Тамара та Андрій поверталися з роботи до заміського будинку. Попереду два вихідні, можна відпочити. Через тиждень Андрій має вступити у спадок. Батька не стало раптово та несподівано. Прямо у своєму кабінеті йому стало зле, він навіть не встиг покликати секретарку. Та зайшла з документами і знайшла його вже, коли нічим не можна було допомогти.
Андрій із п’яти років жив із батьком. Мати ще до розлучення знайшла собі француза, вона з дитинства мріяла про Париж. Вийшла заміж та поїхала. Батько Андрія був проти виїзду сина з країни, та й новий чоловік не мав бажання виховувати та утримувати чужу дитину. Андрій залишився із батьком. Мати приїжджала дуже рідко, приблизно раз на п’ять років. На аліменти не подавали, батько добре заробляв.
Після весілля Тамара та Андрій стали жити у будинку батька. Він пропадав на роботі, Андрій також. Та й Тамара працювала. Разом вони перетиналися лише увечері та у вихідні. Ніхто нікому не заважав у великій хаті. Жили зовсім непогано, дружно. Раптовий відхід глави сімейства їх дуже засмутив. Вони вже збиралися провести відпустку разом, батько у санаторії, а молода родина у готелі поряд. Але раптова втрата змінила всі плани.
– Чим займемося? – порушив мовчання Андрій.
– Що ти пропонуєш?
– Може, на озеро?
– Гарна ідея. А що це таке? Що за машина біля наших воріт?
– Я здогадуюсь. Це моя французька мама. Як там у них кажуть?
– Це твоя мати? Ти казав, що вона тебе покинула. Вона навіть на нашому весіллі не була.
– Вона з’являється раз на п’ять років. Зараз минуло трохи більше. А з дня нашого весілля лише три. Навіщо вона завітала?
– А ти з нею не спілкуєшся і не дзвониш?
– Ні. Раніше вона не спілкувалась, а тепер я не хочу. Приїхали.
Андрій відчинив ворота, в’їхав і відразу натиснув на кнопку. Ворота зачинилися. Машина матері не встигла заїхати. Андрій усе розрахував. Тамара посміхнулася, але промовчала. Дивне ставлення сина до матері. Почалися дзвінки та стукіт у ворота. Андрій відчинив хвіртку пропускаючи матір.
– Мені треба загнати машину.
– Ні. Це — приватна територія.
– І ти не обіймеш матусю? А даремно, нам треба домовлятися.
– У якому сенсі?
– Чому ти не сказав мені, що батька не стало?
– А треба було? Ви в розлученні багато років. Тобі навіщо це?
– Чому ми повинні дізнаватись про це від інших людей? Ти не один спадкоємець. Знай про це. Твоя сестра народилася за сім місяців після розлучення з твоїм батьком. Вона претендуватиме на половину всього.
– Ти сама собі віриш, що вона – дочка мого батька?
– Я знаю це точно. Якщо ти не хочеш домовитися мирно, то ми досягнемо всього через суд. Половина будинку їй, і, напевно, у нього був рахунок в банку. Так?
– А що, твій француз не дає тобі грошей? Чи їх мало? А він знає, що його жорстоко обманули?
– Я від свого не відмовлюся.
– Так і не твоє воно.
– Буде моє. Ти побачиш, що я маю рацію. І настав час тобі налагодити спілкування з сестрою.
– Я не розумію французьку. Вчити цю мову з принципу не буду, хоча, крім української, знаю три.
– Тобі мови даються легко, а твоя сестра Катрін не змогла вивчити, для неї українська дуже складна.
– Катерина ваша живе у Парижі, навіщо їй усе це?
– А ти її половину віддай грошима. І не називай її Катериною. Вона Катрін.
– Катрін, отже, її батько француз.
– Ні. Це твій батько.
– Не сперечатимемося. Я маю сумнів. У тебе все?
– Ні. Я хотіла б знати масштаб спадщини. Будинок я вже бачила, великий і дорогий. Скільки на рахунках?
– Там усе було батька, а буде моє. Тобі знати необов’язково.
– Ну, це ми ще подивимося. Я по це і приїхала. Я маю довіреність від дочки на отримання спадщини. А якщо вона не підійде, то Катрін приїде.
– А ви добре підготувалися. Бажаю провалу вашому задуму.
– Дякую, сину, ти, як завжди, дуже люб’язний. Дався взнаки поганий чоловічий вплив. Але нічого, скоро зменшиться твоє багатство наполовину. Не хочеш познайомити мене з дружиною?
– Це Тамара, а це моя французька мама. Ти вже зняла номер у готелі, мамо? Раджу поквапитися. Я проведу тебе до машини. Ти знову позичила її у свого брата? Це його авто.
– Він, на відміну від тебе, мене прийняв. Готель мені не потрібний.
***
– А ти певен, що її дочка не дочка твого батька? Якось дивно звучить.
– Завжди був певен, але тепер сумніваюся. Приїхала спеціально за спадщиною. Навіть вирахувала все. Відпочинок не скасовується. Все йде за планом.
– Якщо в неї і вийде, то ми маємо гроші викупити половину будинку. А якщо не вистачить, то можна попросити у моїх батьків у борг.
– Тут вона не залишиться. Хотілося б вірити у краще.
***
Французька мама поїхала ні з чим. Катрін, звичайно, йому сестра, але не дочка його батька. Даремно зозуля витратила час і гроші. Андрій з полегшенням видихнув. Не було матері в його житті, і тепер не треба.