– Ну і навіщо мені це? – Микола покрутив у руках подарунок від матері, який вона урочисто вручила йому під час сімейних посиденьок.
– Сертифікат на сімейну фотосесію? Що я робитиму з ним? – додав він і почав озиратися на всі боки.
Чоловік збирався тут же ж при матері передарувати подарунок, але осуджуючий погляд дружини змусив його зупинитися.
– Як це навіщо?! – ахнула мати. – Фотографуватися. Невже тобі не хочеться розвісити фотографії на стінах і через роки милуватися ними?
Марина Віталіївна запитливо подивилася на сина.
– Навіщо? Я їх і так бачу щодня, – посміхнувся чоловік.
– Діти потім виростуть, – багатозначно сказала мати і засовалася на стільці.
Їй зовсім не сподобалася поведінка Миколи, який ясно дав при всіх зрозуміти, що її подарунок йому до душі не припав.
Чоловік відклав сертифікат убік і більше жодного разу за вечір не глянув у його бік.
Весь вечір Марина Віталіївна сиділа розчарована, образившись на сина за його слова та невдячність за подарунок.
Коли гості пішли, жінка вирішила залишитися і допомогти невістці Олені з миттям посуду.
Цей жест трохи збентежив хазяйку будинку, бо свекруха жодного разу за п’ятнадцять років не запропонувала їй своєї допомоги.
– Мені здається, що Миколці мій подарунок не сподобався. Він поставився до нього зі зневагою. Для нього навіть звичайні дідові слова привітання дорожчі, – почала скаржитися невістці Марина Віталіївна.
– Вам здалося. Просто він не любить фотографуватися, – Олена вирішила все ж переконати свекруху.
– Напевно… То на фотосесію він не піде? – жінка розгублено подивилася на невістку.
– Піде, куди ж він подінеться. Я витягну його, – запевнила Олена, що дуже втішило Марину Віталіївну, яка тут же кинула немитий посуд і пішла додому.
– Хитрюга яка, – усміхнулася невістка й почала сама домивати брудний посуд.
Наступного дня Марина Віталіївна зателефонувала Олені й запитала, коли вони підуть на фотосесію.
– Поки що не вирішили. Та й сертифікат діє аж три місяці, ще є час, – відповіла жінка.
Проте свекрусі нетерпілося відправити Миколу на фотосесію, тож вона почала надзвонювати мало не щодня.
У результаті Олена здалася і записала свою родину на найближчу неділю.
Звістка про це дуже втішила Марину Віталіївну, і вона трохи заспокоїлася.
– Бачиш, мама твоя як дізналася, що ми нарешті йдемо фотографуватися, одразу заспокоїлася, – сказала Миколі дружина.
– Зате почне тепер дзвонити, щоб дізнатися, коли знімки будуть готові, – скривився чоловік.
Однак він і не здогадувався, що попереду на них чекає справжній сюрприз…
…Прийшовши на фотосесію, Олена глянула хто стоїть в коридорі й очам своїм не повірила.
Олена побачила в коридорі… Свекруху!
– Ми вас уже зачекалися, – посміхнулася Марина Віталіївна і пригладила долонею три волосинки на голові свого чоловіка.
Степан Михайлович, щось бурмочучи, відійшов від дружини.
Олена ледь втрималася, щоб не розсміятися від такої вистави.
– Ви що тут забули? – буркнув Микола, якому було зовсім не до сміху.
– На фотосесію прийшли. Вона ж сімейна, а ми з татом – твоя сім’я! – Марина Віталіївна пригорнулася до сина.
Через кілька хвилин фотограф визирнув у коридор і покликав клієнтів.
Микола з двома дітьми й батьком пішли слідом за ним, Олена теж зібралася приєднатися, але Марина Віталіївна несподівано перегородила їй шлях.
– Люба, збігай мені по каву. Я бачила тут на куті кав’ярню. А то голова щось зранку важка в мене, – прошепотіла свекруха. – Біжи давай!
Жінка здивувалася від поведінки свекрухи.
– Тоді, може, вам не варто сьогодні фотографуватися? – сказала невістка.
– Ні, ні! – замахала руками Марина Віталіївна. – Біжи скоріше, поки ми не почали.
Олена не стала сперечатися з жінкою й вирішила, що буде краще, якщо вона сходить по каву, інакше свекруха не відчепиться.
Однак тільки-но Олена зникла з очей, Марина Віталіївна задоволено посміхнулася і, зайшовши в павільйон для фотосесії, повернула замок на дверях.
Олени не було близько десяти хвилин. Коли вона підійшла до дверей, то з подивом зрозуміла, що вони замкнені зсередини!
Жінка легенько постукала, проте їй ніхто не відчинив. Олена зробила ще кілька спроб потрапити всередину, проте в неї нічого не вийшло.
Змирившись тим, що на фотосесію вона не потрапить, жінка присіла на лавку біля дверей.
Звичайно, Олена відразу зрозуміла, що свекруха не хотіла ніякої кави, а таким чином вирішила її десь відправити.
Знічев’я жінка дивилася собі в телефон і сама не помітила, як випила всю каву зі стаканчика.
Двері в павільйон відчинилися тільки через годину, і звідти вийшла щаслива свекруха.
– Ой, Оленко, а ми навіть і не помітили, що тебе не було! Чого ж ти не постукала? – награно сплеснула руками Марина Віталіївна.
– Я стукала кілька разів. Навіщо взагалі треба було зачинятися? – роздратувано пробурчала жінка.
– Ми так гарно сфотографувалися. Скажи ж, синку, який я хороший подарунок придумала зробити? – проігнорувавши слова невістки, свекруха захоплено подивилася на сина.
– Ну так, хороший, – кивнув Микола і, спіймавши запитливий погляд дружини, скривився.
Тим самим чоловік дав зрозуміти Олені, що фотосесія зовсім не припала йому до душі.
Свекруха ще близько десяти хвилин у захваті розповідала про те, як їй сподобалося фотографуватися.
– Слухай, Оленко, може і тобі такий подарунок зробити? – Марина Віталіївна з незворушним виглядом подивилася на невістку.
– Ні, ні, дякую, я, мабуть, відмовлюся, – заперечила Олена. – Краще взагалі нічого не даруйте.
– Не любиш фотографуватись? – не відставала свекруха. – Я думала, тобі подобається.
– Не хочеться наступного разу знову стирчати під зачиненими дверима, – уїдливо сказала жінка, натякнувши, що вона зрозуміла її задум.
– Ой, ну дарма ти так. Фотографії мають бути чудовими! – Марина Віталіївна готова була танцювати від надлишку почуттів.
Олена з нетерпінням чекала, поки свекруха нарешті наговориться, і вони зможуть розійтися по різних машинах.
Щойно свекруха з чоловіком поїхали, Олена з полегшенням видихнула. Але їй спокою не давало одне питання: чому Микола й діти не помітили її відсутність?
Саме це питання вона вирішила поставити чоловікові й дітям, коли вони всі сіли в машину.
– Бабуся сказала, що ти не захотіла фотографуватись, – випередивши всіх, відповіла десятирічна донька Поліна.
– Так, все саме так і було, – підтвердили слова дівчинки решта членів родини.
– Хіба це не так? – здивовано запитав у дружини Микола, і з її погляду все зрозумів. – Ти не дуже засмутилася?
– Ні, – відповіла Олена, не бажаючи показувати, що витівка свекрухи була для неї неприємна. – Гаразд, закриємо тему розмови…
Жінці більше не хотілося переливати з пустого в порожнє й обговорювати негарну поведінку Марини Віталіївни…
…Свекруха ж нагадала про себе знову через два дні, коли принесла знімки з фотосесії.
– Дуже гарно вийшли! Шкода, що тебе з нами не було, – награно зітхнула жінка, зиркнувши на Олену, яка вдала, що її не зачепили слова Марини Віталіївни.
Ще кілька днів свекруха їхала й ахала, захоплюючись фотознімками.
А потім, не побачивши жодної реакції невістки, все ж перестала.
Олена ж твердо вирішила, що після такого, зі своєю дивною свекрухою вона ніяких справ більше не матиме…