Віра зателефонувала пізно ввечері. Геннадій тільки но вмостився у кріслі біля телевізора, дуже втомився на роботі. Дружина Валентина телефон простягла: …
Автор: narodnadumka
Ольга з чоловіком прийшла на день народження своєї подруги Тетяни. Вона вирішила виголосити тост. – Дивно, але раніше ми не дуже спілкувалися, Тетянко! – сказала вона. – І як я могла не помічати таку гарну, сміливу, надійну подругу?! Щастя тобі й добра, люблю тебе, Тетянко! – Дякую, Олечко, мені дуже приємно, я теж тебе люблю! – сказала Тетяна. Чоловіки зааплодували, але Тетяні раптом стало ніяково. Її чоловік Микола нахилився до неї і прошепотів на вухо: – Та розкажи ж ти нарешті Олі правду, легше стане! Розкажи їй цю таємницю! Тетяна застигла від несподіванки
Ольга й Тетяна були близькі подруги ще зі шкільної лави, а точніше – з п’ятого класу, з того дня, коли …
Євген повернувся додому пізно. Він зайшов у літню кухню і мовчки сів за стіл. Його дружина Віра сиділа й ліпила вареники з картоплею. Вона глянула на чоловіка, але той відвернувся до вікна. – Та що сталося?! – нарешті вигукнула вона. Євген раптом встав і почав ходити з кутка в куток. – Тамару Сергіївну я сьогодні бачив у магазині, – нарешті сказав чоловік. – Потім я її додому підвіз. Вона в дорозі зробила мені несподівану пропозицію… Віра дивилася на чоловіка і не розуміла, що відбувається
Тамара Сергіївна почепила на паркан порожнє відро, глянула за ворота й застигла на якусь мить від побаченого. – Іване!– гукнула …
Віра забрала сина з садочка, та повернулася додому. Жінка якраз смажила котлетки на вечерю, коли почула, як відкрилися вхідні двері. – Привіт! – з порога вигукну Микола. – Привіт, – сумно сказав Андрійко і пішов у свою кімнату. – Що це з ним, чому син мені не радий? Віро, а ти чому така сумна? Ви що, не скучили за мною? – дивувався Микола. – Ні, ми зовсім не скучили. І більше – не хочемо тебе бачити. Віддай ключ і забудь сюди дорогу, – раптом сказала Віра. – Що ти таке кажеш? Що сталося? – Микола здивовано дивився на Віру, нічого не розуміючи
Зібравши Андрійка в садок, швидко схопивши ключі від машини та квартири з полички, Віра зачинила двері та поспішила з сином …
Микола приїхав із заробітків в своє рідне село. Мати, побачивши його у вікно, заохала і голосно стала кликати батька. Микола поставив сумки й присів на ґанку. Мати вже обіймала його, коли вийшов батько. – Ану-но, дай і мені сина обійняти! – сказав він. Чоловіки обійнялися. – Ну, ось ти і вдома, синку! Слава Богу, – зітхнув батько. – Наїздився вже надіюсь ти по закордонах? Всіх грошей не заробиш… Микола відкрив сумку і почав діставати подарунки батькам. Нарешті він дістав якийсь невеликий згорток. – Що це? – здивовано запитала мати. Вона розгорнула пакунок і ахнула від несподіванки
Микола приїхав із заробітків в своє рідне село. Настрій був святковим. У весняному повітрі чулися аромати перших листочків, що виблискували …
Віра цілий день крутилася на кухні, наготувала салатів, запекла смачнющого гусака. Сьогодні її син Денис приведе свою дівчину знайомитися. У двері подзвонили, батько, мати та дідусь вийшли зустрічати гостю. – Це Оля, – представив Денис дівчину. – А це моя мама Віра, тато Сашко та дідусь Іван. – Дуже приємно, – усміхнулася дівчина. Всі сіли за стіл, трохи посиділи, поспілкувалися. Ближче вечора Денис пішов проводжати Олю. Повернувся за году. Денис зайшов в коридор, як раптом почув, що сім’я досі сидить за столом і про щось розмовляє, він прислухався до розмови і застиг від почутого
Денис пішов проводжати Олю. Його батько, мати і дід все ще сиділи за столом і намагалися усвідомити новину, що звалилася …
Ганна Василівна цілий день крутилася на кухні. І борщику зварила запашного, з часничком, й онуку Сашку – кашку молочну… Вона вже майже перемила весь посуд, коли задзвенів її телефон. Ганна Василівна витерла руки об фартух і взяла слухавку. Номер був незнайомий… – Здрастуйте, – почула вона в слухавці чоловічий голос. – Це з лікарні вас турбують. А Любов Сергіївна вам хто? Ганна Василівна аж присіла від несподіванки. Вона не вірила своїм вухам
– Баба-а-а, мама-а-а, – кликав маленький Сашко. Він то затихав, то голосно схлипуючи починав знову. Сама Ганна Василівна теж плакала. …
Андрій повернувся додому. Мама якраз посмажила картоплю на вечерю, а батько вичікуючи сидів за столом. Андрій пройшов до себе в кімнату, ліг на ліжко. – Вставай. Вечеря готова, – над ним стояв батько. – Ти вже з роботи прийшов? І що там нового? – єхидно спитав хлопець. – Документи неправильно склали, переробляти довелося. А що? – батько уважно подивився на хлопця. – Я бачив тебе, – раптом сказав Андрій. Батько сів на край ліжка. – Поясни, що ти бачив? – запитав батько. – Ти обманув маму! – несподівано вигукнув Андрій. – Сину, ти про що? – батько здивовано глянув на Андрія, нічого не розуміючи
Літо, спека, канікули. Андрій та Денис гуляли у міському парку. Від річки віяло прохолодою, а густі крони дерев давали таку …
Лариса стояла біля плити і дивилася на свого чоловіка Ігоря. Він повільно пережовував їжу, дивлячись телевізор, а потім, трохи подумавши, ковтав. І, нарешті, сьорбав чай… – Ти можеш не сьорбати так голосно, коли п’єш чай?! – нервово запитала Лариса. – Так смачніше, – сухо відповів Ігор. – Що смачніше? – ахнула жінка. – Звук смачніший, чи що? Не говори нісенітниць! – А ти можеш помовчати, коли я дивлюсь телевізор? – зупинив Ларису Ігор. Лариса кинула ополоник в мийку і вибігла в спальню… Через годину зайшов Ігор і не роздягаючись влігся на ліжко. Лариса очі вирячила від побаченого
Лариса стояла біля плити і дивилася, як Ігор їсть. Ось він повільно і ретельно все пережовує, дивлячись у телевізор, а …
До Марини з села приїхала її сестра Зіна. – Ну, привіт, Марино! – полізла сестра з порога обійматися. – Я тут тобі, Мариночко, зібрала гостинців. Все свіженьке, домашнє! Ледве доперла… Ти, мабуть, давно домашненького не їла? Марина мовчки кивнула сестрі. – Не їла, не їла, – подумала вона. – Та нащо мені твої банки, закрутки й картоплі?! В магазині все продається у нас в місті… Марина підійшла до сумок. Вона взяла одну з них, щоб відтягнути її на кухню і раптом застигла від несподіванки
Марина кинула телефон на диван і взялася за голову. Ще тільки цього їй не вистачало! Мабуть, не дарма їй останнім …