– Чому ти не відключив будильник? Сьогодні вихідний! – невдоволено пробурмотіла Олена, накриваючи голову подушкою. – Спи, мені треба встати …
Автор: narodnadumka
Віктор помітив, що його дружина повернулася додому якась засмучена, і одразу пішла у спальню. – Тамаро, у тебе щось сталося? – запитав він, обережно відкривши двері у кімнату. – Знаєш, Вітю, – сказала вона, дивлячись у стелю. – Я тут подумала. Може, нам розлучитися? Так буде краще… – Що? – вигукнула Віктор. – Ти що таке надумала? Яке ще розлучення? І чому ти хочеш розлучення, що тебе не влаштовує? – Вітю, мене не влаштовують відсотки, – важко зітхнула Тамара. – Відсотки? Які ще відсотки? – Віктор здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається
Тамара сиділа у кріслі, машинально погладжуючи праву щоку. – Ну, що там стоматолог сказав? – Запитав Віктор, не відволікаючись від …
В Олі дуже заслабла бабуся Ніна. Сама вона на догляд часу не мала, тож вирішила когось пошукати… На приватне оголошення невдовзі відгукнулася якась жінка років шістдесяти. Олі під час зустрічі вона сподобалася. Людмила показала свої документи. В рекомендаціях від колишніх клієнтів йшлося, що вона чесна, старанна й охайна… З появою Людмили Оля нарешті видихнула! Вона зрозуміла, що тепер все йде по-людськи! Тепер Оля встигала і працювати, і дітям, і чоловікові час приділяти. Оля завжди була на зв’язку із Людмилою. Через день вона заїжджала до діда й баби, щоб їх провідати. Спочатку змін не було, а потім сталося несподіване
Діду й бабі ставало все гірше і гірше… Востаннє, коли Оля до них заїжджала, бабуся раптом заявила, що в сусідній …
Оля повернулася додому з прогулянки і застала дивну картину. Її чоловік збирав речі у валізи. – Ти куди? У відрядження? – спитала вона. – Ні, – спокійно відповів Славко. – А куди? – здивувалася Оля. – Я йду. І… подаю на розлучення, – на одному подиху сказав чоловік. Оля так і застигла з курткою в руці. Мовчазне питання повисло в повітрі. – Щось не так? – спитав Славко. – Чому? – тільки й спитала вона. – А ти у свого Степана запитай! – невдоволено додав Славко. – Степана? Якого Степана? – Ольга здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається
– Коли ти скажеш чоловікові, Олю? Га? Набридло озиратися, крадькома зустрічатися, – Степан глянув на жінку, що сиділа поруч із …
Марина була на роботі в кафе. За столиком сидів постійний клієнт – красень, який дуже їй подобався. Раптом він покликав її. – Розрахуйте мене швидше! – сказав клієнт. Незнайомець заплатив і поспіхом вибіг з кафе. Несподівано Марина помітила, що він забув на столику телефон! Вона схопила його і кинулася за клієнтом. Чоловік уже сідав в машину, коли Марина підійшла і постукала у вікно. – Що треба? – роздратовано спитав брюнет. –…Е-е-е, – розгубилася Марина. – Ви забули… Клієнт схопив свій телефон і тут же поїхав… – От же ж! – розізлилася Марина. – Навіть дякую не сказав. Марина повернулася в кафе і тут сталося несподіване
– І чому мене до нього тягне? – Дивувалася собі Марина. – Клієнт як клієнт. Подумаєш, красень… Дівчина третій рік …
Надія Олександрівна помітила, що її син з самого ранку кудись збирається. Вадим дістав з шафи новий костюм, довго підбирав до нього сорочку та краватку, начистив черевики. – Сину, ти куди це так збираєшся? – запитала вона у Вадима. – Мамо, я тобі потім все поясню, а точніше ти сама все побачиш, – якось підозріло додав син. – Невже дівчину приведеш, знайомитися? – усміхнулася мати. – Краще! – додав Вадим і вискочив з квартири. А Надія Олександрівна зайнялася своїми звичними справами. Через дві годину у квартиру постукали. Надія Олександрівна вийшла в коридор, відкрила двері і застигла від побаченого
Надія Олександрівна розташувалася у кріслі перед телевізором із в’язанням. Вихідний день – можна відпочити. У квартирі порядок, обід та вечеря …
– Ольго, зайди до мене! – гукнула Зінаїда Павлівна. Вона сиділа у своєму кріслі, а на руках тримала якогось трирічного хлопчика… Оля несміливо зайшла в кабінет і запитливо подивилася на завідувачку, а потім на хлопчика. – Ось, знайомся, дівчинко, це твій братик, Андрійко, – ласкаво скуйовдивши малюкові світле волоссячко, сказала Зінаїда Павлівна. – Тепер він теж житиме тут, з нами. Оля застигла. Очі сповнилися сльозами. Вона дивилася на хлопця і мовчала. – Ну, що ж ти? Підійди, познайомся! – підбадьорила її завідувачка. – Андрійко – хороший хлопчик, ласкавий дуже, добрий. – А-а-а… – почала дівчинка. – Тато? Де тато?! Вона не розуміла, що відбувається
Оля любила сидіти на підвіконні у теплі сонячні дні та пускати сонячних зайчиків. У неї було дзеркальце – маленьке, кишенькове, …
Ігор прийшов додому. – Ігорю, нам треба серйозно поговорити! – з порога підбігла до нього дружина Тетяна. – Справа дуже важлива! – Що трапилося, Тетянко? – втомлено запитав Ігор. – Що знову? Я втомився, їсти хочу.. От не до розмов мені зараз зовсім… – Ходімо на кухню, їстимеш і слухатимеш! – заявила та. Вона налила чоловікові борщу, поставила тарілочку з хлібом, салом і зубчиками часнику. Сметану Тетяна дістала густу, сільську – спеціально з ранку по неї на базар їздила до перевіреної жінки. – Ну, що сталося? – зʼївши пару ложок ароматного наваристого борщу, нарешті, поцікавився Ігор. – Що не так? Таня загадково глянула на нього. Чоловік не розумів, що відбувається
– Мамо, а ви куди це зібралися на ніч? – Тетяна дивилася на літню свекруху, іронічно вигнувши брову. Бач, ти, …
Микита повернувся додому з роботи. – Привіт, кохана! Я вдома! – гукнув він з коридору і зайшов на кухню. – Ммм…як смачно пахне! – Привіт, зараз будемо вечеряти. Іди мий руки та переодягайся, – усміхнулася Оксана. Микита зайшов у ванну, вимив руки, потім пішов у спальню, переодягнувся у домашній одяг. – Вечеря готова! – почув він голос дружини. Микита одразу вийшов в коридор, заглянув в кімнату сина, щоб покликати його до столу, і вирушив на кухню. Микита зайшов на кухню і…ахнув від побаченої картини
Оксана не вміла говорити “ні”. Насправді, цьому треба вчити ще з пелюшок – відмовляти у проханнях, якщо тобі важко чи …
Дмитро приїхав у гості до матері. – Це тобі, мамо! – він простягнув їй пакет із подарунками. – Ти найкращий для мене подарунок! – сказала жінка. – А може, поїси? Вона почала метушитися на кухні, накриваючи на стіл. – От же ж голова моя! – ахнула мати. – Забула хліба купити! Я зараз збігаю… – Нічого, – заспокоїв її Дмитро. – Я потім сам сходжу. Присядь… Після сніданку мама почала варити його улюблений борщ, а Дмитро пішов по хліб. Спускаючись сходами, він затримався на мить біля дверей сусідки… І тільки через кілька днів він все ж таки натиснув на кнопку дзвінка. – Вам кого? – спитала сусідка. Жінка не розуміла, що відбувається
Дмитро став з вагона на платформу і зробив глибокий вдих. У рідному місті навіть повітря не таке, як у будь-якому …