Світлана акуратно відчинила двері і навшпиньки зайшла до коридору своєї квартири. Тиша. Вона принюхалася – чи не пахне тут жіночими парфумами? Так, начебто ні. Вона обережно зайшла до кімнати. Так, ліжко зім’яте, але Олег рідко його застилає. Світлана провела рукою по подушці та простирадлі, вишукуючи жіноче волосся. Нічого такого не було, та все ж – порожня пляшка ігристого у відрі для сміття, два митих келихи, говорили про те, що Олег явно тут був не один. Але де він сам? Ще початок сьомої ранку, у нього вихідний, куди він подівся? Дзвонити йому не хотілося, спочатку треба було провести ретельне розслідування.
Напередодні Світлана була у матері, їздила до неї із донькою на два дні. Це сусіднє село від міста, півгодини їзди. Світлана мала приїхати сьогодні вдень, її хотів забрати чоловік, але майже опівночі їй зателефонувала сусідка Вероніка Сергіївна, старенька жінка, що живе через стінку зліва, і сказала:
– Світлана, ти поїхала, а твій чоловік привів до себе жінку. За стіною чути їхній «відпочинок», зроби щось. Приїдь, лови свого неблаговірного. Я бачила, як якась жінка заходила до вашої квартири.
Світлана застигла. Вона і так була ревнива, Олег аж надто гарний як чоловік, так ще й сусідка підтверджує його зраду. А що їй було робити? Автобуси із села ще не ходили, а викликати таксі – надто дорого. Світлана знала, що Олег вимикає на ніч свій телефон, щоб нічого йому не завадило спати, і цього разу серед ночі він був недоступний.
Усю ніч Світлана металася у ревнощах. Це помітила і її мати:
– Ось завжди підозрювала, що Олег твій ходить на сторону! Надто вже він гарненький на обличчя! Казала ж тобі – не за гарне обличчя треба заміж виходити! Така зовнішність завжди приваблива для інших жінок.
Мама не любила зятя і вважала його несерйозним. Ну що це – з усіх багатств він до тридцяти років нажив собі маленьку квартирку, яка дісталася йому у спадок і якусь стару машину. Інша справа її чоловік – он який будинок в селі збудував, рукостий був чоловік. А цей? Лише гарненьке обличчя, от і все.
Дочекавшись шостої ранку, коли починають ходити перші автобуси, Світлана вирушила додому, щоб впіймати чоловіка на гаряченькому. Доньку залишила на маму. Але Олега немає вдома! Та й докази так собі. Може Вероніка Сергіївна помилилась? Може, їй здалося? Вона взагалі старенька вже, мало що вигадає.
Отже, ванна кімната. На поличці над раковиною чужа помада. Червона! Світлана забігла на кухню і з невдоволенням жбурнула помаду у відро для сміття, поряд з порожньою пляшкою. Негідник, та як він міг? Весь час маскувався під порядного сім’янина, і ось!
У двері подзвонили. На порозі стояла худенька дівчина років із двадцяти. Вона розгублено заплескала очима і тихо запитала:
– А Олег вдома?
В цей час сусідні двері відчинилися і з’явилася голова Вероніки Сергіївни. Вона закивала головою – мовляв, так-так, вона сама.
– А вам навіщо Олег? – Світлана скипіла.
– Я тут залишила… – дівчина не встигла договорити.
Світлана кинулася на кухню до відра, дістала звідти помаду і кинула до дівчини.
– Твоя? Негідниця ти така? Забирай!
Світлана була така зла, що дівчина не на жарт захвилювалася, схопила помаду і кинулася вздовж довгим коридором. Ну все – сумнівів немає, Олег їй зрадив із цією фіфою. Дзвінок від Олега. Ну, зараз я йому покажу! Вона підняла слухавку і холодно сказала:
– Так. Я слухаю тебе.
– Світланко, ти де?
– Я у мами, а що?
– Це я у твоєї мами! Що відбувається? Ти де була цієї ночі? Твоя мама каже щось невиразне, мовляв, у тебе в місті справи, і ти тому поїхала. Які можуть бути справи у такий час у неділю? Можеш пояснити, де ти була вночі?
– Я хочу дізнатись – де ти був? Я якраз вдома, тебе нема, а за помадою приходила твоя коханка!
– Яка ще коханка? – Олег засміявся. – Добре, чекай на мене, я заберу доньку і приїду додому, ось тоді все і з’ясуємо.
Час очікування був дуже складним. Скоріше б Олег з’явився. Напевно, за цей час вигадує собі всякі виправдання. Цікаво, як це в нього вийде, адже всі докази в наявності. І Вероніка Сергіївна підтвердила, що дівчина входила до нього. Варіантів щось вигадати, практично немає.
Двері у квартиру відчинилися. На порозі з’явився Олег із донькою на руках. На обличчі ні сліду сорому та каяття, він усміхався.
– Ну що, мій коханий детектив, провела домашнє розслідування?
Світлана стояла навпроти Олега, склавши руки. Що він там вигадав? А ще стоїть, усміхається, жартує.
– Як там твоя кохана? Вже зателефонував до неї, придумав собі виправдання?
– А в чому я маю виправдовуватися? Я навіть номер телефону її не знаю.
– Так, звичайно! Розповідай, що не знаєш. Чи ця фіфа в тебе була на одну ніч? Судячи з помади – так! Де ти її зняв?
– Та це не моя дівчина, а Віктора.
Світлана знала Віктора – це ще один сусід, який живе праворуч від дверей Вероніки Сергіївни. Він молодий холостяк, який ніяк не міг знайти собі дівчину, казав, що немає гідних.
– А чому дівчина Віктора була в тебе? Мені Вероніка Сергіївна сказала.
– Так, вони заходили напередодні ввечері, до першої години ночі в мене сиділи. Ось на доказ – пляшка ігристого, яку вони приговорили, а я відмовився, бо мені за кермо. Я вночі не спав, так скучив без вас, що виїхав вранці.
– А як тут виявилася її помада?
– Не знаю. Мабуть, забула. Вона ходила у ванну прикрашатися. Та зараз я все доведу.
Олег привів сонного Віктора. Той був із телефоном.
– Світлано, ти що – не віриш? Так, ми заходили в гості до Олега, я думав, що ти вдома, хотів вас познайомити – нарешті знайшов гідну дівчину. Ми посиділи, пішли, а вранці Настя, збираючись на зміну, зрозуміла, що лишила тут помаду. От і зайшла сюди за помадою. Не віриш, дивись!
Віктор показав фотографії на телефоні. Вони з Настею то цілувалися, то обіймалися, і навіть були знімки цієї ночі – де вони в гостях в Олега, а потім у ліжку вдома Віктора.
– Нічого не розумію, – сказала Світлана. – А чому сусідка чула тут охи-ахи?
– Так треба в неї спитати.
Пішли втрьох, почали з’ясовувати.
– Та не знаю я! – вигукнула Вероніка Сергіївна. – Бачила, що дівчина заходила до Олега, подумала, що звук звідти лунає. Дайте мені спокій.
Вероніка Сергіївна зачинила двері. Усі втрьох засміялися. Ну що ж, докази очевидні. А Віктор із Настею потім розписалися. Світлані навіть було соромно за підозри на адресу Олега, він виявився вірним, незважаючи на гарненьке обличчя.