-Як ти? – дбайливо запитала Лариса в чоловіка.
Ось уже місяць, як її коханий чоловік Олег заслаб. Два тижні він їздив всюди, і, зрештою, йому рекомендували бути вдома і купу процедур.
Що ж, Ларисі тільки залишилося виділити гроші на процедури і гідно тягти на собі дім, дітей старшокласників, – Катрусю і Миколку і, до того ще, чоловіка, який раптово заслаб.
А що зробиш? Залишалося лише створювати Олегу умови і тішити себе надією, що в разі чого з нею, чоловік так само покірно візьме на себе весь клопіт.
Олег, з вдячністю подивившись на дружину і знизав плечима:
-Та як? Як зазвичай. А от якщо мене не стане, то теж витрати…
-Не говори нісенітниць! – обурено вигукнула Лариса. – До чого тут витрати? Ми тебе любимо і не хочемо втрачати. Ти нам потрібний. Скажеш теж – витрати!
-Вже й пожартувати не можна! – усміхнувся Олег.
-Жарти у тебе, я тобі скажу! Ну, та добре. Ти сьогодні щось їв?
-Їв, – кивнув чоловік. – Суп, який ти варила.
-Точно?
-Та точно, точно.
-Дивись мені! – жартівливо сказала вона.
-Ларисочко, але я ж не маленька дитина!
-Ай, – махнула вона рукою. – Ви, чоловіки, ще краще дітей будете.
Лариса працювала продавцем у супермаркеті. І тільки коли заслаб Олег, вона гідно оцінила своє місце роботи.
Немає грошей, а до зарплати ще далеко? Так можна взяти продукти під зарплату. А ще можна взяти додому такі, що втратили товарний вигляд, але цілком їстівні фрукти.
Та тільки ось, схоже, все одно доведеться шукати підробіток. Адже, окрім продуктів, є й інші витрати – шкільне харчування, одяг, комуналка, процедури чоловіка та інші потреби.
-Дівчата, не підкажете, де можна підробити? – запитала Лариса перед початком зміни.
-Кур’єром можна, – озвалася Марія. – Щоправда, копійки платять, та й втомишся, зате графік вільний.
-Можна в таксі диспетчером на заміну, – сказала Оксана. – Платять добре, але там цілодобово працюють.
-Не завжди, – відповіла Ірина. – Моя сусідка у таксі працювала, і підмінною можна на півдня вийти. Або навіть погодинно. Потрібно, наприклад, комусь кудись, от і просять підмінну.
-І як мені туди потрапити? – запитала Лариса.
-Простіше простого, – відповіла Іра. – Обдзвонюєш таксі і пропонуєш свої послуги. Мовляв, вам підмінні не потрібні?
-Твій як? – зі співчуттям запитала Оксана.
-Та щось поки що без змін.
-Так, – зітхнула Марія. – Така наша жіноча доля. Що би в сім’ї не трапилося, то ми, жінки все на собі тримаємо. Жаль тільки, мужики цього не цінують.
-Ти про що? – запитала Лариса.
-Та ні, ні про що. Так, думки вголос.
Лариса так і зробила, і її взяли на підміну диспетчеркою одразу у два таксі. Але й вакансію кур’єра вона взяла на замітку. Не в її теперішньому положенні розкидатися якими-небудь можливостями.
-Олежику, я тепер підроблятиму в таксі диспетчеркою, – сказала Лариса чоловікові, коли прийшла з роботи. – Впораєтеся тут без мене?
-Впоратися впораємося, – зітхнув він. – Але сама потягнеш?
-Чого не зробиш заради коханого чоловіка?
Лариса посміхнулася і пригорнулася до чоловіка. Вона готова працювати стільки, скільки потрібно. Аби Олег одужав.
Наступні два дні, понеділок та вівторок, були вихідними, і Лариса ходила на стажування. Але в понеділок увечері, коли вона вже була вдома, їй зателефонувала старша диспетчерка і запитала:
-Ларисо, завтра ввечері не хочете підробити?
-Я так розумію, до ранку?
-Ну так.
-Навіть і не знаю, – розгублено відповіла Лариса. – Просто мені завтра вранці на основну роботу.
-Та не переживайте, – заспокоїла її старший диспетчер. – Будній день, вечір буде спокійним. Ви навіть можете виспатися. А Тетяна вас завтра раніше змінить.
-Ну добре.
У вівторок увечері, коли Лариса пішла на підробіток, а діти були зайняті своїми справами, Олегу зателефонували.
-Як справи? – запитав голос на іншому кінці.
-Поки що ніяк, – зітхнув він.
-А що тягнеш?
-Зрозумів. Сьогодні ж поговорю із дружиною.
Відпрацювавши у таксі, Лариса вирушила у магазин. Вона спала на ходу, але зміни відпрацювала.
Увечері Лариса їхала додому на таксі і думала:
-Адже мене так надовго не вистачить.
А вдома нова новина.
-Ларисочко, – нерішуче запитав Олег. – Я, звичайно, розумію, що ти зараз тягнеш сім’ю одна. Але справа дуже серйозна.
-Що таке? – запереживала вона.
-Мені потрібне дорогі процедури. Бажано зібрати протягом тижня.
-І яка сума потрібна?
Коли чоловік назвав суму, Лариса взялася за голову.
-Та де ж я такі гроші роздобуду? – вигукнула вона.
-Ну, ні, так ні, – зітхнув Олег.
Ларисі стало його шкода. Ні, вона не має права опускати руки! Якщо не Лариса, то хто?
-А ти чого це така сумна? – запитала наступного дня Марія.
-Все дуже недобре! – заплакала Лариса і розповіла, в чому річ.
-Ого, ситуація, – похитала головою Оксана. – Дівчата, так, може, скинемось, якщо таке діло? Хто скільки може?
На подив Лариси, ідею підтримали усі. Не залишилися осторонь адміністратори, вантажники, прибиральниці та керівництво. У результаті набралася майже вся сума.
Лариса була зворушена. Нещасна жінка і подумати не могла, що колектив перейметься її нещастям!
-Все склалося дуже добре, щоб бути правдою, – думала Лариса. – Ну завтра зроблю Олежику сюрприз!
Але Лариса і не підозрювала, що сюрприз чекав на неї саму…
Лариса прийшла додому пізно. Вона відкрила двері своїм ключем. Вдома було на диво тихо. Катрусі і Миколки явно немає вдома, інакше б комп’ютер працював.
Вона подивилася на годинник. Так і є. Діти ще у школі. А Олежик, швидше за все, спить.
І раптом вона почула його голос!
-Я скучив, – ніжно сказав він комусь. – Лариса влаштувалася на підробіток у таксі. Диспетчерка. Може, зустрінемося якось? Зрозуміло, вдень, коли діти у школі…
І раптом Олег розсміявся.
-Сказав, що мені потрібні гроші на процедури! Повірила! Та Лариса не дуже й не вникає. Зайнята роботою та будинком. Так що все буде добре… Ні, про звільнення вона нічого не знає…
І знову сміх!
Лариса не знала, що й думати. Вона просто не могла повірити у почуте.
Першою думкою було різко відчинити двері і влаштувати сварку. Дружина, значить, розпинається, думає, де грошей дістати на життя і на Олежика, а той, виявляється, здоровий, та ще й звільнений!
Але, незважаючи на все у неї виникла ідея краще…
…А тим часом розкішна блондинка натиснула кнопку телефону і з усмішкою подумала:
-Ти мені, головне, грошей роздобудь! А все інше вже не має значення…
Лариса навшпиньки вийшла з квартири. Шлях її лежав у магазин канцтоварів. Лариса придбала пачку паперу для принтера.
Коли Лариса вдруге зайшла додому, то застала Миколу. Син пив чай із бутербродом.
-Привіт, мамо! Ти сьогодні рано.
-Привіт, Микольцю. Ну так вийшло.
Ларисі не хотілося казати синові, що їй стало недобре на роботі.
-Катя ще у школі? – запитала вона.
-У неї сьогодні додаткові.
-Ммм, зрозуміло. А в тебе які плани?
-А я біжу на тренування.
-Тато не спить?
-Начебто, не спав.
Лариса увійшла до чоловіка. Олег справді не спав. Судячи з усього, чоловік сидів у соцмережах.
-Чи не з тією, за якою скучив, листується? – подумала вона і здивувалася, що не ревнує.
Мабуть, гнів виявився сильнішим.
-Олег, у мене чудова новина! – оголосила Лариса. – Я зібрала гроші. Готівкою.
Вона показала йому якийсь паперовий пакунок і додала:
-Тут уся сума.
-От чудово! – зрадів чоловік. – Ти мене врятувала!
-А навіщо ще потрібні дружини? – скромно посміхнулася Лариса. – Тобі коли на процедури?
-В четвер.
-Хто б сумнівався!
Адже у четвер Лариса виходить на роботу.
Щойно за Ларисою та дітьми зачинилися двері, Олег зателефонував Жанні.
-Ну, чого так рано? – замість привітання відповіла вона.
-Жанночко, у мене чудова новина! – майже, як дружина кілька годин раніше, вигукнув Олег. – У нас є гроші!
-Правда? Так це ж круто!
Через годину він дзвонив у двері білявої красуні.
-Заходь, мій коханий! – прощебетала вона.
Але вже через п’ять хвилин Жанна кричала:
-Це, що жарт такий? Не смішно!
-В чому справа?
-Ти мені що приніс? Ці жалюгідні дві тисячі і записку?
Олег глянув на пачку грошей. Точніше папір. Справжніми були лише кілька папірців. А родзинкою композиції був напис на одному з них:
-Користуйтесь моєю добротою і ні в чому собі не відмовляєте!
-Але ж я не винен, – пролепетав Олег. – Це Лариса…
-Та мені все одно, – усміхнулася Жанна. – Нащо ти мені здався без грошей?
-Але ти обіцяла поговорити з батьком, щоб він влаштував мене на роботу.
-Вільний, – сказала вона. – Таким, як ти у нашій родині не місце!
-Але…
-Йди! Гроші забери. Відчуваю, вони тобі, ох, як знадобляться.
Олег вийшов із шикарної квартири Жанни і пішов у бік вокзалу.
Він сяде на найближчий автобус і поїде в село до сестри.
-Ольга мене прийме. Ну, а потім спробую налагодити стосунки з Ларисою. Якщо любить, то вибачить.
Тільки ось упевненості в цьому було…