Брат привіз тітку Зіну відразу після роботи, він дуже поспішав. Тітка одразу ж пройшла до порожньої кімнати своєї сестри.
Мами у Наталки вже немає три роки, кімната порожня і все як при ній було, так і залишилося. Мами вдома не стало, на своєму ліжку, ну і якось… загалом ніхто на кімнату і не претендує.
Син Денис одружився і в дружини живе. А Наталці з Андрієм місця і так вистачає, у Наталки з Андрієм хоч і маленька, але все ж трикімнатна квартира.
Наталка з Борисом порозмовляли в коридорі, він поспішав:
– Слухай, ти вибач, нам путівку з підприємства дали гарячу. А матері останній місяць зовсім зле, Наталко! Оксана навіть вже щодо пансіонату платного дізнавалася. Ми то вдень на роботі, а вона то електричний чайник на газ поставить, то кран у ванній не закриє. Того й дивися справ наробить, – Борис заглядав двоюрідній сестриці в очі, -Та ми тільки на два тижні, а потім ми її відразу заберемо. Ти ж за своєю матір’ю тоді теж ходила, доглядала її. Хочеш я грошей залишу, вона справді їсть зовсім мало…
– Все, годі, Борисе, їдь вже додому, у вас поїзд скоро?
– Дякую, Наталко, – Борис на радостях чмокнув Наталку в щоку, крикнув у глибину квартири, – Мамо, бувай!
І не впевнившись навіть, чи чула вона, швиденько вибіг із квартири.
Наче переживав, що Наталя передумає.
Наталя без сил опустилася на табуретку.
Усі її проблеми від зайвої доброти, а точніше – від наївності! Що скаже Андрій, коли з роботи прийде? Борис так стрімко зателефонував, а потім привіз свою стареньку маму, що Наталка не встигла навіть чоловікові зателефонувати.
Вона й так знала, що Андрій не відмовиться, хоч сестру мамину він у душі недолюблював.
На відміну від його тещі Зінаїда Семенівна була владна жінка.
Старшу свою сестру, маму Наталки, вважала безхарактерною, що не вміє жити. Мама на пошті працювала, а тітонька – завідувачкою у магазині.
Маленька Наталка пам’ятала, як у брата Бориса завжди холодильник був наповнений смачною копченою ковбаскою та шматками курячих стегенець. А наприкінці дев’яностих батьки Бориса купили машину. Вона була майже як іномарка і Наталя розуміла, що родина Бориса багата.
– Та прокручували різні схеми тітка твоя в магазині напевно, тоді всі так робили, виживати треба було, – беззлобно сказав якось Андрій, з’явившись у їхньому домі, – Ось теща моя – точно чиста, як кристал, все життя працювала, а тепер тільки її роки – її багатство!
Але тещу свою Марію Семенівну Андрій поважав і тепло ставився. Купував їй улюблене морозиво і квитки в театр, коли вона була молодша. І завжди був на її боці, коли на неї насідала молодша сестра Зінаїда зі своєю критикою.
Задумавшись, Наталка не відразу почула, як увійшов Андрій, а він побачив її:
– Наталя, ти чого тут сидиш, сталося щось?
І раптом мамина кімната тихо відчинилася, і…
Андрій потім зізнався, що давно такого хвилювання не відчував. Тому що тітка Зіна, освоївшись у кімнаті сестри, дістала її квітчастий халат і одягла його. І вийшла в ньому до коридору, а вони були зовні дуже схожі!
Андрій застиг. Став тицяти пальцем у неї, вирішивши що бачить примару тещі і бубнів щось незрозуміле.
Наталя дуже пошкодувала, що не попередила чоловіка.
Але коли Андрій зрозумів, що це Зінаїда Семенівна, а не примара тещі, він так зрадів, що Наталя вирішила – ну і слава Богу, менше пояснень.
Зінаїда Семенівна взагалі речей із собою майже не взяла. Вона зовсім знітилася, почувши випадково розмови про пансіонат.
– У неї пенсія хороша, нам навіть доплачувати нічого не доведеться, пенсію твоєї матері пустимо на оплату пансіонату, – умовляла Оксана Бориса.
І вмовить, зрозуміла Зінаїда Семенівна, нічна зозулі завжди денну перекукує! Думають, що вона вже зовсім нічого не розуміє, не знає, що пансіонат – це той самий будинок для людей похилого віку!
Від Бориса та Оксани вона такого не чекала, вона все життя на них та онуків поклала. Але онуки живуть далеко, мабуть доживати їй доведеться в будинку для людей похилого віку.
А коли зрозуміла, що Борис із Оксаною відпочивати їдуть, а її хочуть сплавити Наталці, схопилася за це, як за соломинку. Спеціально дивувала останні дні, щоби одну її не залишили, а до Наталки відвезли. Наталка добра душа, вона матір свою нікуди не віддала і її не віддасть!
– А кімнатка то малесенька, і як Маруся тут доживала не збагну? – по старій пам’яті шкодувала тітка Зіна.
А сама вже все оглянула і душа її просто тріумфувала! Це ж треба, Марусі вже три роки немає, а все як за неї! Навіть записи її рукою зроблені у зошиті й то лежать, адже не зачепили. А в шафі її речі збереглися, видно у Наталки рука так поки і не піднялася викинути!
Зінаїда Семенівна відкрила шухляду столу і застигла.
Маруся ретельно, як тільки вона вміла, усі старі фотографії розклала. Зіна і половини таких не має, ох моя сестричка, а я над тобою сміялася, що ти тільки на пошті і можеш працювати, та радіти, що всі листи та посилки дійшли до адресатів, бо ти працювала добре.
За старими фото Зінаїда Семенівна до півночі засиділася.
Ліжко вже давно постелила – Наталка показала, де в комоді мамина постільна білизна лежить. Але Зінаїда Семенівна все сиділа під настільною лампою, і читала старі вітальні листівки від їхніх батьків, дивилася фото і плакала. Як же добре, що Маруся все зберегла!
Наталка вийшла в коридор вночі, а в маминій кімнаті м’яке світло світить, як за неї було. І на душі так тепло стало, ніби кімната її ожила і частинка мами з нею знову поряд.
— Наталко, ти не проти, якщо я Марусині речі візьму? – тітка Зіна просити не звикла і це виглядало зворушливо.
– Звичайно, беріть, я тільки буду рада, – дозволила Наталка.
А потім раптом згадала, як тітка Зіна сварила її маму за непристосованість, але їм теж привозила іноді гостинці з панського плеча. А одного разу, коли Наталка сильно занедужала, тітка Зіна дістала десь дорогі ліки за блатом і привезла зі словами:
– Без мене ви тут всі пропадете!
Наталі було за маму прикро, та навіть плечі опустила від усвідомлення своєї безпорадності. А зараз раптом зрозуміла – адже тітка могла їм не допомагати. Могла, але допомагала…
Усі два тижні, поки Борис із Оксаною були на відпочинку, тітка Зіна дивувала Наталку та Андрія.
Виявляється у свої трохи за вісімдесят вона навіть вміє телефоном замовляти доставку продуктів.
Першого ж дня вона їм приготувала смачну вечерю – млинці з м’ясом. А коли Наталка та Андрій прийшли в захват, тому що їм ніхто не допомагав і не готував, тітка Зіна і сама розчулилась,
– А Борис з Оксанкою не цінували, ніс вернули, то жирно їм, то надто солоне, то ще що.
– То що ж ти витрачалася, тітко Зіна! – обняла тітоньку в милому маминому халатику Наталка.
– Не дістанеться їм моя пенсія, хочуть нею будинок для літніх людей для мене оплачувати, а може, залишите мене в себе, Наталко? Років то мені багато, я довго не проживу, то хоч по-людськи з добрими людьми буду, та з сестрою. Адже в її кімнаті я ніби з Марусею моєю спілкуюся. Винна я перед нею, ображала її, душу м’яку, ось мені тепер і випробування, рідний син від мене відмовитися збирається!
Зінаїда Семенівна обжилася в кімнаті сестри.
Борис та Оксана з відпустки повернулися дуже задоволені. Але за мамою лише через день приїхали.
– А ми вирішили, може поки що трохи поживе у нас Зінаїда Семенівна? Дуже вже їй у кімнаті сестри душевно живеться, – запропонував Андрій. І вони з Наталею зрозуміло переглянулися, коли Борис відразу погодився.
Так і живе тепер Зінаїда Семенівна у Наталки та Андрія.
– Не можу гріх на душу взяти, запроторять же тітоньку Зіну в пансіонат, хай тут живе. І кімната тещі тепер жива стала, бо холодом віяло, — вирішив Андрій.
І Наталка йому вдячно посміхнулася – добре, що він у неї такий.