– Ну, я ж тобі казав, що мати все мені залишить, а ти не вірила. Так що даремно приїхала, ой дарма! Назад поїдеш без нічого.
Олег засміявся. Видно було по його обличчю, що він відчуває справжнє задоволення від того, що вдалося обвести сестру навколо пальця, та так хвацько, що та й не помітила. Адже саме Алла доглядала матір останні місяці, престижну роботу покинула, бо мама не хотіла з доглядальницею бути.
А сьогодні Алла розгублено стояла біля столу, де брат уже підписував документи. Старенький нотаріус навіть не дивився на всі боки. За свою професію він побачив достатньо сімейних сварок.
– Тим більше, ти сама знаєш, мама завжди мене любила більше. Я був її улюбленим сином, а ти безкоштовною доглядальницею. Не розумна ти, Алло. Була ти не розумна, нею і лишилась.
Олег підвівся, міцно стискаючи в руках папку, потім легенько клацнув нею сестру по лобі, засміявся, а потім вийшов.
Алла так і стояла, не в силах рушити себе з місця. Під похмурим поглядом нотаріуса жінка вийшла надвір. Вона виглядала збентеженою, засмученою і роздратованою одночасно. Погляд був розгуьленим, а в душі розгорталася образа.
Як мама могла так вчинити? Після того, що для неї зробила Алла? Кар’єрою пожертвувала, особистим життям, усе оплачувала, для мами.
За весь той час, поки мама лежала, не в змозі піднятися, син її з’явився всього кілька разів, та й то, щоб грошей випросити.
«Алло, ти на брата не ображайся, йому гроші потрібніші, він чоловік, йому сім’ю годувати. А ти вийдеш заміж, тебе твій чоловік забезпечуватиме стане»: знову пролунала в голові коронна фраза матері, яка готова була виправдовувати будь-яку поведінку сина, аби він приїхав ще.
В останні два тижні, коли стан матері став гіршим, Олег так і не приїхав. Відмовлявся телефоном, що йому ніколи, розводив руками, мовляв, він людина ділова і зайнята, а його відволікають.
Мати все мріяла, що син приїде. А після того, як мами не стало, знову всі витрати лягли на тендітні плечі Алли. Олег жодної копійки не дав, навіть не запропонував. Коли сестра сама попросила, відхрестився, повторюючи, що це не його турботи, і взагалі, у нього справ безліч. Знала б мама, який у неї син насправді, може б, і не залишила йому все.
Тепер Олег мав квартиру. Нехай і не в центрі, зате велика трикімнатна з ремонтом. Він мав будинок заміський, який можна було використовувати тільки як дачу. А ще рахунок із грошима, от тільки Алла гадки не мала, скільки там. Якщо судити з поведінки брата, грошей було з лишком. Не минуло й двох місяців після одержання спадщини, як Олег купив собі гарну машину і часто приходив до сестри похвалитися, не втрачаючи можливості показати їй, що Алла облажалася.
– А я тобі казав, нічого з нею поратися, все одно не оцінить. А ти все над нею тремтіла, от і отримуй! Хто нічого не робив, все одержав! – розсміявся брат, співчутливо гладячи сестру по плечу.
Перші тижні Алла часто плакала від того, як несправедливо поводилася з нею мама. Але потім ставала все спокійнішою, намагалася не звертати на це уваги. Повернулась до роботи, знову працювала над підвищенням, мріяла про те, що брат колись усе зрозуміє. Не його заслуга в тому, що мати так самозабутньо мріяла його щастям. І може бути, доля подарує братові дітей, які так само залишать його нездужого, як він свою маму.
Але якось у квартиру Алли постукали. Жінка подивилася у вічко і побачила того, хто безперервно стукав, схвильовано озираючись на всі боки. Відчинивши двері, Алла навіть слово сказати не встигла. Брат влетів в квартиру, важко дихаючи, поглядаючи на неї, немов на примару.
– Я в тебе до ранку побуду! – буркнув він, вкотре озирнувшись.
Знала Алла, що брат знову в якісь проблеми вляпався, але не хотіла у цьому брати участь. Досить з неї турботи про близьких.
Наступного ранку Олег довго не хотів іти. Говорив про гроші, про бізнес, питав, чи не має сестра накопичень. І дивно було чути про накопичення від людини, яка тільки-но отримала значну спадщину.
Тож Олег і пішов, нічого не пояснивши.Алла звісно хвилювалася. Хотілося наздогнати брата, поговорити з ним, допомогти, простягнути руку допомоги. Та чи зробив би він так само? Скоріше насміхався б з неї, сказав би, що він знедоленим допомагати не наймався.
А потім брат пропав. Олег трубки не брав, на повідомлення не відповідав, у соціальних мережах був відсутній. Занепокоїлася Алла, навіть хотіла йти писати заяву. Немов почувши її думки, брат з’явився на порозі перед світанком. Виглядав він не найкраще. Алла знала свого брата надто добре. Він прийшов із повинною.
– Ну, Алло, якщо так усе склалося, значить, час і правду розповідати.
Олег увійшов у кухню, сів, взявся за голову. На його великому обличчі виднілися сльози. Чомусь Алла до нього жалості не відчувала. Скільки раз у своєму житті вона просила його про допомогу? І скільки разів він справді їй допоміг? Вже не в тому віці була жінка, щоб прощати навіть рідну людину просто так. Занадто багато було вчинків, які не з найкращого боку Олега характеризували. Він хоч і брат рідний, та тільки поводився гірше, ніж чужі люди.
– Нічого мені мати не хотіла залишати насправді, – сказав Олег, і звуки його голосу наче застигли в повітрі.
– У якому сенсі?
Олег ще нижче похнюпив голову. Та тільки це більше схоже на явку з повинною, ніж на щирі вибачення.
– Підробив я заповіт, гроші були потрібні. Я ж бізнес відкрив, думав, піднімусь, а гроші стартовим капіталом послужать. Я ж краще хотів. Ти мене зрозумій, я ж чоловік, мені майбутню родину годувати. Тобі що? Вийдеш заміж і все.
Як усе було просто в Олега. І чомусь обов’язково чоловік у Алли має бути зі своїм житлом, мабуть, якщо їй від матері, на його думку, не дісталося.
– Підробив я заповіт, так добре все вийшло, комар носа не підточить. Гроші у бізнес вклав, тільки не на тих людей ставку зробив. Сподівався, що зароблю, покажу тобі, що все не дарма. А сам у ще більші борги вліз. І будинок довелося продати, і машину, і ховався якийсь час.
Може, справді стало соромно Олегу, ось він і зізнався? Може, вирішив розповісти сестрі, щоб душу очистити? Але коли він продовжив, то всі ілюзії в душі Алли розтанули. Не змінюються люди. Ось і Олег не змінився.
– У мене все готове, бізнес-план, витрати, все розписано. Просто я не на тих людей ставку зробив! Я приїхав попросити, щоб машину продала. Я ж тобі все з відсотками віддам!
І тут же всі надії Алли на те, що брат змінився, розтанули. Не хотів він перед нею вибачитись, а просто приїхав, щоб у черговий раз грошей випросити.
– Олег, скільки разів ти допоміг, коли я просила про допомогу? Скільки разів ти приїхав до матері? У тебе зарплата була величезна, а я лише дві тисячі на пігулки попросила, і ти що мені сказав? Що я досить доросла, щоб самостійно впоратися зі своїми проблемами. Так ось, Олеже, ти достатньо дорослий, щоб самостійно вирішувати свої проблеми!
Очевидно, Олег у своїй голові добре все розрахував. А тому, коли сестра йому відмовила, вираз обличчя був такий здивований, ніби він на такий кінець навіть не розраховував!
– Іди, Олег.
– Якщо зі мною щось станеться, ти винна будеш!
– Ні, Олеже, не буду. Це твій вибір, твоє рішення та наслідки твоїх дій. А то в тебе всі довкола винні, один ти святий.
Образився Олег, вилетів із квартири, повторюючи знову і знову, що коли він буде при грошах, сестрі точно ні копійки не залишить. Та й не розраховувала Алла на фінансову підтримку з його боку. Він і без того красномовно відмовляв їй у мінімальній допомозі.
Олег з того часу не зʼявлявся. Дзвонив іноді, розповідав, що в нього все добре, він знову в ділі, і скоро сестра лікті кусатиме, що не допомогла йому. Ось тільки через рік справді слова Олега виявилися пророчими.
Дали йому термін. І вже звідти брат писав сестрі слізні листи із проханням про допомогу. А коли вона відмовляла, то одразу кидався сваритися. Ось тільки Алла нічого поганого йому не зробила. Вона лише відповіла йому тією ж монетою.