Олена з Сергієм чекали на дитину і потихеньку збирали для малюка всі речі. У багатьох їхніх друзів та знайомих діти на той час вже підросли. Тому одні віддавали їм дитяче ліжечко, інші колиску та автокрісло. Сестра Сергія, Жанна, теж зателефонувала братові і сказала:
– Заїдь до мене, зібрала тут дещо. Оленці знадобиться зараз у декреті.
– Добре, заскочу до вечора, – пообіцяв Сергій.
Він геть-чисто забув про цю свою обіцянку, але сестра нагадала. Довелося їхати до неї через все місто. Жанна наполягала, щоб брат приїхав саме цього дня. Наступного ранку вона збиралася їхати в невелику відпустку.
Сергій того дня дуже втомився і мріяв хоч би про чашку гарячого чаю. Але далі коридору сестра його не пустила. Сунула в руки великий пакет із якимись речами і пробурмотіла:
– Ось, тримай, і давай, мені ніколи, не міг раніше приїхати?
– Та я замотався, Жано, – обурено сказав їй Сергій. – Ніяк не міг, дякую за речі. Може, тобі треба що за них? Не знаю, шоколадку?
– Нічого не треба, – невдоволено відповіла сестра. – Сергію, ну ніколи мені зараз, їдь вже.
Сергій поїхав додому, не став сперечатися із сестрою. А Жанна провела його незадоволеним поглядом. Вдома Олена навіть не стала одразу дивитися речі. Їм і так багато всього віддавали. Натомість вона поставила пакет у кут не розпаковуючи і запитала:
– Ти хоч тортик Жанні на подяку купив? Знаєш свою сестру, слова не скаже. Та ще потім скрізь згадуватиме, які ми невдячні.
– Ні, забув, – зітхнув Сергій. – Але Жанна сама сказала, що нічого не потрібно.
– Ну гаразд, напишу їй, подякую, – сказала Олена. – Вибач, я себе сьогодні погано почуваю, не до дзвінків твоїй сестрі. Вона кого хочеш своїми проблемами заговорить.
– Це правда, Жанна у нас майстер перебільшень, – усміхнувся Сергій. – Знаєш, щось я промерз сьогодні, піду у ванні погріюсь.
Олена кивнула чоловікові. Сергій пішов у ванну кімнату, а вона написала повідомлення Жанні, де дякувала за передані речі. Але відповіді не дочекалася. Продовжилася ця гра в мовчанку і надалі. Олена почекала тиждень, навіть переглянула речі – там було кілька комбінезонів для вагітних, не дуже нових, туніка, бандаж. І відклала їх убік. Жанна була вищою на сантиметрів двадцять. Мініатюрній Олені, навіть вагітній, ці речі виявилися надто великі.
Але ображати зовицю не хотілося. І Олена все ж таки відправила чоловіка з тортом власного приготування – вона була домашнім кондитером, і коробочкою полуниці до сестри. Жінка не звикла бути у боргу. Але Жанна байдуже прийняла цей подарунок. І знову навіть не подякувала Олені. Ту це поставило в глухий кут. Але вагітна жінка мала й інші заняття.
За кілька тижнів у жіночій консультації Олена зустріла спільну з Жанною знайому. Вони балакали про все в очікуванні прийому. Зайшла мова і про речі.
– А що у вас із Жанною трапилося? – Запитала Олену приятелька, Катя. – Вона по всіх знайомих дзвонить, що ви невдячні і справ із такими людьми мати не можна.
– Стривай, ти про що? – здивувалася Олена. – Я її взагалі тижнів зо три не бачила. Вона мені якихось речей для вагітних не за розміром передала і все. Пакет із ними так і стоїть вдома.
– Ну ось, про це й мова, – пояснила Катя. – У нас є чат із подружками, і Жанна там теж пише. Так її третій тиждень не відпускає. Все розпинається, як хотіла зробити добро. А у відповідь не отримала простої подяки.
– Та я їй відразу дякую сказала. І потім відправила ягоди та тортик мій, її улюблений, сама пекла. – обурилася Олена. – Цікаво, чому вона нам прямо нічого не висловила, а віддала перевагу просто скаржитися іншим.
– Ну ти що, Жанну не знаєш? – з усмішкою запитала Катя, – З нею давно ніхто не зв’язується. Пам’ятаєш, Віру, яка нігті робить? Жанна до неї ходила на безплатний манікюр – як подружка. А потім, коли Віра попросила за додаткові матеріали віддати гроші, понаписувала негативних відгуків скрізь.
– Та я якось не зв’язувалася, – зітхнула Олена. – Втім, із неї ніхто ніколи грошей із нас і не брав. Навіть коли я тортики їй пекла, усі замовлення посунула та терміново робила торт для її чоловіка. Продукти сплатити тоді теж ніхто не запропонував.
Невдовзі Олену покликали до кабінету на огляд. Додому вона повернулася з зіпсованим настроєм. Увечері розповіла про все Сергію, але той просив не переживати. Ще через тиждень Олена знову почула про те, що вони з чоловіком абсолютно невдячні люди. Цього разу відзначилася свекруха, яка подзвонила їй і почала голосити:
– Відносини з родичами так легко зіпсувати, так, Оленко? Ось Жанна, така чутлива натура. Все переживає, що вона вам віддала речей на двадцять тисяч, брендових, дорогих. А на подяку не отримала жодної копійки. Могли б хоч пару тисяч дати сестрі. Від вас не зменшиться.
– А що, Жанна так і досі не заспокоїлася? – поцікавилася Олена у свекрухи. – Навіть дивно, як це вона поношені речі у двадцять тисяч оцінила. А чому не мільйон? Якщо це такі коштовності, та й продала б.
– Ось права Жанна, невдячні ви з Сергієм, – заголосила ще більше свекруха. – Людина від щирого серця хотіла допомогти.
Олена розпрощалася зі свекрухою. Дочекалася, поки чоловік приїде з роботи, відправила до сестри. Цей подарунок вона приймати передумала.
– Чого приїхав?- обурено промовила вона.
– Ось, тримай свій пакет. Олена сказала, він їй не потрібен, – буркнув Сергій.
– Ой, дарованому коневі в зуби не дивляться, – пробурмотіла Жанна.
— Вибач, звичайно, сестричко, але не я це почав, — огризнувся Сергій.
– Могли б і заплатити, – фиркнула Жанна. – Там все брендове, дороге.
Сергій просто мовчки сунув сестрі в руки пакет і пішов. Жанна дивилася йому вслід і дивувалася. Та що не так? Вона ці речі сама отримала безкоштовно, їх віддавали у популярній міській спільноті. Ціни переглянула в інтернеті. Звісно, може вони й не підійшли. Але вона не залишала надії таки отримати з цього пакета хоч якийсь прибуток. Жанна часто так робила, забирала речі безкоштовно та перепродавала знайомим. Але ніхто досі не обурювався.
За кілька годин Олена отримала від Жанни дивне повідомлення. Зовиця дорікала їй за те, що речі в пакеті не всі. І пом’яті, складені погано. Дуже ображена Олена зателефонувала сестрі чоловіка.
– Жанно, ти зовсім дивна чи що? – вигукнула вона в слухавку. – Ще скажи, що я щось привласнила собі.
– Але там не все. Де бандаж? І однієї блузки не вистачає, – почала перераховувати Жанна. – Якщо вже так пафосно від речей відмовляєтесь, повертайте все.
– Ти що ти таке говориш? – образилася Олена. – Як пакет до мене приїхав, так і повернули. Туніки твої з нього мені до п’ят, про різницю в рості пам’ятаєш?
– І все одно, повертай речі. Ти їх забрала, якщо не хочеш віддавати, оплачуй вартість. П’ять тисяч можеш перевести на карту.
Олена просто мовчки натиснула кнопку скидання дзвінка. З очей бризнули сльози. Їй було дуже прикро. Від хвилювання у Олени відійшли води. Вона поїхала до пологового будинку, дитина з’явилася на світ на тридцять шостому тижні.
Дізнавшись, що дружина почала народжувати після розмови з Жанною, Сергій поїхав до сестри. Але та свою провину визнавати відмовилася.
– Ой, подумаєш, знайшла я потім ці речі, всередину джинсового комбінезону завалилися. Аж надто ніжна твоя Олена, як тільки якісь проблеми, відразу хвилюється.
– Ти б хоч мала совість, мою вагітну дружину до такого доводити, – стиснув кулаки Сергій. – У неї пологи раніше почалися. Дивом усе обійшлося. Все, щоб більше до Олени не підходила. І номери наші забудь.
Сергій поїхав, заблокувавши сестру скрізь. Олена зробила те саме. Невдовзі їх із сином виписали. Святкувати цю подію молоді батьки Жанну не покликали. І вона знову пішла скаржитися на несправедливих родичів всім знайомим. Ось тільки цього разу Жанні чомусь ніхто не співчував.