Інна Юріївна прибирала на балконі, коли пролунав дзвінок у двері.
-Напевно, невісточка, – подумала жінка. – Хто ж іще може прийти в цей час.
Інна Юріївна зітхнула, поставила віника і пішла відкривати двері.
І дійсно, на порозі стояла її невістка Ольга з цілим пакетом зелені в руках.
-Знайшла таки привід, щоб приїхати, – подумала Інна Юріївна. – Тільки вчора синок Сашко грошима поділився, а невісточка тут, як тут – перевірятиме, куди свекруха гроші витратила.
Зараз, як би ненароком, в мій холодильник полізе…
-Я тут вам зелені привезла з нашого городу, – заспівала з порога невістка. – Треба було б у холодильник покласти…
-Ну ось, так я і знала – був би привід, – подумала Інна Юріївна.
Ольга діловито відкрила холодильник, поклала зелень і аж присвиснула.
-Ого, шикарно живете! – сказала вона. – Ковбаска копчена, дорога. Ми навіть собі таку не дозволяємо! Сири двох видів, майонез!
Інна Юріївна рота відкрила від здивування.
-Ольго, це на мій день народження, подруги ж прийдуть, – сказала жінка.
-Хочете їм показуху влаштувати? Ну і навіщо? По грошах треба жити!
Добре, що Ольга ще по шафах не полізла – там, між постільною білизною лежала баночка тунця, можна зробити смачний салат.
І все ж таки Інна Юріївна відчула себе винною.
Почуття провини і страху вона відчувала завжди: спочатку в дитбудинку, потім перед свекрухою та чоловіком.
Свекруха була строга пані, син її теж слухався, тому всі біди та невдачі списувалися на молоду Інну. Від розбитої чашки до загублених грошей, що збиралися на щось.
Гроші знаходилися, сама свекруха їх ховала і забувала куди поклала, але осад залишався…
На третьому році подружнього життя Інна завагітніла і знову залишилася винною перед свекрухою – надто рано зібралася народжувати.
Була сварка. Інна пішла, їй дали від підприємства спочатку кімнату в гуртожитку, а потім і квартиру, коли Сашкові було три роки.
Чоловік приходив як недільний тато потай від матері, й Інна йому дозволяла – все ж таки батько, та й боялася вона йому суперечити.
Так тривало до середини доти, коли Сашкові було вже 10 років.
Свекрухи не стало, а колишній чоловік одружився з іншою жінкою.
Тоді Інна освоїла професію перукарки, і, працюючи в жіночому колективі, вона всіх боялася – і колег, і керівницю.
Працювала ретельно, підміняючи інших, іноді у дві зміни – ні сісти, ні рукам відпочити.
Сашко ріс самостійним, закінчив університет, став фахівцем.
Він одружився на Ользі – тоді ще гарній дівчині без претензій.
Батьки середнього достатку, будинок у них за містом із господарством.
У родини Сашка своя квартира і дві машини.
Все було чудово, жили дружно, але рік тому Інна Юріївна вийшла на пенсію – сил немає вже.
Тільки ось на пенсію жити неможливо – комуналка, ліки і тільки крихти на хліб.
А поїсти нормально, а одягнутися? Сашко став давати гроші. Інна Юріївна раділа, хоч чомусь і почувалася винною.
З того часу у них із Ольгою стали псуватися стосунки.
На вигляд начебто все нормально, але вона зачастила до свекрухи з претензіями.
-Інно Юріївно, у нас двоє дітей, тягнемо помаленьку. Я, звичайно, не проти, щоб Сашко допомагав, але що вам таке особливе потрібне для самотнього життя?
Ось давайте порахуємо – вашої пенсії цілком вистачає, щоб самій прогодуватись на місяць! Давайте я перевірю ваш холодильник!
Інні Юріївні було соромно за куплену курку та шматочок свинини в холодильнику, за сир, за варену ковбаску та за улюблені банани – начебто вона дозволяє собі щось недозволене, надлишкове…
Чомусь невістці здавалося, що старенькій достатньо каші з молоком.
А ще Інна Юріївна збиралася купити нові чоботи до зими, теплі штани та пристойну кофтинку – хочеться ж жити, як усі.
Про речі Інна Юріївна промовчала. Та й Сашку вона не скаже про те, що творить невістка – руйнувати родину не хоче, а Сашко напевно й не здогадується.
Трохи пізніше невістка все ж таки зрозуміла, що сказала зайвого, і шукала інші приводи, щоб зайти до свекрухи, перевірити її холодильник і оглядітися – чи не купила собі свекруха щось нове в будинок.
Ось і тепер, зайшовши додому з цією нещасною зеленню, вона з порога влізла в холодильник і почала видивлятися – що там лежить. Ковбаска із сиром її обурила…
-Я скажу Сашкові, щоб він грошей більше не надсилав, – зітхнула Інна Юріївна.
-Не треба так казати, Сашко не зрозуміє! – захитала головою Ольга. – Але ви зрозумієте, я хочу вас навчити жити за доходами!
Ви просто звикли, коли працювали, трішки розкидатися грошима, але зараз ви на пенсії.
Ось як мої батьки – якщо на пенсії, то переважно живуть зі свого городу.
Ну хто вам заважає хоча б помідори посадити на балконі, вже ж економія!
У вас уже вік за 60, вам раціон потрібен легкий – кефір, каші, навіщо вам ті ковбаси?
Ви особливо нікуди не ходите, можна і на речах економити. А вже з днем народження, оце ви придумали – це взагалі марнотратство! Не ювілей навіть!
Інна Юріївна попросила Сашка не надсилати гроші, на що він сказав:
-Мамо, балуй себе, як ти мене в дитинстві. Ну якщо вистачає – збирай на що-небудь. І взагалі, ми не бідуємо, і ти теж не заощаджуй на собі.
Перед днем народження Інна Юріївна поскаржилася подругам-сусідкам на невістку. Поскаржилась і злякалася:
-Ой, ви тільки не видавайте мене, будь ласка. Це я вам по секрету сказала. Не хочу у Сашка вдома неприємностей.
Хоча як вони розкажуть? Сашко весь час зайнятий, вдома майже не з’являється – багато працює. На день народження, дай Бог, по телефону привітає і кур’єром квіти надішле.
Онуки теж вітають телефоном, все літо у баби з дідом проводять.
Але все ж таки Сашко знайшов час і приїхав привітати особисто. Він простягнув квіти та вручив конверт – там була путівка у санаторій!
-Я так подумав, грошима ти не візьмеш, я їх можу тільки на картку тобі їх покласти, щоб ти не повертала, а такий подарунок буде доречним.
-Та куди вже грошима, – пробурчала одна з подруг Інни Юріївни. – Потім твоя дружина їй весь холодильник переверне.
-Не зрозумів! – розгубився Сашко.
Подруга розповіла все, незважаючи на протести Інни Юріївни – вона, як могла, намагалася припинити розповідь подруги, але марно.
Інші теж кивали…
Сашко почервонів, перепросив і поїхав. Що він казав Ользі – залишилося невідомим, але ввечері він зателефонував матері.
-Я як висилав гроші, так і буду тобі висилати, навіть не думай на собі економити.
А претензій Ольга до тебе більше пред’являти не буде, я з нею поговорив.
Ми не бідуємо – дітям всього вистачає, а Ольга машину нову захотіла!
І, мамо, давай домовимося – ти більше нічого від мене приховувати не будеш!
…І знову Інна Юріївна відчула себе винною. Начебто і все правильно, але подругам вона посміла розповісти, а ті Сашкові… В його родину сварку принесла.
-Неприємно якось вийшло, – все думала вона.
Ну от такий характер у неї. На старості він вже й не зміниться… Добре що син все зрозумів, поставив дружину на місце і ще більше почав підтримувати маму…