Олеся повернулася з роботи опівночі, дуже втомлена і незадоволена.
Скільки разів вона давала собі слово звільнитися з цього нещасного магазину?
Олеся вже рік працювала у продуктовому. З восьмої ранку до одинадцятої ночі.
Присісти не можна, хазяїн все баче. Надвечір ніг не чула. Якщо сидиш, значить погано працюєш і зарплата може зменшитись.
Ящики теж продавчині самі розвантажують. Перекусити піти – по черзі, не більше пʼятнадцяти хвилин.
При цьому треба постійно мило посміхатися покупцям.
Дівчата–колежанки вважали її терплячою, мало кому вдавалося відпрацювати рік. Всі швидко звільнялися.
Олеся працювала, бо добре платили, а їй треба були гроші.
Вона одна виховувала сина Дениса. Терпіла, а куди ж подітися?
У їхньому Богом забутому містечку нікуди більше податися.
Олеся зовсім забула, що сьогодні до неї приїхала в гості мамина старша сестра, її тітка Лілія. Тітка не була у них років п’ять.
Мама з сестрою засиділися на кухні за чаєм і за розмовами.
– Красуне ти моя, втомилася бідненька! – тітка встала з–за столу і поцілувала племінницю.
Олесю нагодували, а потім тітка Лілія почала вмовляти племінницю переїхати до неї в місто.
– У нас велике місто. З роботою легше, і чоловіка може собі знайдеш, тобі ж всього тридцять років! Все ще може бути! – переконувала вона Олесю.
– Ні, досить! У мене вже дві невдалі спроби за плечима. Ось у відпустку через два місяці ми до тебе з Денисом приїдемо на тиждень. Зводжу я його в кіно, в цирк, в парк, – відповіла вона тітці і вирушила спати.
Тільки заснути, незважаючи на втому, Олеся не могла. Розхвилювала її зустріч із тітонькою і вона задумалась…
…Олеся закінчила школу та вступила у медколедж. Жила вона у тітки Лілії, дядько ще був живий. Єдиний їхній син уже одружився і жив сам.
Навчалася Олеся добре, з великим задоволенням. Одного разу їхня група відвідувала музей медичного університету. Там і звела її доля з Євгеном. Він закінчував вчитися на стоматолога. Йому з першого погляду сподобалася скромна, гарна дівчина з русявою косою та бездонними синіми очима.
Вони почали зустрічатись. Олесі Євген здавався ідеальним чоловіком: впевнений у собі, ерудований, модно одягнений, дотепний, елегантний.
Зустрічалися вони недовго, трохи більше місяця. А потім він познайомив дівчину з батьками і зробив їй пропозицію. Олеся була на сьомому небі від щастя!
Батьки Євгена організували пишне й багатолюдне весілля. Вони були людьми небідними, обоє медики–стоматологи працювали у своїй приватній клініці.
З Олесиного боку на весіллі була її мама, тітка з дядьком, їхній син із дружиною та подружка з коледжу.
Подружка була дружкою. Батька в Олесі давно не було, його не стало молодим. Мати заміж більше не виходила.
Батьки нареченого купили їм квартиру у центрі міста, меблі в квартиру.
Незабаром Євген закінчив навчання і влився до лав фахівців у татовій клініці. Одразу ж почав добре заробляти, і з кожним місяцем заробітки зростали. Чоловік поміняв стару машину на нову і дорогу.
Життя молодих було безхмарним. Олесі було девʼятнадцять років, коли народився син Денис. Коледж вона так і не закінчила.
А потім… Потім Євген почав затримуватися на роботі, потім зникати на цілу добу, а то й більше. Найцікавіше, що він знаходив поважні причини. Олеся вірила… Чи може просто хотіла вірити?
Якось Олеся гуляла дитиною і захотіла пити. Вона взяла на руки сина і зайшла в найближче кафе купити води.
Раптом вона побачила свого чоловіка! Євген сидів за столиком з молодою дівчиною. Вона хотіла підійти до них, але в цей момент чоловік нахилився й поцілував свою супутницю…
Олеся не вірила своїм очам.
– Я успішний мужик! Я не можу обійтися без коханки. Друзі мене не зрозуміють. Бути вірним чоловіком – це не престижно. Терпи, – отаке сказав він увечері вдома на своє «виправдання».
Олеся терпіла пригоди чоловіка п’ять років. Їй соромно було повертатися до матері такою нещасною. Вона сподівалася, що Євген схаменеться.
Але навіть янгольському терпінню настає кінець.
Олеся повернулася із сином до мами. Повернулась у тому, в чому й пішла. Їхня квартира якимось чином виявилася оформленою на матір Євгена, машина й гараж – на батька.
Тітка радила позиватися, але Олеся не стала цього робити. Вона була впевнена, що вони наймуть хорошого адвоката і їй все одно нічого не дістанеться.
Євген не відмовлявся платити аліменти, і то добре. Щоправда, за її відчуттями аліменти були дуже скромними.
Мабуть, татусева бухгалтерія показувала не весь заробіток чоловіка…
– Значить, твоє сімейне життя закінчилося… – гірко зітхнула мати, побачивши змарнілу дочку.
Олеся влаштувала Дениса в дитячий садок і почала працювати в магазині.
Молодість є молодість. Серце просить кохання. Через рік вона зустріла своє нове кохання.
Дмитро, високий, плечистий красень. У нього була своя забігайлівка, яку він гордо називав “ресторанчик”. У його закладі відпочивала молодь. Працював Дмитро до третьої години ночі.
– Тепер я знайшла вірного супутника життя, – думала Олеся.
І… Дуже помилилася…
Незабаром їхній медовий місяць закінчився. Щоночі ближче до ранку Дмитро приходив веселий. Від нього чувся запах жіночих парфумів.
Вони з Дмитром сварилися й мирилися. Розбігалися і знову сходилися. Через два роки вона пішла від нього остаточно.
Розчарована в житті, з пустою душею, вона поставила на собі хрест.
Олеся нікуди не ходила, окрім роботи, ні з ким не зустрічалася. І ось сьогодні тітка Лілія розбурхала її старі переживання…
…Тітка Лілія погостювала й поїхала додому, але взяла слово з племінниці, що вона неодмінно приїде до неї. Олеся пообіцяла, що обовєязково приїде.
…Олеся зі своєю мамою і Денисом приїхали до тітки Лілії в гості.
Тітка влаштувала урочисту зустріч, накрила багатий стіл! В Олесі очі розбігалися від різних наїдків і делікатесів.
– Оце ти Лілю нас зустрічаєш! – ахнула мати Олесі. – Як панів!
– А як же ж інакше!? – здивувалась Лілія. – Ви ж моя найближча рідня!
Олеся помітила, що крім них з мамою, і тітчиного сина з невісткою, був ще один гість… Невисокий такий чоловік років тридцяти п’яти з ріденьким волоссям на голові.
– Микола Іванович, – представився він.
– Це син моєї подруги Марії, царство їй небесне, – додала тітка Лілія. – Працює в адміністрації, до речі, неодружений.
Олеся глянула на чоловіка і раптом застигла від несподіваної здогадки!
Вона зрозуміла, що тітка Лілія вирішила попрацювати свахою…
Микола Іванович був ввічливою й приємною людиною, весь вечір доглядав за Олесею, але він їй не сподобався, не її типаж…
Прощаючись, він запросив Олесю завтра в кафе. Олеся погодилася.
Вони посиділи в кафе. Кавалер прийшов із квітами, був галантним і дотепним.
Проводячи її додому, Микола Іванович несподівано зробив Олесі пропозицію:
– Я розумію, що ми знайомі мало, але я бачу, що ви прекрасна й чарівна жінка. Ви дуже мені подобаєтеся. Я готовий полюбити вас і вашого сина.
Олеся зніяковіла, але обіцяла подумати. Він дав їй три дні на роздуми…
– З великого кохання я вже заміж виходила. Що з цього вийшло? – просто подумала Олеся і погодилася на пропозицію.
Через місяць у них було скромне весілля, на якому були присутні найближчі родичі та друзі. Олеся із сином переїхали в місто Миколи.
Незабаром Микола зв’язався з першим чоловіком Олесі Євгеном.
Він переконав його дати йому дозвіл на усиновлення Дениса. Він вважав, що у сім’ї всі повинні мати одне прізвище.
На вигляд спокійний, навіть флегматичний Микола виявився енергійною і діловитою людиною. Він одразу за згодою з Олесею ж знайшов для неї заняття.
Микола оформив документи, орендував приміщення і закупив партію одягу. Олеся стала власницею свого маленького бізнесу і єдиною продавчинею у своєму магазинчику.
– Жінка тільки тоді почувається впевнено, коли вона матеріально незалежна від чоловіка й успішна, – казав Микола.
Він вирішив, що підприємництво – це саме те, що дасть дружині незалежність, додасть їй впевненості.
І він мав рацію! Із втомленої життям жінки Олеся швидко перетворилася на впевнену та успішну пані.
Через рік роботи вона вже не орендувала приміщення під магазин, а мала власне.
Микола виявився хорошою людиною, дбайливим чоловіком і батьком.
Вони разом уже шість років. У них народилася й підростає донька.
Олеся тепер бізнесвумен, має три торгові точки! Чоловік у всьому її підтримує й допомагає.
Вона кохана і любить свого чоловіка, який з першого погляду їй, все таки, не сподобався.
Олеся зрозуміла, що не завжди тільки шалене кохання приносить щастя.
Її кохання було не було яскравим, а було спокійним і надійним…