Звичайно, молодятам хочеться жити окремо від батьків, але не всім це виходить. Ось і Каті з Ігорем не вийшло. Переїхала вона з молодим чоловіком у квартиру свекрухи, чоловіка у свекрухи не було, а квартира двокімнатна.
Молодята одразу вирішили, що це ненадовго. Ось тільки грошей трохи зароблять та візьмуть квартиру в іпотеку. Ігор їздив на заробітки. З одного боку, це погано, декілька місяців молоду дружину не бачитиме, але там зарплата хороша.
Так і залишилася Катя на деякий час в одній квартирі з Єлизаветою Петрівною. А та одразу чомусь не злюбила невістку. Адже чекала, що її красень син одружується з дочкою якогось начальника, адже вона сама працює бухгалтером на фабриці, звичайно, не головним, але й не простою робітницею. Значить, і у її сина має бути гідна дружина, і не важливо, що у невістки вища освіта, а її син, абияк коледж закінчив.
***
І ось Катя повернулася першого дня з роботи. Працювала вона мерчендайзером, товарознавцем. На роботі цілими днями тільки й робила, що товари по полицях розкладала.
Прийшла, втомилася, звісно. Присіла на хвилинку, відпочити і тут свекруха з роботи повернулася і одразу на кухню попрямувала:
– Ти нічого не приготувала? – одразу пролунав її вигук.
– Я тільки з роботи прийшла? – Спробувала виправдатися Катя.
– І що? Чекаєш, коли прийду і приготую поїсти?
– Зараз приготую.
Єлизавета Петрівна гордою ходою попрямувала до ванної кімнати, а невістка до холодильника.
– Яйця, ковбаси трохи. Зроблю яєчню, – вирішила невістка.
Посмажила кружальця ковбаси з цибулею. Додала чотири яйця. Посолила. Нарізала дрібно кріп і посипала зверху. Заварила свіжий чай. Зробила бутерброди з маслом.
Незабаром свекруха вийшла з ванної кімнати і попрямувала до кімнати.
– Єлизавета Петрівно, вечеря готова! – гукнула невістка.
– Зараз прийду, – зарозуміло сказала та у відповідь.
За хвилину з’явилася на кухні, критично оглянула стіл і запитала:
– І що ми тепер однією яєчнею харчуватимемося?
– Так у холодильнику більше нічого не було.
– То купи.
Катя промовчала, поділила цю нехитру страву. Більшу половину поклала на тарілку свекрухи. Та взяла ножик і виделку, що викликало у дівчини посмішку, спробувала страву і відразу зауважила:
– Чому недосолена?
– Єлизавета Петрівна, сільничка поряд з вами.
Але та, схоже, відповіді не почула і спробувала інший шматочок, більше.
Незабаром яєчня зникла. Невістка квапливо налила чай, поставила на стіл бутерброди. І тут же відбулося чергове бурчання:
– Могла б дорогою і цукерок шоколадних купити.
***
Після вечері Катя вимила посуд і попрямувала до ванної кімнати. Помившись засунула в машинку свій одяг та одяг свекрухи. Дістала з морозилки м’ясо і поклала на верхню полицю холодильника.
Тут у її телефоні заграла мелодія. І пролунав голос чоловіка:
– Привіт, рідна!
– Привіт мій коханий!
– Як ти там?
– У мене все добре.
– Мама не ображає?
– Ні, – і щоби перекласти тему розмови, запитала. – Ти як?
– Приїхали, влаштувалися. Завтра роботу почнемо.
Вони ще довго розмовляли здебільшого про кохання. Зрештою, розпрощалися.
І тут же заграла мелодія на телефоні Єлизавети Петрівни:
– Привіт мама!
– Привіт, синочку! Як ти там?
– Все добре! Завтра працювати почну. Мамо, я на хвилинку. Ти там Катю не ображаєш?
– Синочок…
– Мамо, все! Бо ти зараз розплачешся.
І син вимкнув телефон, а Єлизавета Петрівна розплакалася. Так прикро, з дружиною розмовляв так довго, а з матір’ю лише хвилинку.
“Ну, я їй влаштую!”
***
Наступного ранку Катя прокинулася від вигуків:
– Ти чому спиш?
– Так мені на пів дев’яту, – дівчина сіла на ліжко, ще не розуміючи, в чому справа.
– Зате мені на пів восьмої. Могла б підвестися, каву приготувати.
– Зараз приготую.
– Вже не треба. Сама приготувала, – перед нею стояла свекруха, уже одягнена.
Катя почекала, коли закриються вхідні двері і попрямувала до ванної кімнати:
«Так, не дарма кажуть, що жити від свекрухи треба якнайдалі».
***
Йшли дні Катя намагалася у всьому догодити Єлизаветі Петрівні, але та постійно знаходила до чого причепитися. Іноді хотілося насваритися на неї, але стрималася, так хотілося жити у мирі. До того ж вона знала, що одна свекруха виховувала сина, що вона нездужає, нервова робота. Точніше, це було пов’язано одне з одним.
І от якось на роботі у Каті задзвонив телефон. Глянула на напис «свекруха», але голос був хоч і жіночий, але незнайомий:
– Катю, Єлизаветі Петрівнізле. Її забрала швидка, відвкезли на Шевченка, це за парком.
– Що з нею?
– Поки не знаю. Я з нею їду у машині швидкої.
Катя відпросилася з роботи та кинулася до свекрухи.
***
Наступного дня, ближче до вечора, Єлизавету Петрівну перевели до звичайної палати. Дівчина у білому халатику вела жінку до її нового місця, а Єлизавета Петрівна думала:
«Як я там буду. У мене ні халата свого немає, ні чистої білизни. І телефон невідомо, де».
Її довели до палати, поклали на ліжко.
Не встигла медсестра вийти, як двері відчинилися і зайшла… її невістка з двома пакетами. Підійшла до її ліжка:
– Як ви, Єлизавето Петрівно?
– Ой, Катю, прихопило щось!
– Ви не засмучуйтесь, все буде добре! – Почала розбирати пакети. – Ось туалетне приладдя, я їх сюди на поличку покладу, тут і вологі серветки. Ось ваш мобільний телефон. Ігореві не дзвоніть, не треба його засмучувати, ми з вами і так впораємося. Тут я вам поїсти принесла і м’які фрукти. Тут білизна, капці та халат. Зараз повністю переодягнемося.
– Катю, мені важко вставати.
– Я вам допоможу.
– Ти що…
– Все в порядку! Не хвилюйтеся!
Єлизаветі Петрівні було незручно і соромно, що перевдягає її, як маленьку.
Коли з перевдяганням було закінчено. Невістка сказала:
– Давайте я вас нагодую.
Усадила свекруху на ліжко.
– Катю, я сама.
Взяла ложку, руки тремтіли. Невістка тримала чашку з курячим бульйоном, іншою рукою витираючи їй губи, наче дитині.
Погодувала і почала збиратися:
– Єлизавета Петрівно, завтра субота, я прийду до десятої години. Вам що принести?
– Ой, Катю…
– Все, не засмучуйтесь! До завтра!
Дівчина вийшла. І тільки тут Єлизавета побачила, що всі три сусідки по палаті дивилися на неї:
– Невістка? – Запитала одна з них.
– Невістка, – і відчула, що їй вперше стало приємно вимовляти це слово.
– Дивись молода, а як допомагає! У мене дві невістки. Сини по разу приходили з ними. Так вони постоять поруч із чоловіками, посміхаються, а хвилин за п’ять уже ведуть чоловіків до виходу.
– А в мене донька, – з гордістю вимовила інша жінка. – Вона щодня приходить. Я через самотність на старості не переживаю, Танюша мене ніколи не покине.
Усі жінки були у віці, і ця тема у них була дуже популярною. Єлизавета більше мовчала, але в душі якось потеплішало, адже її невістка не така. І на душі спокійніше стало.
На ніч навіть сама, тримаючись за стінку, до туалету дійшла.
***
Наступного дня невістка прийшла з ранку. Єлизавета вже поснідала і їсти не хотілося. Катя дістала соковиту солодку грушу, очистила їй і почала відрізати по часточці і годувати свою свекруху, одночасно розповідаючи про свою роботу, про те, що її запрошують працювати до банку.
Ближче до обіду почала збиратися:
– Увечері до семи ще раз прийду.
– Дякую тобі… дочко! – тихо подякувала Єлизавета Петрівна.
***
Навіть коли вийшла на роботу. Катя все одно по двічі на день приходила до свекрухи у палату. Вранці тільки передавала передачу, а вечорами довго сиділи, розмовляли.
Син, звичайно, дізнався, що мати занедужала. Спілкувалися по телефону, і син з подивом зазначав, що мама весела.
***
Минуло кілька днів, і Єлизавету Петрівну виписали. Невістка заїхала на таксі, відвезла додому.
– Мамо, ти залишся одна, мені терміново в банк треба на співбесіду.
– Іди, йди, доню! Мені полегшало.
***
Повернулась увечері.
– Мамо, все гаразд?
– Сідай вечеряти!
– Тобі ж не можна поки що працювати?
– Це не робота, це на радість.
– А мене прийняли. Працюватиму в кредитному відділі, – стала ділитися Катя радістю зі свекрухою, коли сіли за стіл. – Обіцяли пільгову іпотеку дати. І зарплата на десять тисяч більша.
– Яка я рада за тебе!
– Ігор повернеться, ми одразу квартиру в іпотеку візьмемо. І знаєш, що я хочу. Сусіди навпроти свою трикімнатну продають. Я з ними домовилася, вони цей тиждень зачекають. Ігореві я сьогодні дзвонила, він зрадів.
Єлизавета Петрівна дивилася на неї щасливими очима.
“Тепер у мене є син і донька, і вони мене ніколи не покинуть”.