– Мамо, – звернувся Віктор до своєї матері. – Я хочу завтра познайомити тебе зі своєю майбутньою нареченою.
– Добре синку, молодець, що попередив, я сьогодні подумаю, чим вас пригостити.
– Та не треба нічого готувати. Торт до чаю ми купимо. Я мамо тобі дещо хотів пояснити, щоби не було зайвих питань.
– Ну, пояснюй, слухаю.
– Загалом мамо, Марина має доньку, їй дванадцять років.
– Що? – застигла мати. – Скільки ж цій Марині років.
– Мамо, Марина старша за мене на десять років. Але ти не хвилюйся, ось побачиш вона тобі сподобається. Марина – власник адвокатської контори, в якій я працюю. Вона досить успішна людина. Має квартиру в елітному будинку. Так що житиму я там.
– Вікторе, ти мені скажи чесно, ти на її багатство повівся.
– Мамо, як ти можеш так думати. Мені Марина сподобалася з першого погляду. І я ніяк не сподівався, що вона відповість мені взаємністю.
– Віктор, я на твоєму місці ще раз все зважила б. Виховувати чужу дитину – це зовсім не просто. І ця Марина за її становища могла б знайти собі ровесника. Тобі не дивно, що свій вибір вона зупинила саме на тобі.
– Мамо, нічого тут дивного немає. В нас взаємні почуття. І в мене до тебе прохання, не треба чіплятися до Марини з питаннями про її минуле життя. І ще ми з Мариною вчора подали заяву в ЗАГС. Наше одруження відзначимо у вузькому колі. Я сподіваюся, ти нічого не маєш проти цього.
Після розмови з сином мати поохала, поохала і почала готуватися до зустрічі з майбутньою невісткою. Але змиритися з думкою, що син бере за дружину жінку з дитиною було зовсім не просто. І перспектива багатої нареченої для сина Марію Михайлівну не тішила.
Наступного дня у призначену годину Віктор прийшов до матері з Мариною. Майбутня невістка Марії Михайлівни виглядала молодшою за свої роки. Поводилася вона просто, була чемна і ввічлива. І все це було не показне. Як і домовлялися, мати не стала ставити зайвих питань Марині, а більше розповідала про свого сина.
Після того як син, провівши Марину повернувся додому, Марія Михайлівна висловила свою думку про обраницю Віктора.
– Якщо чесно, Марина мені сподобалася, і зважаючи на все вона дійсно любить тебе, і все-таки є одне АЛЕ.
– І що тебе не влаштовує в ній? – Запитав Віктор у матері.
– Ти казав, що Марина дуже зайнята людина, до того ж їй уже 34 роки.
– Ну і що?
– Я ось що думаю, не буде в тебе з нею своїх дітей. Вона вже має дочку підлітка. Навіщо їй ще одна. А я так мріяла про онуків.
– Мамо, заспокойся все в нас буде. І ти ще з онуками поняньчишся.
Незважаючи на обіцянки сина Марія Михайлівна потай від Віктора вдалося зустрітися з Мариною. Розмова звелася знову до дітей.
– Марино, у тебе є дочка, а у Віктора дітей немає і, схоже, не буде. Може, не варто хлопцеві життя ламати.
– Марія Михайлівно не переживайте, всьому свій час, – віджартувалася Марина
Після весілля Віктор на правах законного чоловіка переїхав до дружини. Він легко налагодив контакт із дочкою Марини. І жодних сварок у сім’ї у них не виникало.
А ось Марії Михайлівні було не по собі. Вона почала марніти на очах. Стан матері турбував Віктора, і він вирішив відправити її на огляд. Звісно, всі витрати Віктор взяв на себе. Результати обстеження показали, що мати Віктора тяжко занедужала. Після розмови з фахівцями Віктор зрозумів, що шансів зовсім небагато.
Своїм горем Віктор поділився з Мариною. І вона відразу підключила всі свої зв’язки. Невдовзі Марина з’ясувала, що такі процедури роблять у одній із закордонних клінік. Але грошей для цього у Віктора не було. І Марина запропонувала сплатити зі своїх коштів.
– Я все поверну, – почав запевняти її Віктор.
– Ти що Вітя, – здивувалася Марина. – Ми ж тепер родина. Нічого не треба повертати. Це моя допомога від щирого серця. Я даю ці гроші, щоб допомогти своїй свекрусі.
– Дякую, Марино, – розплакався Віктор.
Процедури виявилися ефективними. Згодом був курс реабілітації. І коли все вже лишилося позаду. Марина втішила Марію Михайлівну, повідомивши їй, що вона в положенні.
– Доню, можна я тебе обійму, – зраділа Марія Михайлівна.