Віра виходила заміж, незважаючи на попередження. Її батьки були проти, подруги попереджали, і навіть колишня дружина її обранця знайшла її та намагалася поговорити. Але Віра сама все знає, вона ж доросла! Кохання у неї величезне.
Євген з нею дуже добре поводиться, любить її, і взагалі він найкращий і веселий. Він душа будь якої компанії. Не може бути поганою людиною.
Весілля відгуляли, почалися проблеми. Не одразу, але дзвіночки були. Медовий місяць пройшов майже без проблем. Тільки іноді Євген йшов ночами з новими друзями.
Потім молоді повернулися до рідного міста. Почалися будні. Жили вони поки що в орендованій квартирі, але чоловік обіцяв у найближчому майбутньому купити велику квартиру в новому мікрорайоні. Він її навіть уже придивився, тільки з роботою йому не щастило. Пішов – зарплата маленька, не цінують. Більшість часу він знаходився в пошуку. Знаходив, йшов – стало нормою життя. Усі витрати лягали на плечі Віри.
– Віра, почекай трохи і заживемо. – любив казати він.
А Віра вірила, мовчала і платила за все. Та й характер у Євгена почав псуватися. А як же він переживає, роботу не може знайти.
Віра почала сама шукати йому роботу, бо грошей катастрофічно не вистачало.
– Що ти мені пропонуєш? Що ти можеш знати, жінко? Немає грошей – візьми кредит та заплати. Або у батьків попроси.
Віра була категорично проти кредитів, а до батьків звертатись було соромно, адже її попереджали.
Віра намагалася впоратися сама з усіма труднощами, але ставало дедалі важче. Євген багато просив і навіть грошей.
Віра була винна у будь-якому випадку. Навіть якщо все ясно, що накосячив Євген, Віра отримувала сварку від нього.
Крім цього, свекруха приходила до них у гості, і цікавилася життям сина. Чи ситий синочок, чи чисто одягнений. Бачила напівпорожній холодильник, а хто винен? Дружина. Синочок занедужав, то Віра вже щось додому принесла. Грошей немає, то працювати Вірі треба краще.
– Іди, купи мед, лимон, імбир. Молоко захопи. І ось список пігулок, – говорила свекруха.
– І пляшечку біленької візьми. Допомагає. – вигукнув Євген.
Віра на останні гроші купила майже все. На біленьку вже не вистачило.
– Краще ти б нічого не купила. Жодного мислення. Чоловіка треба слухати, а не його матір. – не витримав Євген.
Виправдання знайшлося він нездужає, тому й переживає.
За півроку подружнього життя вона змарніла.
– Віро, до чого ти себе довела! Ти давно себе у дзеркало бачила? – Сказала їй якось колега Тамара. – Ідемо до кафе, поговоримо.
– Вибач, у мене немає грошей. Іншим разом.
– Ідемо. Грошей не треба. Я тебе запрошую, а отже й пригощаю.
– Тільки не довго. Євген чекає.
– Та не чекає він на тебе, а використовує.
До них за столик підсіли дві дівчини. Тамара спеціально розшукала їх. Одна з них була перша дружина Євгена, друга майже дружина, яка так і не встигла стати законною, просто жили разом. Трохи згодом підійшла ще одна, це майбутня. Євген вже завів з нею стосунки.
Віра довго не вірила, але їй показали фотографії, розповіли, як поводиться Євген до весілля і після. Все було, як і у її випадку.
– Ти тепер у нашому клубі “дружин Євгена”. Що робити будеш?
– На розлучення подам. Тільки як мені його виставити?
– Квартира орендована? Пропоную виїхати самій. Найкраще перед оплатою квартири та після зарплати.
– Зарплата завтра, і за квартиру платити завтра.
– Він із дому виходить чи тільки на дивані лежить?
– Так. Він просив грошей для подарунку для друга. Якраз завтра той день народження. Мене не запрошував, там суто чоловіча компанія.
– Чоловіча компанія! У барі з дівчатами, чи ще десь. Якщо не віриш, можна простежити. Ми вже це проходили.
– Вірю, вже вірю.
– Ну що, поквитаємося з ним?
– Давайте. – рішуче відповіла Віра. – Тільки куди я піду?
– Я орендую квартиру, живу сама, можна до мене. А потім знайдеш. Із речами допоможемо. – сказала Ліда, перша дружина Євгена.
– Дякую.
– Ось і добре.
***
– Де ти так довго? Я їсти хочу.
– Ось на останні гроші купила вареники. Зараз зварю.
– А сметану? Як без сметани? А чого так мало?
– Грошей більше немає.
– Зарплата коли? Завтра потрібні гроші. У Андрія день народження. Пам’ятаєш? І за квартиру треба заплатити, не забудь. Вічно тобі треба нагадувати. А договір між іншим на мене оформлений. Не знав, що паспорт тобі міняти доведеться після весілля. Сказати не могла! Краще б на тебе все оформили, от і розбиралася б сама. Все за тебе вирішувати треба.
Віра просто мовчала на випадки чоловіка.
– Як отримаєш гроші одразу переведи мені. Зрозуміла?
– Зрозуміла.
– Я спати. А ти можеш навести порядок, завтра господиня за грошима ввечері зайде.
Порядок? І так порядок. Віра сіла за ноутбук. Останнім часом вона працювала ще й у інтернеті. Віра мала мрію вивчитися на дизайнера, а для цього потрібні були гроші. Вона накопичувала їх на окремому рахунку, про який навіть не здогадувався Євген.
Наступного дня вона трохи затрималася на роботі, а коли прийшла додому, то Євген вже стояв біля дверей.
– Де гроші?
– Тільки перерахували. Затримали вони. Ти поспішаєш?
– Звичайно!
– Ти біжи, я вже переводжу. – Віра взяла телефон і натиснула кнопку. – Біжи, не запізнюйся.
– І на телефон мені закинь.
– Біжи.
Двері зачинилися, додаток теж. Звичайно, нічого Віра йому не перевела. Вона швидко зібрала речі, озирнулася, щоб нічого не забути і пішла, залишивши ключі на тумбочці. Двері зачинилися. Сімейне життя також. Заяву на розлучення вона подала вчора ввечері онлайн.
***
Телефон Віра поставила на беззвучний режим щоб бути в курсі подій. З Лідою вони вирішили трохи відзначити новосілля, хоч і тимчасове.
Дзвінки почалися після десятої вечора.
– Євгену потрібні гроші, напевно рахунок принесли. – Сміялася Віра.
Коли він зрозумів, що Віра не відповідає, то телефонувати стали з інших номерів. А потім кілька разів свекруха зателефонувала. Віра не відповідала.
Євген та свекруха всіх підняли на вуха. Вірі зателефонувала мама.
– Доню, що сталося? Дванадцята ночі! Ти де і що з тобою?
– Мамо, все добре. Я подала на розлучення і пішла від Євгена.
– Слава Богу. А мені зателефонувала сваха. Сварила тебе на чому світ стоїть. Там синок її у відділок потрапив. Грошей у нього не було розрахуватись. Потрібно заплатити за рахунком, потім штраф. Вона сказала, що ти у всьому винна.
– Я так і знала. Мамо, це ще не все. Йому й за квартиру сьогодні платити. А грошей немає. Не знаю, як він викрутиться.
– Це його справа. Головне, що в тебе все добре. Може, ти до нас приїдеш?
– Мамо, у мене робота, плани. За мене не хвилюйся. Євген у минулому. То була маленька помста на прощання.
– Думаю, вона тобі вдалася, і ти в порядку, раз ти так радієш.
– Вдалася, навіть дуже. На добраніч, матусю. Заблокуй їх номери. Ні, спочатку зателефонуй і скажи, що в мене все гаразд. Бувай.
Дівчата посміялися і пішли спати. Попереду вони мають багато планів.