Ангеліна вийшла заміж за Василя. Заради цього чоловік покинув свою сімʼю і двох дітей. Працював Василь головним інженером. Життя в Ангеліни стало суцільним святом! Величезний будинок, дорогі покупки, автомобіль і відпустки за кордоном двічі на рік. Засмучувало, звичайно, те, що частину грошей доводилося платити його дітям. Але Ангеліна розуміла, що це тимчасово, і чекала на закінчення виплат, як манни небесної. Так і прожили вони майже десять років. Аліменти були виплачені, Ангеліна народила дитину. Але Василь дедалі частіше став залишатися ночувати на роботі. А потім і зовсім сталося щось дивне

На міському святі було галасливо й весело. Ангеліна з подружками, купуючи морозиво, пропустили без черги якогось чоловіка, який зробив їм комплімент:

– Красуні, які ж ви всі милі! Ох, якби я був років на двадцять молодший… Ох! Пустіть без черги, а то в мене діти малі вередують.

Чоловік купив морозиво, подякував і одразу передав морозиво двом підліткам.

– Нічого собі, діти маленькі, – засміялися подружки, а чоловік із дітьми зник серед людей.

– Ух! – сказала сумно Ангеліна. – Я б хотіла собі такого чоловіка.

– Зовсім вже? Він на двадцять років старший, та ще й з дружиною і дітьми! – заголосили подружки.

– Ну то й що? Видно, що чоловік дбайливий, такий, що відбувся в житті, заробляє непогано. А діти вже великі. Дружина, мабуть, якась домогосподарка, не ходить з ним навіть на свята. А я б такого не відпускала одного, – замріяно закотила очі Ангеліна.

– Та ну, старі мають жити зі старими, а молоді – з молодими, – говорили подружки.

– Що ви розумієте?! Молоді поки досягнуть успіху, то постарієш поруч. А це вже все готове. Коротше, я пішла шукати його. Бувайте, – Ангеліна помахала рукою подружкам і пішла.

…Наступного дня Ангеліна змовницьки розповідала подругам, що їй вдалося запросити цього чоловіка на побачення, що вони обмінялися номерами телефонів.

Подружки не схвалювали, але Ангеліні було все одно на їхню думку.

…Через рік Ангеліна закінчила інститут і одружилася з цим чоловіком. Звали його Василь, а працював він головним інженером.

Життя в Ангеліни стало суцільним святом! Величезний будинок, дорогі покупки, автомобіль і відпустки за кордоном двічі на рік.

Засмучувало, звичайно, те, що частину грошей доводилося платити дітям. Але Ангеліна розуміла, що це тимчасово, і чекала на закінчення виплат, як манни небесної.

Коли Василь говорив про те, що пора і їм народити дитину, Ангеліна обіцяла:

– Ось як перестанеш платити аліменти, так і народимо свого малюка.

Так і прожили вони майже десять років. Аліменти були виплачені, Ангеліна народила дитину.

Але виявилося, що Василь зовсім не хоче няньчитися з немовлям. Вся турбота про дитину лягла на Ангеліну.

Малюк був примхливим, галасував ночами безупину. Василь сварився, казав, що вранці йому на відповідальну роботу, а він не висипається.

Ангеліна влаштовувала сварки, що Василь не любить ні її, ні дитину.

Василь дедалі частіше залишався ночувати на роботі. Принаймні він так казав.

А потім і зовсім сталося щось дивне. Василь зник на тиждень…

Коли чоловік нарешті прийшов додому, то оголосив, що… Подав на розлучення!

Він помирився з колишньою дружиною. Аліменти платитиме. Будинок продасть, купить для Ангеліни з дитиною квартиру.

Більше Василь не може, мовляв, терпіти такого сімейного життя…

…Ангеліна ж тепер живе з дитиною в квартирі і стежить за тим, як Василь із дружиною купили новий будинок і їздять у відпустку за кордон…