Алла сиділа за столом на кухні і сумно слухала свого чоловіка, не дуже розуміючи про що він говорить.
На столі стояла охолола вже вечеря. В чашки з чаєм так ніхто й не налив окропу…
У Алли видався надзвичайно важкий місяць, тому сил особливо не було.
Спочатку вона готувалася до весілля доньки, тож довелося оформляти термінову відпустку на роботі.
Потім довелося відпрацьовувати все…
Віктор бігав по квартирі й збирав свої речі у велику валізу на коліщатках.
– Не можу я більше терпіти таке життя! – обурено кричав чоловік. – Ми вже давно стали чужими людьми. Нема чого більше сімʼю зображати. Її більше нема!
Алла сиділа й не вірила, що це відбувається насправді.
– А коли ж вона зникла, сімʼя наша? – тихо запитала вона.
– Поки Віка жила з нами, я намагався забезпечувати сім’ю всім необхідним. Тепер у доньки своя родина, і я від тебе йду.
– Ага, а в тебе, мабуть, теж тепер своя родина і я там якось ні до чого? – обурювалась жінка.
Потім чоловік пішов, голосно гримнувши дверима і забравши особисті речі.
Алла продовжувала сидіти, не знаходячи в собі сили для сліз.
Вона вже давно відчувала відчуження у відносинах з чоловіком, але відчайдушно сподівалася на те, що причиною того, що відбувається, є втома і постійні проблеми. Виявилось, він просто більше не міг терпіти таке життя і все…
…– Мамо, ми з Ігорем хочемо купити новий телевізор і думаємо вирушити у весільну подорож наприкінці місяця, – говорила в слухавку донька. – А у вас як справи?
– У мене нормально, у батька не знаю, бо позавчора він пішов з дому, – беземоційно відповіла Алла.
Віка продовжувала сипати питаннями і намагатися зрозуміти причини неприємностей у сім’ї батьків, але відповідей на запитання у матері не було.
Вона вкотре зосередилася на роботі, тому навіть не намагалася вникати у подробиці поведінки чоловіка.
– Я все дізналася! – сказала Віка, яка приїхала в гості до матері на вихідні. – У батька є коханка, вони разом працюють, звуть Ірина, розлучена, дітей немає.
– Ну і добре, – байдуже відреагувала на новину Алла. – Вже не так важливі причини розлучення, раз він так вирішив, нехай все йде своєю чергою.
– Це неправильно! – сердилася Віка. – Треба боротися з суперницею. Вона вирішила собі нормального мужика прихопити, а про тебе ніхто не подумав!
– Взагалі твій батько не іграшка, яку можна потягнути в свою кімнату, – сказала Алла. – Потрібно поважати його рішення, так що я ні з ким сваритися не збираюся.
Дівчина не особливо розуміла суті й причини поведінки матері, скаржачись подругам на її дивну поведінку.
– Уявіть! – говорила вона ровесницям. – Батькам незабаром під п’ятдесят років, а вони отаке виробляють. Батько пішов до молодої коханки, матері до цього особливого діла немає. Взагалі вже!
– Так може треба дати їм спокій і не втручатися в особисті справи? – сумнівалася у рішучості подруги Юля.
– Не вистачало мені їхніх дивацтв на старості років, – сердилася вона. – Може тепер на спільні свята збиратися оновленим складом, запрошуючи панянку батька?
– Взагалі у тебе мама приваблива жінка, тож теж може знайти собі нового супутника життя.
Ця думка настільки зачепила Вікторію, що вона переконалася у своєму рішенні і необхідності діяти більш рішуче заради наведення ладу у стосунках між рідними людьми.
Спочатку вона вирішила зустрітися з коханкою батька, щоб влаштувати їй грандіозну сварку.
Віка обрала час, коли батька не було вдома, і вирушила до неї в гості, дізнавшись попередньо у Віктора адресу нового місця проживання.
– Не суди мене строго, – намагалася говорити спокійно Катерина. – Я молодша за твого батька на вісім років, а не на ціле життя. Нам разом добре живеться, тож не бачу причин для розлучння.
– А я бачу! – нервувала гостя, – Через вас моя мати переживає і живе сама! Ви влізли в нашу сім’ю, забрали батька і тепер розраховуєте жити довго і щасливо, поки мама переживає?
– Ти ще молода й дуже наївна, – продовжувала наводити свої аргументи Катерина. – Твої батьки давно жили за звичкою і заради тебе, я тут ні до чого.
Віка пішла додому вкрай засмучена і пригнічена, не повіривши батьковій коханці і ще більше наповнившись почуттям праведного гніву.
Їй завжди здавалося, що батьки проживуть разом довге і щасливе життя, а на старості років разом няньчитимуть онуків.
Тепер все розліталося на частини, а особливо її дратувала пасивність матері та відсутність активності з її боку заради можливого порятунку шлюбу.
Віка точно була впевнена, що ніколи не дала б спуску суперниці і точно влаштувала б грандіозну сварку.
Аллі теж не вдалося уникнути зʼясувань стосунків із чоловіком, який зателефонував увечері з претензіями.
– Ти навіщо налаштовуєш дочку проти мене? – кричав Віктор.
– Я нікого не налаштовую і не підбурюю, – чесно відповіла вона.
– Тоді чому Віка приходила до Катерини і влаштовувала сцени?
– Це така ж твоя дочка, як і моя, так що можеш сам поставити їй ці питання, а мене дайте спокій!
Пізніше Віктор спробував поговорити з донькою, але особливого діалогу не вийшло.
Вона була налаштована категорично проти змін у його особистому житті, погрожуючи назавжди припинити спілкування і в майбутньому не допустити зустрічей з онуками.
Чоловік нервувався, переживав і намагався доводити власну правоту, але все було марно і не було почуте.
Алла не хотіла лізти у з’ясування стосунків, оскільки якось змирилася з розлученням і звикла жити сама.
Спочатку це здавалося складно і дивно, потім прийшло полегшення і розуміння, що можна нормально жити в своє задоволення.
Це виявилося навіть приємно, оскільки вранці можна було неспішно пити каву і йти на роботу замість приготування сніданків на всю родину.
Після повернення додому і у разі відсутності настрою Алла купувала дорогою щось перекусити, а потім дивилася серіал у тиші…
…А через якийсь час сталося несподіване. Віктор їхав машиною і… Опинився в лікарні…
Про це Аллі повідомила дочка. Вона вмовила її разом вирушити в лікарню, і Алла не стала відмовлятися, хоча б на згадку про спільно прожиті роки.
– Вашому батькові пощастило, – говорив Віці лікар. – Він залишився живим, але спосіб життя однозначно доведеться міняти. Йому потрібно довго відновлюватися.
Алла потім кілька разів передавала колишньому чоловікові, через Віку, бульйони і котлети на пару, які з’їдалися блискавично.
За час лікування його кохана Катерина кудись зникла у невідомому напрямку.
Чоловік чудово знав куди саме і чому вона зникла, але намагався думати про своє здоров’я, а всіма проблемами зайнятися після одужання.
Він легко приймав турботу Віки, вважаючи її звичною справою і періодично навіть пред’являв претензії щодо відсутності Алли.
– Тату, що думаєш робити після виписки з лікарні? – спитала якось Вікторія.
– Та ось не знаю, як далі жити. З Катериною наші стосунки закінчилися, з твоєю матір’ю розлучився, напевно, поїду жити в батьківську квартиру.
– Мені здається зараз саме час для укладання миру з мамою, – наполягала дівчина. – Я впевнена в тому, що вона все забуде і пробачить твої пригоди на стороні. Досить вам уже на старості років нісенітницями займатися, живіть собі разом, а решта не має значення.
– Не впевнений я, що Алла мене прийме назад, – сумнівався Віктор. – Багато всього сталося між нами за цей час і слів образливих було сказано чимало.
– Я визначу обстановку, а ти готуй примирливі слова!
Потім Вікторія розмовляла з мамою, розписуючи всі прикрощі від проживання на самоті і переконуючи пробачити батька.
– Ти зрозумій, усі люди помиляються, – говорила дочка впевнено і рішуче. – Батько точно зрозумів причини і помилковість своєї поведінки, тож подібне не повториться.
– Ми офіційно з ним розлучені, у кожного своє життя, що саме ти від мене хочеш? – не розуміла її Алла.
– Я наполягаю на тому, щоб ти прийняла батька назад, і ви знову жили як нормальна сім’я, залишивши всі негативні моменти в минулому.
– А якщо я цього не хочу? – не розуміла те, що відбувається, жінка, яка дійсно вже звикла жити сама і знаходила в цьому певну гармонію.
– Нісенітниця! – не могла заспокоїтися дочка. – У тобі ще говорить образа, але все налагодиться, як тільки ви почнете знову жити разом. До того ж, батькові ще потрібна допомога і догляд, а, окрім нас, з тобою в нього нікого нема.
Алла не поспішала піддаватися вмовлянням доньки, сумніваючись у правильності її слів. А Вікторія не збиралася здаватися, продовжуючи втручання у стосунки батьків.
– Суперниця зникла з поля зору, залишилося переконати маму залишити в минулому образи, – говорила вона подрузі. – Я зроблю все, щоб батьки знову жили разом.
– Взагалі було б непогано враховувати їхню думку, а не втручатися через свої примхи, – відповіла їй приятелька.
– Все це нісенітниці, дивацтва і несерйозна поведінка. Я точно знаю, що їм потрібно для щастя.
Стараннями та наполегливістю Віка вмовила Аллу тимчасово забрати батька у їхню колись спільну квартиру на період відновлення.
Вона не сумнівалася, що через місяць спільного проживання вони порозуміються, зможуть поговорити і залишити в минулому давні образи і неприємності.
Для Алли знову почався період занепокоєння та турботи про інших.
Доводилося прати, прибирати та мити посуд, незалежно від свого настрою чи самопочуття. Це дуже дратувало і нервувало жінку, яка втомлювалася на роботі, а потім працювала ще й вдома.
– Після мого остаточного відновлення треба буде поїхати на дачу і навести там порядок, – міркував він за вечерею. – Вона стоїть уже кілька років без господаря, а там можна посадити квіти.
– Ця твоя дача і ти маєш повне право розпоряджатися нею на власний розсуд, – спокійно відповіла Алла.
– Ну, чому ж по–своєму? Ми ж як сім’я! – з гордістю говорив він, вірячи, що такою поблажливістю робить колишню дружину щасливою.
– Ніби ж сім’я у нас була до моменту появи твоєї Катерини. Тепер у мене своє життя, у тебе своє і ти можеш повернутися до неї одразу після одужання, оскільки я не збираюся все життя доглядати за тобою.
– Ти ж мене покликала назад, а тепер вирішила концерт влаштувати? – сердився Віктор, який щиро не розумів причини такої поведінки жінки.
– Ніхто тебе не кликав, тож заспокойся, просто Віка вмовила допомогти тобі в процесі одужання, от я й тримаю слово, – чесно відповіла Алла.
Віктор був у нестямі від злості, але списав поведінку колишньої дружини на звичайне кокетство.
Через кілька днів він подарував Аллі квіти, потім приготував подобу романтичної вечері до її повернення з роботи.
Але особливої радості чи захоплення на її обличчі не читалося, оскільки найбільшим бажанням жінки, яка втомилася, була можливість трохи відпочити.
– А ти не хочеш у мене нічого попросити? – намагався він тримати інтригу і фліртувати з Аллою, розраховуючи на її захоплення та цікавість щодо кулінарних експериментів.
– Дуже навіть хочу, причому давно… – сказала вона, дивлячись співрозмовнику прямо в очі. – Коли ти переїдеш з моєї квартири? Начебто вже повністю одужав, тож зможеш самостійно справлятися з побутовими турботами.
– Ти виставляєш мене надвір?! Я думав у нас складуться чудові стосунки, а минуле назавжди піде.
– Не піде! – рішуче відповіла Алла. – Це не тому, що я така дуже горда чи маю завищену самооцінки. Просто в день твого відходу я зрозуміла, що не хочу, щоб мене терпіли. Я маю право на кохання та повагу, але ти цього дати не можеш, а менше мене не цікавить…
– Чи могла б заради доньки не влаштовувати сцени, – хапався за останню надію Віктор.
– Заради неї я і так зробила для тебе дуже багато, а тепер не хочу, бо чудово почуваюся і без твоєї компанії.
Віктору довелося вдруге за короткий час збирати речі і йти у нове життя.
Старе він втратив і зруйнував, а повернення назад не було…