Сім’я Микитенків була міцною і дружною, аж до того моменту, поки не сталася в них велика біда.
Не стало голова родини Леоніда. Все своє свідоме життя він пропрацював водієм-дальнобійником і багато разів виходив з різних колотнеч, але тут, на превеликий жаль, шансів у чоловіка не було…
Після того, як не стало чоловіка Тетяна, його дружина, залишилася одна з двома дітлахами.
Звичайно, всі ці події дуже сильно вплинули на фінансове становище сім’ї.
Хоч і стало важко, та Таня допомоги ні в кого не просила. Крутилася сама як могла.
До основної роботи знайшла підробіток, а ось вдома їй у всьому допомагала старша дочка Рита.
Поки Таня була на роботі, Рита залишалася за господарку. Вона прибігала зі школи, прибирала в будинку, а потім бігла до садочка за молодшим Андрійком.
Загалом коли приходила з роботи Таня, вдома завжди було чисто, син чистий і нагодований, а на саму Таню чекала гаряча вечеря і дбайлива дочка.
Таня на доньку натішитися не могла. Завжди хвалила, намагалася дарувати нехай невеликі, але дорогі кожній дівчинці дрібнички.
Дочка і мати тоді були найкращими подругами і довіряли один одному всі свої нечисленні секрети, ділилися насущними проблемами і взагалі були дуже близькі.
Так тривало три роки, а потім Таня зустріла людину, з якою знову відчула себе коханою.
Першою кому вона розповіла про нього була саме Рита, на той момент дівчинці тільки-но виповнилося 15 років.
Таня чекала від дочки розуміння, але Рита прийняла новину в багнети.
Вона, напевно, вперше за своє життя, посварилася з мамою. Що тільки Таня тоді не почула!
І про те, що вона зрадила батька, і те, що веде вона себе як не розумна, але кульмінацією всього було те, що Рита сказала матері, що вона проміняла своїх дітей на якогось чоловіка.
Таня намагалася пояснити дочці, що для неї вони найголовніше у житті, але Рита на всі пояснення мами було однаково.
Досхочу виговорившися, вона пішла і закрилася в кімнаті.
Таня вирішила, що поговорить із дочкою трохи згодом, коли та заспокоїться…
Однак, як би не намагалася Таня розмовляти з Ритою, вона натикалася на стіну байдужості.
Зрештою Таня вирішила, що краще поговорити з Віктором, тим самим чоловіком, розповісти йому все, пояснити і попросити трохи часу для того, щоб Рита могла заспокоїтися.
На той момент Віктор вже запропонував Тані жити разом і вона навіть встигла погодитись, але через реакцію доньки вирішила, що не треба квапити події.
Віктор погодився, сподіваючись на те, що Рита все ж таки зможе зрозуміти маму.
Проте життя, як завжди буває, внесло свої корективи.
Таня дізналася, що вагітна.
Віктор хотів цю дитину, та й сама Таня цього хотіла, тому було вирішено спробувати ще раз поговорити з Ритою.
Розмова була дуже важка, але врешті-решт Рита погодилася на те, що дитина тут ні до чого.
Незабаром Таня з дітьми переїхали до Віктора.
Хоч Рита і погодилася на заміжжя матері та народження дитини, але вітчима не прийняла.
Віктор намагався налагодити стосунки з Ритою, але вона всі його спроби відкидала, повністю ігноруючи вітчима.
На відміну від старшої сестри Андрійко вітчима прийняв дуже добре, та й для Віктора він став сином.
До речі цей факт теж дуже дратував Риту, але тут вона просто мовчала, бо дуже любила братика, а незабаром Таня народила дівчинку, яку назвали Олею.
Як не дивно, але Рита молодшу сестру не відкинула, а скоріше навіть полюбила. Вона допомагала матері з сестрою, гуляла з нею, грала, але все це анітрохи не вплинуло на її ставлення до вітчима.
Віктора вона так само не приймала і намагалася спілкуватися з ним поменше.
Минув майже рік.
У сім’ї Тані нічого не змінилося.
Вони з Вікторм жили дуже добре, молодші діти росли, а Рита все так само вперто продовжувала ігнорувати вітчима, але як би там не було, життя йшло своєю чергою і зовсім скоро маленькій Олі виповнювався один рік.
Свято вирішено було організувати в дитячому кафе і останнім часом Таня була дуже зайнята приготуванням до нього.
Чи то далася взнаки втома, але на святі Тані стало зле.
Спочатку, вона не звернула на це уваги і сподівалася, що все обійдеться, але після того випадку їй стало ще гірше і вона все ж таки вирішила, що потрібно піти на огляд.
Саме тоді, після численних тестів, у їхній родині пролунало це покане слово…
Потім були тижні безвиході, сліз, заперечення.
Але незважаючи ні на що Таня вирішила, що повинна боротися.
Боротися заради своїх дітей, сім’ї.
Боротися заради життя.
Весь цей час її постійно підтримував Віктор і звичайно ж діти, особливо Рита.
Якось непомітно для всіх, за час недуги Тані, Віктор та Рита дуже зблизилися.
Як би це не звучало, але саме недуга Тані зблизила їх настільки, що вони стали рідними один одному.
Звичайно Рита чудово пам’ятала свого рідного батька і замінити його їй не зміг би ніхто, але Віктор став їй дуже близькою людиною, яка була з нею поруч у найважчі для неї хвилини.
Згуртованість сім’ї, кохання чи диво, але Таня змогла перемогти!
Нехай на це пішло багато часу і сил, зате тепер вони могли бути разом і більше нічого не могло зруйнувати їхню родину.
Вони витримали всі випробування з честю і тепер могли гордо сказати будь-кому, що їхня сім’я зможе все!
***
Минуло кілька років.
Весна повністю вступила у свої права.
Навколо все пахло, немов сама природа раділа за молодих, які сьогодні одружувалися.
Нареченими були Рита та її обранець Роман.
Церемонія була виїзною та проходила у дуже гарному, мальовничому місці.
Коли оголосили наречену, у проході з’явилася Рита…
До нареченого її вів Віктор, а в першому ряду сиділа Таня з дітьми.
Таня дивилася на дочку, на свого чоловіка, на майбутнього зятя, який прийняв свою наречену в Вкітора, і по її щоках текли сльози.
Але то були сльози щастя…
Вони змогли…
Вони перемогли…