– На свої гроші купуй для доньки одяг! – з похмурим виглядом заявив Андрій Тетяні. – Я чужих забаганок оплачувати не збираюся, до того ж у неї є батько.
– Але ж ми сім’я! – обурилася Тетяна. – У мене зарплата лише за тиждень, а холодно стало вже зараз.
– Ну позич десь, – підтиснув губи Андрій. – Не треба залазити в мій гаманець.
Кілька років тому Тетяна пережила важке розлучення, чоловік вирішив змінити країну проживання, а вона не була готова змінювати налагоджений побут на життя в еміграції. Після від’їзду Андрій не платив аліменти на їхню дочку Катю, говорив про складнощі з переказом коштів. Спочатку Тетяна переживала розлучення, але за півтора року вже пішла на перше після заміжжя побачення. А нещодавно одружилася.
– Мамо, може, не треба поспішати? – умовляла її Катя. – Твій Андрій, звісно, на перший погляд нічого. Але ж ми його зовсім недавно знаємо. І потім, чужий чоловік у домі. Не впевнена, що це гарна ідея.
– Катю, ми дорослі люди, самі розберемося, – відповіла їй сердито Тетяна. – Напевно, я здатна відрізнити нормальну людину від поганої.
– Як скажеш, – пирхнула Катя. – Сподіваюся, ми уживемося.
Андрій переїхав до Тетяни і навіть узяв її прізвище, оголосивши, що вона більш милозвучне, ніж Слинюк. Своєї квартири в їхньому місті він не мав, чоловік пояснив, що приїхав сюди у відрядження і не планував залишатися надовго. А у результаті затримався на кілька років. Роботодавець оплачував йому житло, свою квартиру мати не було сенсу. А тепер Андрій взагалі оселився у дружини, але тут же почав встановлювати свої порядки.
– Так вже, зразу видно, квартира чоловічої руки не бачила, все бовтається, – заявив він. – Знадобляться великі вкладення. Що ж ти так запустила господарство, Тетяно?
– Ну, тепер у нас є ти, – усміхнулася йому дружина. – Зможеш все зробити на свій смак.
– Ага, а потім твоя дочка приведе сюди нареченого, онуки підуть, – пробурчав Андрій. – Гаразд, давай я розпоряджатимуся сімейним бюджетом, може, і вдасться щось відкласти на ремонт.
Вони завели спільний рахунок, на який обидва вносили гроші, точніше це був рахунок, відкритий на Андрія. Доступу до нього Тетяна не мала, але іноді просила у чоловіка показати суму накопиченого у додатку. Собі Тетяна залишала доходи від нечастих підробітків, а термінові витрати на себе та дитину покривала із зарплати, незважаючи на обурення Андрія. Він вважав, що всі ці питання мають обговорюватись із ним.
Але все спланувати неможливо, цього року похолодало рано, а Катя несподівано зізналася, що торішню зимову куртку носити не можна, вона розповзлася по швах. Тетяна глянула на річ, що була в шафі, і зрозуміла, що ремонтувати її немає сенсу. Але наразі вільних грошей не було. Тільки те, що відкладали на ремонт на спільному рахунку, довелося їй йти до чоловіка.
– Андрію, Каті терміново необхідна нова зимова куртка, та й чоботи теж не завадять, – сказала вона чоловікові. – Сам подивися, носити це неможливо.
– А мені що?! – обурився її чоловік. – Купуй, не вистачало мені ще залазити у ваші жіночі справи.
– Але грошей зараз немає, до зарплати надто довго чекати, – відповіла Тетяна. – Зніми частину грошей з рахунку. Там і мої вкладення теж.
– Ми втратимо відсотки за вкладом, – відповів Андрій. – А своїх власних грошей я не дам. Ти маєш вміти розраховувати бюджет. І взагалі, у Каті є батько, проси гроші з нього.
Ту розмову вона запам’ятала надовго, Андрій вичитував дружину як дитину, що провинилася, а у фіналі розмови і зовсім запропонував взяти гроші у борг у когось іншого. Пропонувати свою допомогу чоловік навіть не планував. Колишній чоловік на заклики про необхідність платити аліменти теж не відгукувався, Тетяна сердилась на нього, але нічого не могла з цим вдіяти.
Зимову куртку Каті вона все ж таки купила, довелося взяти пару підробітків, Андрій це помітив і сказав дружині:
– Бачиш, гроші ти таки знайшла. І варто було в цьому випадку мене турбувати?
– Загалом, я завжди вважала, що в сім’ї і витрати, і турботи спільні, – відповіла йому Тетяна.
– Але ж я не прошу тебе оплачувати техогляд чи бензин для моєї машини! – обурився Андрій. – Дитина теж твоя особиста. Тим більше, вона доросла дівчина і могла б все собі оплачувати сама. Достатньо знайти підробіток після навчання.
– Ну, звичайно, а робити уроки вона буде ночами, так? – поцікавилася у чоловіка Тетяна.
– Знаєш що, їй взагалі не обов’язково було йти до одинадцятого класу. Могла б обійтися і дев’ятим, а потім навчатися у коледжі, – буркнув Андрій. – Зараз почнуться репетитори та інше. А твоя дочка стане тягнути гроші на них. Зрозуміло, чому ти сама не робила ремонту. Діти – це взагалі бездонна яма.
– Відразу видно, що в тебе їх немає, – сердито відповіла Тетяна.
– Чому ж? Є, просто ми не спілкуємось, – відмахнувся Андрій. – І з їхньою матір’ю теж не бажаю мати нічого більшого.
Ця фраза зачепила Тетяну, але вона все ще була впевнена в тому, що вдало вийшла заміж. В іншому Андрій здавався людиною надійною та обов’язковою, він охоче їздив із дружиною за покупками, щоправда, на оптовий ринок і брав найдешевше. А коли Тетяні знадобилося нове взуття, притягнув дивного вигляду чоботи із секонд-хенду. Зрозуміло, вона не стала їх носити, проте сума накопичень на рахунку зростала щомісяця.
Після тієї сварки із зимовим одягом для доньки Тетяна стала поменше віддавати до спільного бюджету, Андрій був цим незадоволений, у всьому звинувачував Катю. Дівчинка навіть відмовилася перебувати з вітчимом разом на кухні під час сніданків та вечерь. Їла у своїй кімнаті, а якщо у вітчима був вихідний, проводила час у гостях у друзів, але Андрій продовжував її виховувати.
Якось о десятій годині вечора Тетяна зрозуміла, що доньки досі немає вдома. Вона подзвонила їй і почула в трубці телефону сльози:
– Я не піду додому, поки той там живе. Залишуся у бабусі з дідусем.
– Та в чому річ, Катю?! – обурилася мати. – За тебе поки що відповідаю я.
– Мамо, він мене сьогодні просто довів! – плакала Катя. – Розумієш, ми з подружками гуляли двором. А твій Андрій ішов додому із роботи. Зупинився і почав мене при всіх соромити, називав дармоїдкою та нахлібницею. Сварився, що зробить так, щоб я з’їхала звідси.
– Катрусю, може, ти перебільшуєш? – запитала Тетяна. – Звичайно, у вас поки що йде притирання характерів. Але в іншому Андрій хороша людина.
– Ага, просто чудовий! – зітхнула Катя. – Мамо, загалом, якщо ти обираєш нового чоловіка, я поживу у бабусі з дідусем. Вони не проти. А додому я повертатись просто не збираюся. Перед друзями було навіть незручно. Він так сварився, мені було так неприємно. А що далі? Цей Андрій почне мене ремнем виховувати чи поставить на горох?
– Я з ним поговорю, попрошу вибачитись, – сказала Тетяна. – Не хвилюйся, скоро повернешся додому.
– Ну, успіху з цим, – хмикнула скептично Катя. – Упевнена, він себе винним зовсім не почуває.
Тетяна поклала слухавку і почала обмірковувати ситуацію. Вислухавши Катю, тепер вона хотіла дізнатися про думку іншої сторони. Зрозуміло, що дочка говорила на емоціях і, можливо, все переживала надто сильно. Тож Тетяна вирушила до Андрія, який у цей час дивився футбол, розвалившись на дивані.
– Ти випадково не знаєш, де Катя? – поцікавилася вона у чоловіка. – Надто пізно для прогулянок.
– Твоя дочка не мала, цілком може гуляти допізна, – пробурчав Андрій. – Не заважай дивитися матч.
– І тебе не турбує, що дівчина її віку гуляє одна так пізно? – поцікавилась у нього Тетяна.
– Та гаразд, напевно вона вирішила заночувати в однієї зі своїх подружок. А тобі просто забула сказати чи не захотіла, – буркнув Андрій. — Вона не дитина, сто разів уже говорив, може жити сама і навіть працювати.
– Ти сьогодні її бачив? – продовжувала розпитувати Тетяна.
– Ну було діло, – буркнув її чоловік, трохи порозовівши. – На подвір’ї сиділа з іншими такими ж ледарками. Я їх трохи повихував. А то начепили спідниці трохи ширше за пояс і чекають, що до них ставитимуться як до дітей.
– Що ти маєш на увазі? – поцікавилася Тетяна. – І до чого тут спідниці взагалі?
– Твоя дочка одягнена як не надто пристойна дівчина, чому я маю інакше до неї ставитися? Її подруга сьогодні вилазила з машини чоловіка мого віку. І невідомо, чим вони ще там займалися. Може, і у твоєї Каті є старший кавалер, готовий оплачувати її забаганки. Я б не здивувався.
– Що ти таке говориш! – обурилася Тетяна. – До речі, я пропоную більше не збирати на ремонт, переведи мені ті гроші, що є на рахунку. Зрозуміло, пропорційне тому, що я поклала.
– І на що ж вони тобі знадобились? – вигукнув Андрій. – Та ще так терміново.
– Просто не хочу більше зберігати їх там, де не маю доступу. Переведи одразу. І неважливо, що відсотки пропадуть, – сердито заявила Тетяна.
– Не можу, – зізнався Андрій. – Рахунок порожній, у мене були борги, довелося розплатитися з ними дуже терміново.
– Як це, ти взяв гроші, не обговоривши це зі мною? – ахнула Тетяна. – А як же всі ці розмови про важливість накопичень та ведення бюджету?
– Послухай, у мене були борги по аліментах, гроші просто зняли з рахунку, всі гроші з нього списали! – сказав Андрій. – Що ти хочеш зараз? Грошей у мене все одно нема.
Тетяна була шокована таким вчинком свого чоловіка. А про те, що є борги щодо аліментів, вона взагалі чула вперше. Тетяна пішла до своєї кімнати і почала шукати в соціальних мережах колишню дружину Андрія. Раніше їй це й на думку не спадало, а тепер жінка наважилася піти на контакт. Екс-дружину звали Ларисою, і на повідомлення Тетяни вона відповіла цілою чергою повідомлень.
З’ясувалося, що Андрій поїхав із рідного міста зовсім не тому, що був дуже цінним фахівцем, він банально втік від сплати аліментів. Змінив прізвище завдяки шлюбу з Тетяною та кілька місяців насолоджувався спокійним життям. А ще колишня дружина повідомила, що Андрій марнотрат, любитель набрати кредитів.
І порадила Тетяні перевірити, чи не взяв її новий чоловік позику у банку чи ще гірше – у мікрофінансовій організації.
Після таких новин Тетяна встала і пройшла у вітальню, де Андрій хропів на дивані під звуки тілевізора. Вона розбудила його і сказала:
– Збирай речі і з’їжджай, у мене для тебе сюрприз, ми розлучаємося.
– Ти чого, через якусь дрібницю вирішила розлучатися?! – обурився Андрій, але відразу змінив тон на лагідний. – Ну сама подумай, навіщо псувати такі чудові стосунки? Можливо, я перегнув палицю із Катею. Ну, перепрошую, ми просто поки не притерлися характерами.
– Як ти взагалі можеш говорити про виховання дітей? – обурено вимовляла йому Тетяна. – Посилати мене по гроші до колишнього чоловіка, коли сам ні копійки не даєш своїм дітям. Як я взагалі могла так капітально вляпатись?!
– Ти що, з моєю колишньою спілкувалася? – скрививши обличчям, спитав Андрій. – Ну, тепер зрозуміла така реакція. Не варто вірити пліткам якоїсь ображеної тітки. Вона просто заздрить твоєму щастю.
– Знаєш, я краще прямо зараз стану ще однією ображеною тіткою, ніж закриватиму очі і далі, – відрізала Тетяна. – Давай, пакуй валізу і вперед.
– Та куди я піду серед ночі? – обурювався Андрій.
– У випадку з моєю дитиною тебе це не хвилювало, – відповіла йому Тетяна. – От і мені теж байдуже.
Андрій все ж таки залишив її квартиру, незважаючи на всі заперечення. Наступного дня вона подала на розлучення, змінила замки та поїхала до дочки.
– Мамо, невже в нашому житті більше не буде цієї жахливої людини? – Запитала її з радісною посмішкою Катя.
– Це я тобі обіцяю точно, – відповіла Тетяна дочці. – Ніхто не посміє тебе дорікнути чимось. Хоча, якщо хочеш, можеш ще погостювати у бабусі з дідусем.
Катя посміхнулася до матері і почала збиратися. Вдома вони обговорили і ситуацію, що склалася, і всі ті претензії, які висловлював вітчим дівчинці. А потім вирішили, що ремонт будинку зроблять, відкладаючи гроші із підробітків Тетяни. А влітку Катя, якщо захоче, сама зможе спробувати пошукати вакансії, але лише після того, як здасть усі іспити та визначиться із вступом.
З Андрієм Тетяна розлучилася, на щастя, він не встиг набрати кредитів та наробити інших боргів. Чоловік поїхав із їхнього міста, про його подальшу долю Тетяна нічого не знає.
На побачення вона знову ходить, але про заміжжя більше не думає. Її влаштовує варіант відносин, при якому особисті фінанси залишаються цілими.
Отак буває, той, хто найбільше повчає, сам виявляється зовсім не ідеальним. І добре, якщо цей обман вдається розпізнати якомога раніше.