кіт, і тричі нагадати чоловікові про сміття. Тільки сіла …
Марина зі свекрухою були на дачі. Наталя Петрівна лежала на лежаку, а Марина смажила на мангалі мʼясце. – Зараз досмажу шашлики і дам вам решітку, щоб ви запекли собі овочі! – сказала невістка. – Залишилося всього хвилин двадцять, не більше. – Я стільки часу не чекатиму! – Наталя Петрівна схрестила руки на грудях. – Я нічого не можу вдіяти, зачекайте трохи, – люб’язно попросила невістка. Через двадцять хвилин Марина підійшла до жінки і сказала, що помила решітку. – Можете смажити овочі, – сказала вона. – Нарешті! – буркнула Наталя Петрівна. Але через кілька хвилин Марина раптом почула галас свекрухи! Вона терміново підбігла до неї і не повірила своїм вухам
Початок травня видався досить теплим і сонячним днем. Марина, яка була одружена вже два роки, з раннього ранку приїхала на …
Ліда з чоловіком тільки-но прокинулися, годинник показував сьому ранку. – Пора вставати, скоро на роботу, – потягнувся Олег, встав з ліжка і попрямував у ванну. – Так…пора, – зітхнула Ліда. – Що приготувати на сніданок? – Омлету з сосисками буде достатньо, – відгукнувся чоловік. Раптом у двері подзвонили. – Ну, кого це принесло з самого ранку? – Олег виглянув з ванної із зубною щіткою в руці. – Лідо, відкриєш? – Так, відкрию! Зараз дізнаємося, кому це не спиться, – жінка, вилізла з-під ковдри, накинула халат і вийшла в коридор. Ліда відкрила двері і застигла від побаченого
– Ну, кого це принесло з самого ранку? – Олег виглянув із ванної із зубною щіткою в руці. – А …
Зоя вирішила знайти собі коханого чоловіка. Вона виставила на сайті своє найкраще фото, гарно заповнила анкету. Через три дні їй написав Геннадій. Чоловік, згідно з анкетою, був «інтелектуал, поціновувач мистецтва і без комплексів». На фото був статний брюнет із густою шевелюрою. Переписувалися вони тиждень. Зоя Петрівна вже подумки приміряла фату. І от нарешті вони вирішили зустрітися. Зоя Петрівна прийшла у найкращій своїй сукні. Буси одягла. Стала чекати. Бачить, іде до неї чоловічок у парадному костюмі. – Це що ви, Зоя, чи що?! – тільки й запитав він і очі округлив від здивування
Зоя Петрівна, жінка сорока семи років, самотня, але сильна по життю, жила в однокімнатній квартирі з котом Рудьком. І якось …
Ігор дивився фільм, зручно вмостившись на дивані. Додому повернулася дружина, і одразу зайшла до Ігоря. – Ігоре, я сьогодні проїжджала повз будинок твоєї матері і побачила світло у всіх вікнах, – раптом сказала Рита. – Дивно. Може, Ганна забула вимкнути, коли розбирала мамині речі, – припустив чоловіка. – А що, якщо чужі зайшли? – насторожилися Рита. – Добре. Поїду, перевірю, – сказав чоловік, зібрався і вирушив у квартиру матері. Через півгодини він, стояв біля дверей квартири мами. Ігор відкрив двері своїм ключем, зайшов в коридор, пройшов у кімнату в якій світилося світло і…остовпів від побаченої картини
– Ігоре, я сьогодні проїжджала повз будинок твоєї матері і побачила світло у всіх вікнах. Ти не знаєш, що це …
Олексій Петрович повертався додому з магазину. Чоловік зайшов у свій підʼїзд, мигцем глянув на поштовий ящик, і побачив в совій скриньці якийсь лист. – А це ще що таке? – здивувався він, вийняв лист зі скриньки і попрямував у квартиру. Олексій Петрович зайшов на кухню, поклав лист на стіл, а сам взявся розбирати пакети. Потім чоловік повечеряв, вимив посуд і тільки потім згадав, про лист, який сьогодні знайшов у своїй поштовій скриньці. Олексій Петрович взяв листа відкрив його, і застиг від побаченого
Коли Олексій Петрович упіймав фінансову удачу, насамперед перейнявся майбутнім своїх дочок. Наче відчував – ненадовго це все, неміцно. Заробити серйозні …
– Прямо дивно, Петре, вперше у мене на дачу сил немає їхати, – тихенько сказала Ганна Дмитрівна, збираючи речі. – Та що ж це таке? – Давай ще тиждень почекаємо, а потім поїдемо, – запропонував чоловік. Петро Іванович цієї зими був слабий. То тиск скакав, то коліна нили, навіть кульгати став. І за що не візьметься – все в нього з рук валиться. Хоча вони дачу дуже любили і завжди туди після зими приїжджали першими. Але весна взяла своє. Сонце пригрівало все сильніше. А як тільки вони стали ближче до дачі під’їжджати, начебто й сил додалося. Зайшли в хату й ойкнули від несподіванки
– Прямо навіть дивно, Петре, вперше у мене на дачу сил немає збиратися, та що ж це таке? – тихенько …