Тамара готувала вечерю. Дуже просту. Дуже простою вечерею, Тамара називала який-небудь овочевий салат. Готувати вона вміла, але робити це не було для кого. Максима вона вже нагодувала, покупала і вклала спати. Йому всього лише два з половиною роки, тому у нoьго свій режим. А сама, коли прийшла з роботи, закрутилася поки займалася сином, що геть забула про вечерю, але зараз їй захотілося щось перекусити, тому і вирішила приготувати щось швидке, щось на що не потрібно витрачати багато часу і сил.
На роботу Тамара повернулася пів року тому. Батько Максима був проти цього, але вона наполягла. Вона не хотіла жити за його рахунок. Він і так добре допомагав їм: оплачував квартиру і давав гроші на сина.
У Анатолія – батька Максима була інша сім’я. Двоє дітей і дружина, до того ж молодша дочка була такого ж віку як Максим. Коли Тамара познайомилася з Анатолієм, він про це їй не сказав. Вона випадково про це дізналася, на той момент вони вже майже рік зустрічалися. Якось пішла вона з подружкою в торговий центр, вирішили влаштувати собі шопінг. Дівчата є дівчата, часу на все це пішло багато, вони втомилися і зголодніли, тому вирішили зайти перекусити в кафе. В гарному настрої, веселі подружки сіли за столик і зробили замовлення.
За столиком навпроти сиділа жінка з дівчинкою. Дівчинці було років 7-8. Дівчата почули, що ця дівчинка була чимось не задоволена. Вона майже кожну хвилину питала маму, коли вони поїдуть додому і де тато. Так тривало хвилин 10-15.
За сусіднім столиком сиділа жінка з дівчинкою. Дівчинці було приблизно років 7- 8. Було добре чути, що дівчинка була чимось незадоволена. Вона мало не щохвилини питала маму, де тато і коли вони поїдуть додому. Так тривало хвилин 10-15.
Тамара подумала, що їй теж хотілося б мати сім’ю. З Толіком у них були хороші стосунки, але ось про спільне життя він ніколи не говорив. Тамара також мовчала про це, вона думала, що Толіку подумає, що вона квапить події. Все таки вони зустрічаються тільки рік, у них ще все попереду.
Тамара щось розповідала подрузі, вона побачила, що та чомусь напружилася. Увага Діани – подруги, була прикута до столика за яким сиділа жінка з дівчинкою. Тамара сиділа спиною до них, тому не бачила, що там відбувається. Раптом вона почула знайомий голос, вона обернулася і побачила Анатолія. Він сидів за сусіднім столиком та заспокоював дівчинку. Тамара все зрозуміла. Анатолі не помітив дівчат, а їм хотілося провалитися під землю. Навіть Діана добре знала Анатолія. Вона разом проводили вечори. Діана з своїм чоловіком і Анатолій з Тамарою. Якщо вже Діані було не зручно, то що вже казати за Тамару.
Вони з Діаною вирішили піти. Але як на зло, як тільки вони встали і пішли до виходу, Толік з своєю сім’єю теж вирішили йти. Вони зустрілися на виході. Тамара помітила тільки очі Толіка. У них був тільки страх.
Він напевне думав, що Тамара зараз почне з’ясовувати стосунки, але вона так не вчинила б ніколи. Зробити це їй не давало виховання і гордість.
Того ж дня Анатолій увечері приїхав до Тамари. Між ними відбулася важка розмова. Тамара твердо сказала Толіку, що вони розходяться. Анатолій хотів продовжити відносини. Він переконував Тамару, що все буде як раніше, він її кохає, але залишити сім’ю не може. Тим більше зараз, коли дружина сказала йому, що чекає другу дитину.
Толік не міг кинути дружину, але і Тамару залишити теж не хотів, тому саме Тамара поставили крапку у їхніх відносинах. Вона не могла і не хотіла лізти в чужу сім’ю.
Однак все виявилося не так просто. Тамара дізналася, що вагітна. Коли вона зробила тест, її охопила істерика. Заспокоювати її довелося все ті ж Діані.
Коли шок пройшов. Тамара не знала, як їй вчинити і що робити далі…
Вона вирішила зателефонувати мамі, у низ завжди були хороші відносини. Мама розуміла дочку з півслова. Тато Тамари також був доброю людиною. Вона дуже любила своїх батьків. Ось тільки за останніх 12 місяців вона ні разу не приїхала додому. Не було часу. Тамара працювала, а потім вона зустріла Анатолія. Батьки приїздили до неї один раз. Вони обидва теж працювали, хоч вже і були на пенсії.
У батьків Тамари був великий, гарний будинок в селі. Сад, город, та господарство. На часті поїздки до дочки часу не було взагалі.
Тамара розповіла мамі про все. Про стосунки з Толіком, про те що дізналася про його сім’ю, та про те що чекає дитину. Мама спокійно сприйняла цю новину. Вона ні в чому не звинувачувала дочку, не істерила, вона тільки запитала у неї, що вона збирається робити далі. Тамара сказала, що вона твердо вирішила народжувати.
Мама підтримала рішення Тамари. Вона була впевнена її дочка сильна, вона з усім впорається. Мама запропонувала Тамарі повернутися додому. Місця вистачило б усім, та й дитині було б краще в селі, але вона відмовилася. Мама сказала Тамарі, що вони з татом допомагатимуть їй усім чим зможуть. Тамара і так це знала, вона ніколи не сумнівалася в своїх батьках.
Толіку вона не сказала про те, що чекає дитину. Але він дізнався про це від Діани. Толік хотів через Діану повернути Тамару, він зателефонував їй. Саме тоді Діана йому все розповіла.
Діані з самого початку не подобалося те, що Тамара не хоче розповідати йому про дитину. Вона наполягала, що Толік теж зобов’язаний нести відповідальність за їхню з Тамарою дитину. Коли Толік дізнався про все, він одразу приїхав до Тамари. Відбулася чергова важка розмова. Анатолій наполягав, що він повинен спілкуватися і бачити дитину. Тамара погодилася на це, але поставила умову. Вона дозволила Толіку бачити дитину, але між ними жодних відносин більше ніколи не буде.
Анатолій не став заперечувати.
Коли народився Максим, Толік почав часто приїздити до них. Допомагав з малюком, привозив подарунки. Він декілька разів намагався повернути Тамару, але марно… Толік оплачував Максиму і Тамарі житло, допомагав матеріально. Коли Максиму виповнилося два рочку, Тамара вирішила що вона віддасть сина в дитячий садок, а сама вийде на роботу.
Анатолій був проти такого рішення. Але Тамару не цікавила його думка. Він був просто батьком її дитини, а Максиму Тамара не бажала нічого поганого. Вона дуже любила сина.
Максим пішов в садок, а Тамара повернулася на роботу. Після роботи вона забирала сина з садка, і всі вечори вони проводили удвох.
Батьки Тамари за цей час приїздили всього лише два рази. Коли дідусь взяв онука на руки, на його очах з’явилися сльози. Бабуся також була безмежно щаслива, але частіше приїздити вони не могли. А Тамара помітила, що стала дуже сумувати.
Стала сумувати за рідним домом, за місцями де народилася і виросла.
Пройшло кілька місяців. Життя Тамари почало змінюватися. Толік раптово став дуже наполегливим. Почав частіше приходити, говорив Тамарі, що їй пора прибрати гординю, і що він всерівно отримає своє. Вона намагалася триматися спокійно, але її терпіння було на межі.
Тамарі стало неприємно бачити Анатолія і спілкуватися з ним, неприємно слухати, що його дружина йому вже набридла, і що він її не кохає, а просто живе з нею лише заради дітей.
Тамара раптом подумала, а якби вона стала його дружиною? Невдовзі він знайшов би собі якусь коханку і так як зараз він говорить про свою дружину, він би говорив про неї. А Анатолій ставав все наполегливішим.
І Тамара вирішила. Навіщо вона тут? Навіщо їй і Максиму ця чужа квартира? Це чуже місто? Адже у них є рідний дім, дім де їх люблять і чекають. Де для Тамари було все рідне і дороге її серцю. А Максим це все полюбить і це все стане і для нього дорогим і улюбленим.
Вирішено – зроблено.
І ось по полю, засипаному квітами, біжить маленький хлопчик. Поруч з ним щаслива жінка.
Вони приїхали туди де їх будинок. Тепер рідний для них обох.