Олексій був високим та симпатичним хлопцем, студентом п’ятого курсу інституту. Незважаючи на те, що приїхав вчитися з далекої глибинки, здобув і повагу серед однокурсників, і увагу однокурсниць.
Вони всіляко заманювали його на студентські вечірки, а багато хто недвозначно натякав, що не проти зав’язати з ним тісніше спілкування. Інший би на його місці не розгубився і вибрав би будь-яку з них, хоч ось Віру, міську красуню з якоїсь багатої родини.
Але Олексій був непохитний. Він вже рік зустрічався з Настею, дівчиною дуже скромною і такою гарною, про яку мріє, мабуть, кожен хлопець у душі. Настя працювала продавщицею у взуттєвому магазині. Там же він із нею й познайомився, коли купував собі зимові черевики.
З того часу вони були нерозлучні, що трохи заважало його навчанню. Походи в кіно, прогулянки містом, зустрічі після роботи – все це відволікало Олексія, але він мирився. Дівчині потрібна увага.
Але займатися доводилося пізніми ночами, просиджуючи в кімнаті гуртожитку під тьмяним світлом настільної лампи і нескінченним бурчанням сусіда Ігоря.
Ну, а що поробиш? Не запускати ж навчання через щоденні побачення з тією, якій він мав намір зробити пропозицію відразу ж після отримання диплома. Одне турбувала Олексія: де вони житимуть, якщо Настя згодиться?
До нього в село вона навряд чи поїде, а в нього там мама одна. Ще не стара, звісно. Але як її залишити? А Настя жила з батьками, іноді вони запрошували його в гості. Навіть ночувати один раз залишили у залі на дивані.
Та й не до них же переїжджати після весілля зрештою. Усі ці роздуми турбували Олексія. Але обговорювати це питання з Настею він поки що не наважувався. Рано ще. Ось зробить пропозицію, тоді обговорять, а в тому, що Настя не відмовить йому, він майже не сумнівався.
Їхні стосунки мали дуже теплий, але дружній характер. Спочатку він і не знав, як підступитись до дівчини і далі гуляння за ручку справа не йшла. Але одного разу, коли батьків не було вдома, вона запросила його до себе, і там сталося те, про що він потім згадував із приємним хвилюванням.
Настя сама виявила ініціативу, він би не наважився. Але все сталося дуже красиво, під тиху музику, і під трепетний шепіт дівчини про кохання та бажання бути поруч.
Але це був єдиний раз і більше не повторювалося. Зате згадувалося завжди зі щемливим почуттям радості та бажання знову опинитися в її ніжних обіймах. Тому про весілля Олексій замислювався дедалі частіше, відганяючи від себе думки і про маму, і про те, де вони житимуть.
Настав травень місяць, теплий і квітучий. І в одні з вихідних, він вирішив запросити Настю до себе в село, познайомити з мамою і, чого чекати, може там і пропозицію зробити. А там усім разом і вирішити, де жити і працювати. А раптом Настя побачить його гарне село з лісом та озером, та й захоче переїхати? Хтозна.
З цими надіями в душі він покликав Настю до мами. Дівчина трохи зніяковіла і сказала, що навряд чи в неї вийде. Батьки гостей запросили, вона обіцяла допомогти мамі з готуванням та прийомом. Відмовитись буде незручно.
– Давай наступного разу. Може, влітку, коли твоє навчання закінчиться.
Олексій засмутився трохи, але вибору у нього не було, довелося погодитись. Але до мами він все ж таки поїхав, один, раз Настя так зайнята.
Мама, як завжди, була дуже рада його приїзду та запросила в гості сусідку з дочкою Олею. З цією дівчиною він був знайомий із дитинства, грали разом, потім навчалися в одному класі.
Але після школи Олексій у місто поїхав, а Оля залишилася у рідному селі, працювала у клубі у бібліотеці. Хороша дівчина. Нічого не скажеш, але, як мами не намагалися, вони так і залишилися друзями дитинства.
Хоча Олексій не міг не помітити, що Оля дивиться на нього лукаво, посміхається, запитання всякі ставить, чи повернеться він додому після навчання, чи має він наречену.
Олексій відповідав ухильно, не відвертався. Про наречену мама має першою дізнатися, і з його вуст, а не від сусідів. Закінчилися виідні, і Олексій поїхав до міста. Оля провела його і сказала, що чекатиме.
Після приїзду, першого ж вечора Олексій подзвонив Насті. Але на побачення вона прийти не могла, пославшись на те, що мати занедужала. І зустрілися вони лише третього дня. Вона була мовчазна, хоч і поцілувала його під час зустрічі. Він дуже скучив, а в голові, так і крутилося «Будь моєю дружиною».
І все-таки щось змінилося. І бачитися вони стали рідше, Настя посилалася на якусь зайнятість постійно, то одне, то інше. А коли зустрічалися, то Олексій не міг не помітити легкої прохолоди: і під руку вона його не брала, як раніше, і додому йшла швидше.
Але тут навалилася підготовка до диплома, і йому також стало не до частих зустрічей.
«Нічого, трохи лишилося. Незабаром здам диплом» – думав Олексій, а там він вирішить свою найважливішу проблему, покличе Настю за дружину.
Цього суботнього вечора Настя знову не змогла зустрітися з ним.
– Знаєш, давай наступного тижня. Сьогодні я працюю, втомлюся дуже. А завтра ми з мамою поїдемо на ринок, потім … ну загалом я буду зайнята. Подзвони мені у вівторок, – сказала дівчина і Олексій не на жарт засмутився.
Він зайшов у студентську їдальню, щоб повечеряти і на свій подив побачив за столиком Віру. Вона без апетиту перебирала щось у своїй тарілці, обличчя було сумне. Та й узагалі було дивно її тут бачити. Цю забігайлівку вона ніколи не відвідувала.
Олексій з підносом підійшов до її столика, розташувався навпроти і спитав:
– Ти чого тут? З дому пішла? Ця їжа тобі, мабуть, не смачна?
– Та ні, мені ще треба з керівником диплома зустрітися, а він поки що зайнятий. Сказав, що за годину звільниться. Зайшла перекусити. І як ви це їсте?
Дівчина відсунула тарілку, попрощалася та пішла. А Олексій із задоволенням поїв і попрямував до гуртожитку. Якщо вечір не задався, то можна буде позайматися. Перспектива не тішила, але він знову зустрів Віру. Керівник переніс зустріч на понеділок.
– Знаєш що, підемо до мене, га? Допоможеш трохи, бо я відстаю щось зі своєю роботою. Стільки незрозумілого, хоч поясниш трохи.
Олексій не відмовився. Чому б і не допомогти однокурсниці. Вони весело балакали дорогою. Віра сказала, що батьки поїхали на дачу, а брат із дівчиною зустрічається. Вдома нікого, можна і повечеряти заразом.
Олексій був не голодний, але вони зайшли в магазин, накупили соків, тістечок до чаю і так поволі, розмовляючи про навчання та диплом, дійшли до будинку Віри.
Гарний триповерховий будинок, верхній поверх якого займала їхня простора квартира. Вже згустилися сутінки, і в квартирі панував напівтемрява.
Віра, не вмикаючи світло, раптом взяла його за плечі і повела до кімнати. Олексій розгубився, коли вона буквально повисла на ньому і почала шепотіти якісь слова, жарко обдаючи обличчя своїм диханням.
Олексій усунув дівчину від себе і сказав твердим голосом:
– Віро, ти чого це раптом? У мене наречена є, я її люблю. Навіть не вздумай…
Вона відсахнулася від нього, а Олексій потягнувся до вимикача і ввімкнув світло. І тут їхньому погляду постала неприваблива картина. На дивані затишно та інтимно, затамувавши подих, розташувалася пара: брат Віри та його Настя…
Заціпеніння пройшло не одразу. Але коли Олексій прийшов до тями, він швидко вибіг з дому і помчав, куди очі дивляться.
Більше він із Настею не зустрічався, із Вірою, яка так і не зрозуміла у чому справа, теж намагався не спілкуватися. Нарешті захистив диплом і поїхав у своє село, щоб трохи прийти до тями, а потім вирішити, що йому робити далі.
Пережити цей підливй обман було дуже важко, і навіть Оля не могла вивести його з цього стану. Але час покаже, він найкраще допомагає, особливо коли поруч вірна подруга.