– Поки я на обідах економлю, контейнери з собою ношу на роботу – у тебе труси коштують, як 2 тижні моїх обідів в кафе? Твоя сумка коштує стільки, скільки я в місяць отримую? А я і дочка одягаємося там, де й раніше? Отак з нами роками… Марійка ніяк не могла зрозуміти, що не сподобалося чоловіку

-Так а що я такого зробила? Можна подумати, коханця завела там чи ще щось таке, – обурилась Марійка, – роздули з мухи слона, у мене через голосіння свекрухи і нашіптування сестри чоловіка тепер сім’я на межі розвалу. А в родині, між іншим, дочка росте!

Дочці Марійки й Андрія зараз 6 з половиною років, в цьому вересні дівчинку планують відвести в школу. І до недавнього часу між подружжям була тиша і спокій. Андрій працює, Марійка після декретної відпустки теж знайшла собі місце, звільнившись з колишньої організації. І причиною нинішньої ситуації стала якраз робота Марійки, точніше її зарплата.

До мене начальник перші півроку придивлявся, – розповідає молода жінка, – ні, не подумайте нічого поганого. Шефу під 70 років, так що нічого такого. Просто дивився, як працюю. А я що? Дочка хворіла рідко, обидві бабусі були на підхваті, робота мені подобалася. Ось я і пішла в гору.

Перші півроку Марійка отримувала скромну зарплату, набагато меншу, ніж Андрій. Чоловік дружині не дорікав, був задоволений, що на ній побут, що Марійка прийшла в форму після декретної відпустки, зробила зачіску, манікюр, стала виглядати так, як до їхнього весілля.

-Ну так, – каже Марійка, -в декреті я себе запустила. Просто не було грошей. Ні, чоловік не скупився, без запитань давав на мої потреби. Але мені вся ця ситуація не подобалася: гроші я повинна була просити у нього. На все. На дочку, на продукти, на комуналку, на свої маленькі забаганки. Андрюша давав, але весь час голосив: треба менше витрачати, треба економити, у нас же декрет і іпотека. Тому я навіть зайвого крему не могла собі дозволити, що вже говорити про салонні манікюри і процедури.

Коли жінка вийшла на роботу стало легше, якусь суму вона, попередивши чоловіка, стала залишати собі. Андрій знову понив трохи на тему того, що треба економити, але погодився.

-А через півроку, – продовжує Марійка, – шеф мені нові обов’язки дав і зарплату підвищив. Стала я заробляти трохи більше, ніж Андрій. А через рік мене призначили начальником і знову мій оклад став більше.

Тепер жінка заробляла майже в два рази більше, ніж чоловік. Але про ці свої успіхи Марійка промовчала. Ні про нову зарплату, ні про нову посаду Андрій навіть не здогадувався, вважаючи, що він в родині як і раніше головний годувальник.

-Так йому самому ж так спокійніше, – дратується Марійка, – скажи я, при його характері, почалося б: як так, дружина більше грошей отримує? Так що не знаючи він, був спокійний і веселий, відчував себе чоловіком, який додому мамонта несе двічі на місяць.

Гроші, які Марійка отримувала зверху озвученої чоловікові суми, жінка частково витрачала на себе: хороший одяг, білизна, продукти кращі, ніж ті, які вони могли собі дозволити раніше, сумочка фірмова, помада якісна. Салон, де манікюр робила, поміняла на більш престижний. Словом, радувала себе.

-Чоловікам все одно брендова сумка у мене, або підробка. Мій точно різниці не розуміє. Сказала, що купила репліку відомого бренду і добре. А вже у вартості манікюру та іншого дамського щастя, Андрій і зовсім не розбирається, як і в якості одягу і білизни, – каже Марійкаа, -до того ж, я відкладала частину грошей на рахунок. На свій рахунок, але ми ж в шлюбі, так що, якщо щось, гроші б були поділені. Просто не можна ж жити зовсім без заощадження!

А ось сестра Андрія Людмила, яка приїхала до мами погостювати, у вартості «жіночих радостей» прекрасно розбиралася. І відрізнити «фірму» від підробки могла відразу.

-Андрійко, дивлюся, – сказала вона мамі, – матеріальне становище своє суттєво покращив? Іпотеку виплатили вже?

-Яке виплатили, – похитала головою свекруха Марійки, – з яких доходів? Живуть від зарплати, до зарплати. Харчування, дитина, проїзд і комуналка – на це вистачає і добре.

-Хм, – усміхнулася Людмила, – тоді у Марійки спонсор забезпечений з’явився! Не інакше!

І Люда озвучила мамі свої спостереження про те, скільки коштує сумочка Марійки, почому нині в магазині такі туфлі і джинси, помада. І та, якою фарбується дружина брата, варто половину маминої пенсії.

-Андрійка так настропалили, – каже Марійка, – що він сказав, що я коханця завела. Я чоловіка таким ніколи не бачила. Довелося розкрити карти.

Марійка розповіла чоловікові і про посаду, і про зарплати. Показала банківські зарахування, офіційні, побачив Андрій і рахунок з накопиченнями дружини. Тільки краще не стало:

-Поки я на обідах економлю, контейнери з собою ношу на роботу, – сказав чоловік з презирством, – у тебе труси коштують, як два тижні моїх обідів в кафе? Твоя сумка коштує стільки, скільки я в місяць отримую? А я і дочка одягаємося там, де й раніше? Та добре з ним, з одягом. Ти навіть таємний рахунок собі завела? Подушечку безпеки збираєш? Ти мене роки обманювала, я кожен день в напрузі: чи вистачить нам на необхідне, на іпотеку, на те, щоб дочку в школу зібрати, а ти… Отак з нами роками…

-Що це значить? – обурилася Марійка, – Я їх не у тебе з кишені діставала. Я їх заробляю. Так, витрачала на себе. Тому що в декреті була сита по горло, коли у тебе на колготки просила, а ти голосив, що треба економити. І рахунок завела, а як же? Треба ж і запас мати про всяк випадок. Рахунок мій, але гроші ж загальні на ньому, які до мене претензії.

-А я тобі грошей не давав? – обурився Андрій, – Так, я запитував, куди і на що, я ж їх заробляв, мав я право знати, куди ти їх витрачаєш. Але я від сім’ї ні копійки не приховував, в таємний кошик не складав, розмір зарплати не приховував.

Уже тиждень чоловік живе у мами на дачі, дочці він сказав, що треба бабусі допомогти, з Марійкою чоловік не розмовляє, а вона дивується: за що?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.