Ганна не сподобалася матері Віктора з перших секунд знайомства. Дівчина не встигла переступити поріг будинку, але Лариса Андріївна вже знала, що надовго ця дівчина не затримається в їхньому домі. У неї вже був свій план звести сина з донькою близької подруги. Та була відмінницею, хазяйкою, тихою і поступливою дівчинкою.
А Ганна, як вам сказати, ні те, ні се. Не сказати, що нечепура, але й чистюлею її не назвеш. Родом не з великого міста, не з малого, а з села, із середньої родини, середня з трьох дочок. Злегка неуважна, але по-своєму приваблива.
А до міста вона приїхала разом із подругою з метою знайти роботу, а може, якщо пощастить, і нареченого. Разом влаштувалися касирами до Гіпермаркету, разом винайняли однокімнатну квартиру.
Ось там, біля каси, і відбулася перша зустріч Віктора з Ганною. Зазирнувши лише раз у її очі, він не міг забути їх. Дочекавшись закінчення зміни, Віктор напросився провести дівчину додому. Зустрічі продовжилися. Ганна не раз запрошувала Віктора до себе на орендовану квартиру. І там пригощала його своїми фірмовими пирогами та іншими стравами, які вона приготувала сама.
Віктор був у захваті. Дівчина, з якою він познайомився, виявилася не лише красунею, а й чудовою господаркою.
– Вона точно сподобається моїй мамі, – вирішив Віктор.
Коли під час знайомства мама Віктора дізналася, що Ганна живе на орендованій квартирі, то співчувавши їй, тут же запропонувала:
– Ганно, переїжджайте до нас, і вам легше буде, і мені по господарству допоможете, бо в мені вже зовсім важко. Тільки я громадянські шлюби не вітаю, тож спати до весілля будете у різних кімнатах.
Ганна не посміла заперечити та прийняла пропозицію Лариси Андріївни.
Мама Віктора була дочкою інженера та викладачки у місцевому університеті. Тобто вважала себе за інтелігенцію. І чоловік її на той час був не останньою людиною – працював у міській раді на досить-таки хорошій посаді. Але щойно батька Віктора не стало, у сім’ї почалися проблеми.
Життя в достатку залишилося в минулому. А від колишньої розкоші залишилася лише чотирикімнатна квартира. Але гонор у Лариси Андріївни нікуди не подівся. Вона не хотіла рівняти себе з тими, хто колись за становищем був нижче за неї, наприклад, з сусідами, з якими вже багато років жила в одному будинку.
Хто б їй що не казав, для себе вона все вирішила сама. Треба відзначити, що Лариса Андріївна була досить підступною жінкою, а підступність її полягала в тому, що людина з нею не знайома, ніколи не могла зрозуміти, що вона насправді про неї думає. Ось і Ганна, сидячи за столом і розмовляючи з нею, зовсім не зрозуміла, що запросили її тільки для того, щоб потім виставити з соромом.
Спочатку все йшло добре, але потім пішли перші дзвіночки: зауваження Ганні, загорнуті ніби в обгортку жарту, порівняння її з дочкою подруги, тощо. Потім Лариса Андріївна, за її словами, сильно занедужала. І всі домашні справи лягли на плечі молодої дівчини. Ганна готувала, прала, прибирала. Та ось тільки все в неї вічно виходило шиворіт-навиворіт.
Вона не розуміла, що відбувається. Перевіряла кишені, бац – а ключі все одно у пральній машині. Готувала, як і раніше, свої фірмові страви, не відступаючи від рецептів, і раптом виявлялося, що в їсти їх неможливо, то солоне, то гірке, то не зрозумій яке. Раз у раз помічала Ганна, що стала вона якась розсіяна, поставить каструлю на повільний вогонь, відійде, а вона вже на великому.
– Зберися, Ганно, ти що, ніби не з тієї ноги встала, – хвилювався Віктор.
– Та знаю, знаю, – трохи нервово казала Ганна, – я не розумію, що зі мною відбувається.
– Про що думаєте? – проскрипів голос Лариси Андріївни, – Вітя, ти свою Ганну навчив би як господарство вести.
Ганна засмучувалася, але Віктор намагався її підтримувати, тому вона продовжувала старатися, хоча Лариса Андріївна тепер ще й не давала їй спати, піднімаючи кілька разів за ніч з усіляких дрібниць. Адже Ганна ще й працювала.
А потім дівчина припустилася останньої помилки – вона дала мамі Віктора не ті піґулки, які тій виписали. Була сварка. Лариса Андріївна насварилася на Аню:
– Ах, ти! На той світ відправити надумала! Ну ти подивися на неї, пускаєш до себе в будинок, а вона он, що витворює! Йди звідси!
– Вибачте мені, будь ласка, але я пам’ятаю, що подала вам саме те, що ви просили.
Втрутився Віктор:
– Спокійно, мамо, тобі зараз не можна хвилюватися, ти лягай, а я поговорю з Ганною.
Коли Віктор залишився наодинці з Ганною, то попросив її залишити квартиру.
– Вітю, дозволь мені все пояснити…
– Іди!
– Зачекай, Вітя…
– Мені тебе виводити звідси треба? – холодно промовив Віктор.
Ганна пішла в засмучених почуттях, бо не мала намірів ображати матір Віктора. Вона все думала, як могло так вийти, що так помилилася, і дала Ларисі Андріївні не те що вона просила.
Наступного ранку Віктор спитав у матері.
– Мамо, ну ти як себе почуваєш?
– Не дуже, і все це через твою Ганну.
– Якщо що, дзвони, я одразу приїду.
Віктор подався на роботу. Але, вийшовши з пвід’їзду на вулицю, згадав, що залишив вдома необхідні для роботи документи. Він піднявся на свій поверх, обережно відчинив вхідні двері ключами, щоб зайвий раз не турбувати свою матір, яка знаходилася в ліжку. І раптом почув її бадьорий голос. Лариса Андріївна розмовляла з кимось телефоном.
– Я її і так, і сяк, а вона все мовчить і мовчить, святошу з себе робить, – звучав голос Лариси Андріївни.
А далі Лариса Андріївна в подробицях поділилася зі своєю подругою своїми методами виставлення Ганни з квартири.
Віктор, не витримавши, зайшов до кімнати, де його мама продовжувала розмову.
– Мамо, а в тобі пропадає велика актриса, – сказав він.
– Ти про що, синку? – Запитала Лариса Андріївна і тут же відключила телефон. – Ось бачиш без твоєї Ганни мені відразу полегшало.
– Я все чув, мамо. Сьогодні я проситиму у Ані пробачення, і якщо вона простить мене, то ми підшукуватимемо собі орендовану квартиру.
-Одумайся, синку, ти що робиш! Вона тобі не пара! – вигукувала слідом синові Лариса Андріївна, але він уже не чув її.
Віктор не викреслив матір зі свого життя і після одруження продовжував спілкуватися з нею, але рідше. Ларисі Андріївні, довелося стримати свій гонор і просити вибачення у Ганни.
Наразі Віктор живе щасливо з Ганною і в усьому їй довіряє.