Ганна нетерпляче тупцювала біля входу в продуктовий магазин. Вона чекала свого чоловіка Валерія, поки той розплачувався за покупки. -Ганнусю! – …
Автор: narodnadumka
Наталя повернулася додому і застала маму та її подругу, які радісно клопоталися на кухні. – А до мене ось, Алла у гості зайшла. Ти не проти? – усміхнулася мама. – Звісно не проти! Тим більше ви таку смакоту приготували, – сказала Наталка, сідаючи до столу. Жінки посиділи, порозмовляли. Раптом Алла, підозріло подивилася на маму Наталки. – Ну що, думаєш, варто їй розповісти? – сказала вона. – Для цього ми і зібралися, – усміхнулася мама. Наталка здивовано дивилася на жінок, нічого не розуміючи
– Мамо, тобі треба знайти собі подругу, адже сумно одній, – говорила Наталя матері, помічаючи, як часом тужливо та дивиться …
Тетяна перебирала картоплю, коли подзвонила сестра. – Таню, приїжджай, – тихо сказала Віра. – Батьків не стало. Тетяна лишила всі справи, і помчала у місто. Сестри все організували, провели батьків в останню путь. Після прощання вирішили, що квартира батьків залишиться Вірі. Тетяна поїхала до себе в село. За декілька місяців жінка вирішила відвідати сестру. Тетяна зібрала сумку і вирушила в дорогу. Жінка подзвонила у двері, але ніхто не відкривав, тоді вона відкрила своїм ключем, зайшла в квартиру і застигла від побаченого
Як часто буває у житті діти, виховані в одній сім’ї, виростають абсолютно з протилежними характерами та поглядами. Тетяна та Віра …
Василь вийшов з будівлі офісу незадоволений. Його не взяли на роботу. – Скажу дружині, що взяли. Навіщо Олені хвилюватися, – подумав він. Раптом пролунав дзвінок телефону. Василь підняв слухавку. – Алло, я з приводу машини, яку ви зачепили. Приїжджайте, будемо розбиратися, – сказав чоловічий голос. У Василя остаточно зіпсувався настрій: він зовсім забув про ранковий інцидент. Під’їхавши за адресою, Василь зателефонував господареві машини. Через п’ять хвилин з під’їзду вийшов якийсь чоловік, Василь глянув на нього і застиг від здивування
– Ти що робиш? — спитала Олена, дивлячись, як її чоловік сує записку зі своїм номером під двірник машини, яку …
Олена йшла берегом озера, а Сергій якраз упіймав велику рибину. Він сіпнув вудку, і риба опинилася біля ніг дівчини. Олена, побачивши Сергія, засміялася. – Ну, що ж ви дивитеся, забирайте свою рибку, – сказала вона йому. – Дівчино, а хочете я пригощу вас рибою, у мене сьогодні хороший улов. Я вже збирався додому, і клюнула саме ось ця. – Ой ні! Навіщо мені риба? Я взагалі-то, осіннє листя збираю, своїм дітлахам віднесу, – сказала Олена. – А багато у вас дітей? – запитав Сергій. – Двадцять п’ять, – озвалася Олена. – Скільки?! – Сергій не вірив своїм вухам
Життя вимірюється щасливими моментами, принаймні так завжди думала Олена. І таких моментів до сорока трьох років вона мала безліч. Вона …
Ніна Іванівна, повертаючись увечері з роботи, здалеку побачила незнайомця, який сидів на лавці біля її під’їзду. – Перепрошую, – звернувся до неї охайно одягнений чоловік. – Ви не підкажете, хто живе у дев’ятій квартирі? – Я там живу…, – здивувалася жінка. – Виходить, ви моя дружина, – раптом сказав незнайомець. – Ось ще! З якої це радості? – здивувалася жінка, нічого не розуміючи
Ніна Іванівна, повертаючись увечері з роботи, здалеку побачила незнайомця, який сидів на лавці біля її під’їзду. – Перепрошую, – звернувся …
Галина зібрала речі і ходила будинком, ще раз перевіряючи, чи нічого не забула. – Тепер точно все, – подумала вона. Жінка тільки присіла на диван, як біля воріт зупунився великий чорний джип. – Ось і нові власник, – сказала жінка, прощаючись з будинком. – Доброго дня. Вже зібралися? – сказав чоловік, зайшовши на веранду. – Так, – сумно простягла Галина. – Тут ще треба дещо підписати, – чоловік простяг якісь документи. Галина глянула бумаги і ахнула. – Та як же так, – тільки й промовила вона
Галина вже днів п’ять ходила своїм дачним будиночком і ділянкою. Втрачено ходила. Здавалося, щось забула, не доробила, не побачила. Дачу …
Оля лежала на дивані і все прикладала мокрий рушник до чола. – Мабуть, погода змінюється, – думала жінка. – А може, це від того я слаба, що колишній чоловік дзвонив? – міркувала Ольга. Вже рік минув, як Василь пішов до іншої, а й досі її нервує! Десь погульбанить і давай дзвонити! Верзе якісь нісенітниці, назад до Олі проситься. – Боже, знову дзвінок! – Оля аж скочила з дивана. – Ну зараз я йому влаштую! – Що тобі треба, Василю?! – роздратовано крикнула вона. В слухавці запала тиша. – Вибачте, а можна Олега Павловича? Оля застигла з телефоном в руках
Оля лежала на дивані і все прикладала мокрий рушник до чола. -Мабуть, погода змінюється, – думала жінка. Вона була чутлива …
Костянтин Миколайович зайшов на пошту й одразу почав шукати очима Тетяну Андріївну, яка там працювала. – Тетяно, тебе тут чекають! – гукнула її колежанка Зіна. Костянтин збентежився, заметушився. – Та я тут квиток тільки перевірити хочу, – сказав він і дістав лотерейку. – Ну, знайшов причину, щоб Тетянку свою побачити, – подумала Зіна й посміхнулася. Тетяна теж збентежилася, але вигляду не подала. – Давайте, зараз перевіримо, – сказала жінка. Вона внесла номер в компʼютер… І раптом Тетяна ахнула! Вона не вірила своїм очам. – Та не може бути! – тільки й вигукнула вона
-Ну що, дівчатка, прошу за стіл! – урочисто сказала Тетяна. – Посидимо разом по сімейному, відзначимо. Як же ж час …
Олег нарешті дочекався закінчення робочого і подався на вулицю, щоб зробити дзвінок своїй коханій Олі. Він набрав її номер і застиг у радісному очікуванні. Нарешті йому відповіли і раптом пролунав строгий чоловічий голос: – Слухаю! Олег від несподіванки, аж кинув слухавку! Він набрав номер Ольги знову, уважно звіривши кожну цифру. І знову той же голос… Тоді Олег набрався хоробрості і сказав серйозним тоном, щоб до телефону покликали Ольгу. – А хто ви такий? – запитав чоловічий голос. – Колишній, чи що?! Не дзвони сюди більше! Олег не повірив своїм вухам
Нарешті робочий день підійшов до кінця, й Олег подався на вулицю, зробити довгоочікуваний дзвінок. Олег набрав номер Олі і застиг …