Світлана вийшла заміж у двадцять шість років за чоловіка, якого знала лише чотири місяці.
Пропозиція була зроблена досить несподівано, тому жінка захвилювалася і погодилася.
Весілля ніхто влаштовувати не став, парочка нишком розписалася і повідомила всю цю подію постфактум.
Віктор був старший за неї на чотири роки і працював IT-фахівцем в інтернет-компанії.
За Світланою він доглядав непогано, даруючи раз на місяць квіти і роблячи гарний подарунок: або квиток на концерт, або сертифікат у салон краси.
Жінка відчувала до нього теплі почуття і не більше. Розчарована в коханні, вона вирішила для себе, що треба слідувати розуму, а не йти на поводу у емоцій.
Через три місяці сімейного життя Світлана завела розмову з приводу знайомства з батьками.
– Вітя, ми в шлюбі четвертий місяць, але досі я не знаю своїх свекрів, а ти тестя з тещею. Можливо вже настав час їх познайомити?
– Навіщо? Мені здається, що менше вони будуть присутні в нашому житті, тим для нас буде краще, – байдуже відповів чоловік.
Однак Світлана продовжувала наполягати на знайомстві, і Віктор, зрештою, не витримав і погодився.
Молода дружина була на сьомому небі від щастя та запросила до них у вихідні своїх батьків.
– Ти не забув своїм сказати? – поцікавився посеред тижня Світлана.
– Так, звичайно, – запевнив її чоловік. – Вони приїдуть, як і домовлялися, у неділю.
– У суботу! – Заперечила дружина. – Ти покликав у неділю? – мало не плачучи, перепитала вона.
– Ні, ні, значить, я сказав у суботу, – замахав руками Віктор, проте його слова змусили Світлану насторожитися.
– Точно?
– Точно! Досить уже сто разів питати мене! – роздратовано пробурчав чоловік.
Однак запевнення чоловіка не переконали Світлана в тому, що Віктор зробив усе, як домовлялися.
У четвер чоловік повернувся з роботи і зненацька з порога повідомив про те, що знайомство скасовується.
– Чому? – Здивувалася жінка, яка вже встигла накупити до столу продуктів.
– Мама занедужала, вони не приїдуть.
– Тільки мої, виходить, будуть. Жаль, звичайно, але що поробиш, – зітхнула Світлана. – Хоч з тестем та тещею познайомишся.
– На жаль, не вийде, – зобразивши розчарування, знизав плечима Віктор. – Мені доведеться виїхати на всі вихідні.
– Навіщо? – здивувалася дружина. – А як же мої батьки?
Після цих слів чоловік насупив брови і з роздратуванням у голосі промовив:
– Я ж сказав, що мама погано почувається. Хоче, щоб я приїхав до неї.
– Прямо так вже погано почувається, що твоя присутність є обов’язковою? – недовірливо запитала Світлана.
У відповідь Віктор прочитав дружині довгу лекцію про те, що вона думає лише про себе.
– Для мене мама – найближча людина. Я не можу її покинути! – підсумував чоловік.
Світлана не стала сперечатися з ним і проковтнула образу. Жінці довелося дзвонити батькам та скасовувати візит.
У п’ятницю ввечері Віктор зібрав речі і поїхав до батьків, залишивши дружину на самоті.
Світлані довелося готувати для себе через хвилювання, що деякі продукти можуть зіпсуватися.
Сидячи за столом, заставленим стравами, жінка неохоче їла приготовлену їжу.
Від нудьги вона полізла в телефон і вирішила подивитися профіль свекрухи, на яку була підписана, але з якою жодного разу за ці місяці не спілкувалася.
Яке ж було її здивування, коли Світлана побачила, що Інна Михайлівна не лежить нездужа в ліжку, а щосили танцює на сімейному заході.
Причому фотографії та історії жінка виставила буквально кілька хвилин тому.
Світлана настільки заціпеніла від побаченого, що не відразу зрозуміла, що Віктор обманув її.
Жінка знову почала розглядати фотографії та на одній із них помітила повітряні кулі з ювілейною датою.
Прочитавши коментарі, вона зрозуміла, що у свекрухи день народження, і саме на нього поїхав Віктор.
Грішною справою Світлана вирішила, що мати чоловіка просто не схотіла бачити її на своєму святі.
Бажаючи нагадати про себе і показати, що вона все знає, жінка надіслала Інні Михайлівні привітання.
Здивована ювілярка подякувала та поцікавилася, звідки її знає незнайома дівчина.
– Я ж Світлана. Дружина вашого сина, – захвилювалася невістка, щиро дивуючись, чому та її не впізнала.
– Якого сина? У мене їх два, і одна невістка прямо зараз сидить навпроти мене, – холодно відповіла Інна Михайлівна. – А другої у мене не може бути, бо Вітя не одружений.
Тепер настав час дивуватися Світлані. Вона кілька хвилин мовчала, а потім відповіла жінці, що вона дружина Віктора.
– Обманюєш! – гаркнула на неї Інна Михайлівна. – Мій син не одружений, а якби був одружений, то сказав би мені про це.
Світлана сперечатися з жінкою не стала, а попросила її поставити це питання синові.
Більше свекруха та невістка не контактували, зате через годину жінці зателефонував розгніваний чоловік.
Світлана не встигла поставити йому жодного питання, оскільки він поспішив випередити її.
– Ти навіщо написала моїй мамі? Я тебе просив? – грізно промовив у слухавку чоловік.
– Мені цікаво, чому вона про мене не знає? – не відповівши на його запитання, задала своє Світлана.
– Тому що я не збирався поки їй нічого казати…
– Заради цього ти навіть обманув, що Інна Михайлівна важко занедужала, – докірливо промовила жінка.
– Якщо я так зробив, то треба було! – насварив на Світлану чоловік. – Після такого я взагалі не хочу тебе бачити! Поки мене немає, збирай свої речі та з’їжджай! У понеділок я подам на розлучення! Така дружина мені не потрібна!
– А мені чоловік-обманщик! – уїдливо сказала у відповідь Світлана і кинула слухавку.
Жінка з образою подумала про те, як повівся Віктор, який приховав від усієї рідні своє одруження.
– Треба було так рано не поспішати виходити за нього заміж, – дорікнула собі Світлана і почала збирати речі.
Через дві години жінка викликала таксі та з’їхала з орендованої квартири Віктора.
Через місяць їхній шлюб взагалі перестав існувати. Світлана була дуже рада, що не встигли познайомити з колишнім чоловіком своїх батьків.
Правда їм довелося пояснювати, чому вона так швидко вийшла заміж і так само швидко розлучилася.