– А в тата є інша тітка, він із нею на машині їздить, – несподівано сказала Катруся.
Ці слова обрушилися, немов грім серед ясного неба. Жінка, яка одягала доньку в дитячий садок, застигла. Швидко глянула на годинник і тільки в цю мить зрозуміла, що сказала дівчинка.
– Що?
– Тато їздить з іншою тіткою. Він машиною приїжджав, і потім я його бачила, – пояснила Катя.
– З якою тіткою?
– У неї волосся біле-біле, а очі сині! Як моя куртка! – Катруся провела рукою по своїй курточці.
Заціпеніння накрило з головою. Жінка міцніше запахнула курточку дочки, застебнула її, потім вийшла на вулицю з кам’яним обличчям. Зараз не можна було про це думати. Потрібно дати собі час.
Вихователь прийняла дівчинку і якось із хвилюванням подивилася на Ольгу. Та знизала плечима, ніби намагаючись показати, що нічого не сталося.
– А чоловік мій доньку завжди сам забирає? – раптом запитала Оля, відразу пошкодувавши про це.
– Сам. Він у вас часто по відрядженнях їздить, наскільки пам’ятаю. Він рідко тут буває, вас я бачу набагато частіше. Не забудьте, будь ласка, що у нас свято осені на носі, – беземоційно відповіла вихователь.
Оля вийшла надвір, сіла в машину, притулилася чолом до керма. Біле волосся та сині очі? Це ж вилита колишня дружина Максима. Ну прямо вилита! Невже він вирішив покинути сім’ю та повернутися до колишньої?
Думки шаленим потоком мчали в голові Олі. Здавалося, що цей поїзд ніколи не зупиниться. Хотілося лише одного: прояснити ситуацію. Та й що у чоловіка не вистачило розуму приховати все від дочки?
Оля повернулася додому, сіла за роботу, у перервах робила домашні справи. І цей день тягнувся зрадницьки повільно. Стрілка годинника, здавалося, не зрушується з місця. А думки все мчали, приносячи з собою ще більш тривожні дзвіночки.
А може він взагалі їздить не у відрядження? А що, якщо в нього справді хтось є? Може, він готує ґрунт для того, щоб кинути сім’ю?
І тут же з новою силою пронеслися нові думки про те, як Оля справлятиметься як самотня мати. І так сильно вона накрутила себе, що не змогла навіть проєкт закінчити до обіду. Сиділа в офісному кріслі, обхопивши коліна, і плакала, бо сил не було.
Десь у глибині душі жінка розуміла, що треба об’єктивно оцінювати ситуацію. А про яку об’єктивність йдеться, якщо чоловік раптом знайшов іншу? Чи не знайшов іншу, чи повернувся до минулої? І розлучилися вони на більш-менш хорошій ноті, ні сварок, ні негативу. Раптом це про щось говорить?
Увечері Оля сходила за дочкою до дитячого садка. Дівчинка розповідала про новий виріб і про те, що наступного разу обов’язково зліпить єдинорога. Вона трохи підскакувала на кожен бордюр, ловила рівновагу, зрідка спершись на матір.
– Слухай, Ганно, а де ти тата з іншою тіткою бачила?
– Коли ми з ним у торговий центр їздили! Мене Дарина забрала, яка у костюмі собачки. А тато з тіткою розмовляв, сміявся. І тітка ця його по плечу так хлоп-хлоп… А коли тато мене забирав, то вже був один.
– А ще коли? – крижаним тоном промовила жінка.
– Коли тато із басейну мене забирав. Вона з машини вийшла, обійшла, щось сказала татові та пішла.
– А вона посміхалася, коли йшла?
– Так, усміхалася. І волосся у неї таке біле-біле, зачіска смішна, як Мальвіна на картинці!
Дівчинка засміялася. А ось Ольга відчула таке хвилювання, що ледве стримувала емоції. Усі її хвилювання підтвердились. Високий хвіст, біле волосся, сині очі. Це точно його колишня.
Того вечора Оля ніяк не могла заспокоїтись. Вона ходила з кута в куток, майже не звертала уваги на дочку і не могла сконцентруватись на робочих питаннях. А коли чоловік зателефонував, то й говорити з ним не хотілося. У голові постійно дзвеніла думка, що він її обманює.
– Я днями приїду на чотири дні. Потім одразу поїду. У нас тут проміжок буде між проєктами, не хочу тут кукувати. Тож у зоопарк сходимо. Дочці скажи, що я їй ведмедика купив, як вона просила.
– Ведмедика?
– Вона ж хотіла ведмедика. Щоб був білий, як справжній, а не як плюшевий. Я тут по всьому місту у вихідні носився, щоб знайти. Ось вона зрадіє!
Оля не розуміла, як він може так розмовляти. Такий спокійний… Жодного натяку на те, що знову зі своєю колишньою зійшовся. Ще й усміхається у слухавку, сміється. Добре йому, на двох дівчат розраховує, а сам у шоколаді!
– Оля, ти чого така серйозна? У тебе щось сталося? – Раптом пролунав голос чоловіка в трубці.
– Ні, ні, Максиме. Просто я втомилася, – обманула Оля.
Не можна такі питання телефоном обговорювати. Ось повернеться він із відрядження, і тоді воно все йому висловить. Цікаво буде подивитись на його обличчя, коли він зрозуміє, як облажався. Якщо вже зважився на сторону йти, то хоча б навчився це приховувати нормально.
Усю ніч Оля проплакала, закутавшись у ковдру. Вона намагалася організувати своє життя без чоловіка. Ніколи б не подумала, що доведеться все планувати самотужки. Максим був міцним на характер, надійним чоловіком, на якого завжди можна покластися. Будь-яка поломка в будинку вирішувалася його руками. А якщо він у відрядженні, то і сам майстра знайде, і гроші переведе, і проконтролює, якщо буде потрібно.
Всі робочі питання вирішував Максим, домашні також він. Максим був стрижень, на якому тримається вся родина. Оля завжди думала, що ця людина послана їй згори. Що саме з ним у неї буде щаслива родина. Але, мабуть, цьому не судилося статися…
За кілька днів Максим мав повернутися з відрядження додому. Оля відвела доньку до саду, повернулася додому і не могла зайнятися роботою. Вона сиділа в кріслі, нервово смикала ногою і намагалася себе заспокоїти. Ну ось прокрутився ключ у дверях, і почувся знайомий, рідний голос.
– Олю, ти де? Я повернувся! – сміючись промовив Максим.
Але Оля вийшла до нього без особливої радості. Немов хмара нависла над її головою. Жінка хотіла висловити йому все серйозно, але не змогла. Сльози відразу ринули градом.
– Оля, ти чого?
Максим потягся, щоб обійняти її. Він обхопив обома руками дружину, але вона затарабанила руками по його плечах.
– Не чіпай мене! Не чіпай! Я так і знала, що не буває все так добре. Хоч би ховався нормально! Донька тебе з нею бачила! Біле волосся! Сині очі, правда? З колишньою зійшовся? Я ж так і знала!
Оля заплакала ще дужче.
– Донька! Твоя донька каже, що в тебе інша тітка. Та як ти посмів…
Максим усе тримав її обома руками і чекав, поки вона заспокоїться. А як тільки ридання припинилися, чоловік сунув їй куртку до рук.
– Донька бачила, кажеш? Сідай у машину!
Голос Максима був серйозним та непримиренним. Було помітно, що він не збирається сперечатися. Цілком виснажена від безсонної ночі, Оля сіла в машину, кинувши куртку собі на плечі. Вона мовчки чекала, доки вони доїдуть до пункту призначення. І навіть не одразу зрозуміла, що опинилися біля будинку матері Максима.
Оля вийшла, вже готуючись до серйозної розмови. Не дарма він її сюди привіз, швидше за все щось проситиме. Або при матері розповість про розлучення… Але коли вони увійшли до будинку, жінка аж рота відкрила від шоку.
– Яна, ти вдома? Ану вийди! – гукнув Максим.
І коли в коридорі з’явилася Яна, сестра чоловіка, Оля відчула себе дивно. Вона відчула полегшення, але при цьому з головою накрило почуття провини.
Біле волосся, сині очі, високо зібраний хвіст. Завжди чорнява Яна виглядала до невпізнання інакше. Шість років дівчина провела за кордоном, повернулася. Не дивно, що малеча не впізнала її в обличчя.
– Ось тобі моя пасія! – засміявся Максим. А потім звернувся до сестри: – Уявляєш, донька наговорила, що в мене інша тітка!
Він розреготався і відразу вільною рукою обхопив дружину за плечі.
– Не розумна ти, Оля. Я тебе на все життя вибрав. Я ж тебе так люблю! Та я з кожним днем тебе і доньку все більше люблю. Ніхто мені не потрібний. І наступного разу, перш ніж себе накручувати, хоч би в мене спитала!
Вже хвилин через двадцять за чашкою чаю вони сміялися з цієї історії. Оля сиділа поруч із чоловіком, обхопивши його під руку і поклавши голову на плече. Як же безглуздо вона себе почувала!
Але це не мало значення. Однак цей випадок став серйозним уроком. Перш ніж накручувати себе, варто розібратися в ситуації як слід!